Справа № 465/1701/21 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В. Я.
Провадження № 22-ц/811/3487/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
14 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю секретаря Цьони С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2024 року,
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича.
Скарга мотивована тим, що в провадженні Франківського районного суду м. Львова перебувала цивільна справа № 465/1701/21 за його позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, в якій ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 11 березня 2021 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне боржнику нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 91, площею 32,5 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказану ухвалу суду виконано 16 березня 2021 року постановою державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові в межах ВП № 464853950 шляхом внесення відомостей про обтяження до реєстру.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто суму боргу за договором позики у розмірі 10 000,00 доларів США та судові витрати. На виконання рішення суду видано виконавчий лист, який первинно було пред'явлено для примусового виконання до приватного виконавця Пиць А.А., проте ним рішення суду виконано не було.
У подальшому вищезгадане нежитлове приміщення № 91, незважаючи на наявність чинного арешту, приватним виконавцем Білецьким І.М. було виставлено на прилюдні торги при примусовому виконанні іншого судового рішення у справі № 465/6351/21 і 26.09.2022 року було реалізованим з прилюдних торгів, однак ОСОБА_2 03.11.2022 року було перераховано лише частину суми стянення, а саме - 297 346, 18 грн. на виконання основного рішення та 8 071, 82 грн. на виконання додаткового рішення.
Стверджувалося, що приватним виконавцем Білецьким І.М. не проведено належним чином усіх виконавчих дій, зокрема: не дотримано черговості стягнення на інше майно боржника, не виносилися постанови про розшук транспортних засобів боржника, не вчинені інші дії, необхідні для належного і своєчасного виконання рішення суду.
В кінцевій редакції вимог скарги просив:
1.Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. при здійсненні ВП № 70227994 та ВП №70228771, що полягає у бездіяльності приватного виконавця Білецького І.М. та не вжиття ним всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» виконавчих дій та процесуальних заходів, направлених на виконання рішення суду в період з 27.03.2023 року по 03.11.2023 року;
2.Визнати незаконною та скасувати Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.11.2023 року у ВП № 70227994;
3. Визнати незаконною та скасувати Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.11.2023 року у ВП № 70228771;
4.Зобов'язати приватного виконавця Білецького І.М. усунути допущені порушення (поновити порушене право заявника) (том 4, а.с. 1-4, 57).
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2024 року скаргу адвоката Бобанича І.Б., який діє в інтересах ОСОБА_2 , на дії приватного виконавця Білецького І.М. у ВП № 70227994 та № 70228771 щодо примусового виконання рішення суду у цивільній справі №465/1701/21 задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича при здійсненні виконавчого провадження № 70227994 та виконавчого провадження № 70228771, що полягає у бездіяльності приватного виконавця Білецького І.М. та не вжиття ним всіх передбачених законом «Про виконавче провадження» виконавчих дії та процесуальних заходів, направлених на виконання рішення суду.
Визнано незаконною та скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.11.2023 року у виконавчому провадженні № 70227994.
Визнано незаконною та скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.11.2023 року у виконавчому провадженні № 70228771.
Зобов'язано приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича усунути допущені порушення (поновити порушене право заявника) (том 4, а.с. 73-77).
Дану ухвалу оскаржив представник приватного виконавця Білецького І.М.
Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги стягувача у повному обсязі, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що заяви стягувача ОСОБА_2 щодо примусового виконання виконавчого листа №465/1701/21, виданого 13.12.2021 року Франківським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 10 000 доларів США та 10 000 грн. надійшли на адресу приватного виконавця лише 03.11.2022 року, тобто вже після зарахування коштів та розприділення таких між двома іншими стягувачами, а тому стягувачу ОСОБА_2 було перераховано залишок коштів від реалізації майна боржника в сумі 297 346 грн. 18 коп. - по ВП №70227994 та 8 071 грн. 82 коп. - по ВП №70228771.
Не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приватний виконавець під час розподілення коштів мав врахувати, що позовні вимоги про стягнення боргу у цій справі були забезпечені ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.03.2021 року, якою накладено арешт на майно, реалізоване в ході виконавчого провадження, а тому стягувач ОСОБА_2 має вищий пріоритет забезпеченого обтяження, та звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 року по справі № 922/3537/17 у пункті № 40 виклала правовий висновок що заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень.
Звертає увагу на те, що:
-пунктом 7 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;
-на нерухоме майно боржника накладено арешт, однак чинним законодавством встановлено заборону щодо реалізації такого майна, а іншого майна та коштів боржника, на яке можна звернути стягнення. не виявлено.
Вважає, що оскаржуване рішення в частині скасування постанов про повернення виконавчих документів стягувачу грунтується суто на припущеннях та домислах суду, оскільки скаржником не доведено яке саме право стягувача порушено такою дією приватного виконавця (том 4, а.с. 86-92).
