Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/909/25
Номер провадження: 2/511/543/25
15 квітня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді: Ільяшук А. В.,
помічника судді Явдощук Р.В., який здійснює повноваження секретаря судового засідання за дорученням судді,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Роздільнянського районного суду Одеської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов зазначений позов, згідно з яким представник позивача Романенко Михайло Едуардович просив:
-поновити строк позовної давності для подання зазначеного позову;
-стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 200443251 від 27 січня 2016 року у загальному розмірі 68 602,60 гривень, а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Стислий виклад позиції позивача.
27 січня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (далі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200443251 щодо кредитування (далі - Кредитний договір).
Первісний кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, однак відповідачка порушила свої зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 68 602,60 гривень, право вимоги щодо якої на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, перейшло до позивача.
Стислий виклад заперечень відповідачки.
ОСОБА_1 вважається такою, що належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, відзив на позов у встановлений судом строк не подавала.
Водночас обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
Процесуальні дії у справі.
25 березня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
27 січня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (далі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200443251 щодо кредитування (далі - Кредитний договір).
23 травня 2016 року відповідно до рішення Правління НБУ України №14/БТ Первісного кредитора було віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 та розпочато процедуру виведення його з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації
Разом з тим, Первісний кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, однак відповідачка порушила свої зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 68 602,60 гривень, з яких:
-16 081,02 гривень - заборгованість за кредитом;
-27 707,73 гривень - заборгованість за відсотками;
-3 944,59 гривень - сума збитків з урахуванням 3% річних (за період з 12 березня 2022 року - 12 березня 2025 року, відповідно до наданого розрахунку);
-20 869,26 гривень - сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань (за період з 12 березня 2022 року - 12 березня 2025 року, відповідно до наданого розрахунку).
Право вимоги щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, перейшло до позивача, що підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 1 липня 2021 року у справі № 910/11298/16.
Водночас статтями 12,81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, та норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
У відповідності до приписів частини 8 статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами, оскільки відповідачкою у встановлений судом строк відзив на позов не подано.
Як встановлено, між відповідачкою та Первісним кредитором був укладений Кредитний договір, права вимоги за яким на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, перейшло до позивача.
Разом з цим, частина 1 статті 526 ЦК України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно частини першої статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Велика Палата Верховного Суду (справа №127/15672/16-ц) в постанові від 08 листопада 2019 року зазначила, що для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Щодо стягнення інфляційних збитків та 3% річних, суд вважає необхідним зазначити, що у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, Верховний суд у постанові від 18 березня 2019 року у справі №210/5796/16 прийшов до висновків, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Отже, нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 12 березня 2022 року - 12 березня 2025 року, згідно наданого розрахунку, не підлягають стягненню з відповідачки.
Аналогічних висновків дійшов Київській апеляційний суд у справі №369/12144/23, Запорізький апеляційний суд у справі №317/1805/24.
Щодо поновлення позовної давності, суд зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Разом з тим, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).
Відповідачкою не подавалася до суду заява про застосування строку позовної давності.
На підставі викладеного, оцінивши аргументи сторін та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як встановлено, між позивачем та адвокатським бюро «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ» було укладено Договір про надання правової допомоги.
У подальшому, між позивачем та адвокатським бюро «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ» було укладено додаткову угоду до Договору, згідно пункту 1.2. якого Адвокатське бюро зобов'язалось здійснити представництво та захист інтересів позивача у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з відповідачки та відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) вартість правничої допомоги становить 7 500,00 гривень.
Відповідно до диспозиції частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи те, що відповідачкою не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, наявні докази, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (63,85%).
Керуючись статтями 81, 141, 178, 200, 259, 263-265, 280 - 284, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, місто Київ, поштовий індекс 04212, код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за договором № 200443251 від 27 січня 2016 року у загальному розмірі 43 788,75 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, місто Київ, поштовий індекс 04212, код ЄДРПОУ 42649746) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1546,70 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 788,75 гривень.
В іншій частині - відмовити.
Відповідно до статті 283 ЦПК України направити відповідачці копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», адреса юридичної особи: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, місто Київ, 04212, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя А. В. Ільяшук