Адвокат Бобанич І.Б., представник заявника Шепелюка О.О., 17 березня 2025 року подав до суду заяву про апеляційний розгляд справи за його та заявника ОСОБА_2 відсутності, у якій також просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги і залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, а також законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Матеріалами справи стверджується, що у квітні 2023 року ОСОБА_2 вже звертався до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця Білецького І.М., у якій просив визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. при здійсненні примусового виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року у ВП № 70227994, що полягає у:
не здійсненні в період з 04 листопада 2022 року по 26 березня 2023 року усіх можливих заходів примусового виконання рішення суду своєчасно, у спосіб та в порядку, які встановлені законом;
не вжитті вичерпних дій, спрямованих на звернення стягнення на нерухоме майно боржника - нежитлове приміщення № 100, загальною площею 7,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом його продажу через СЕТАМ;
не вжитті вичерпних дій щодо розшуку належного боржнику рухомого майна (транспортних засобів);
не наданні відповіді за результатами розгляду клопотання від 14 березня 2023 року, поданому у ВП № 70227994,
не перерахуванні на користь стягувача ОСОБА_2 всієї суми стягнення за виконавчим документом у виконавчому провадженні ВП № 70227994, зокрема, за рахунок коштів, одержаних від реалізації забезпеченого нерухомого майна - нежитлового приміщення № 91, площею 32,5 кв. м, що було реалізоване у зведеному виконавчому провадженні № 69910618;
не дотриманні черговості задоволення вимог стягувачів всупереч нормам Закону України «Про виконавче провадження»;
не наданні відповіді за результатом розгляду клопотання від 20 червня 2023 року, поданого у ВП № 70227994,
а також зобов'язати приватного виконавця Білецького І. М. усунути порушення (поновити порушене право заявника), допущені у ВП № 70227994, яке приєднано до ЗВП № 69910618 (том 1, а.с. 189-190, 208-209, 246).
Останнє уточнення вимог скарги мало місце 04 липня 2023 року (том 1, а.с. 246)
Тобто, як вбачається з вищенаведеного, у вищезгаданій скарзі (її кінцевій редакції) оскаржувались дії та бездіяльність приватного виконавця Білецького І.М. за період з 04 листопада 2022 року по 04 липня 2023 року.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року вищезгадану скаргу було задоволено лише частково.
Визнано дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. щодо розподілу грошових коштів, отриманих від реалізації майна боржника ОСОБА_3 , неправомірними.
Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. провести виконавчі дії відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 46 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням забезпечення вимог ОСОБА_2 щодо стягнення залишку сум з ОСОБА_3 у цивільній справі №465/1701/21, а саме 1 868,81 дол. США основного боргу та 1 928,18 грн витрат на правову допомогу.
В інших вимогах скарги відмовлено (том 1, а.с. 251-256).
В той же час, заявник ОСОБА_2 ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 04 липня 2023 року про лише часткове задоволення вимог його скарги в апеляційному порядку не оскаржував.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року справу було передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (том 3, а.с. 50-57), який за результатами нового апеляційного розгляду справи 02 грудня 2024 року ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу представника приватного виконавця Білецького І.М. задовольнив у повному обсязі, а саме: вищезгадану ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року в частині часткового задоволення вимог скарги представника ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Білецького І.М. щодо примусового виконання рішень суду у цивільній справі №465/1701/21 скасував і в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні вимог скарги про:
-визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця Білецького І.М. при здійсненні примусового виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року у ВП № 70227994, що полягає у не перерахуванні на користь стягувача ОСОБА_2 всієї суми стягнення за виконавчим документом у виконавчому провадженні ВП № 70227994, зокрема, за рахунок коштів, одержаних від реалізації нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , що було реалізоване у зведеному виконавчому провадженні № 69910618;
-зобов'язання приватного виконавця Білецького І.М. усунути порушення (поновити порушене право заявника), допущені у ВП № 70227994, яке приєднано до ЗВП № 69910618 (том 3, а.с. 85-98).
Тобто, як вбачається з вищенаведеного, судовими рішеннями, які знаходяться в законній силі (частково - ухвала Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року,та повністю - постанова Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року) встановлено, що права заявника ОСОБА_2 , як стягувача в рамках зведеного виконавчого провадження, приватним виконавцем Білецьким І.М. в період з 04 листопада 2022 року по 04 липня 2023 року порушено не було.
Чергова скарга ОСОБА_2 на рішення та дії приватного виконавця Білецького І.М. від 24 листопада 2023 року не містить доводів стосовно того, в чому саме полягає «неправомірність бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. … в період з 27.03.2023 року по 03.11.2023 року», зокрема - з урахуванням тієї обставини, що (як вже зазначалося вище) останнє уточнення вимог його попередньої скарги мало місце 04 липня 2023 року (том 1, а.с. 246).
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, задоволення вимог чергової скарги від 24 листопада 2023 року суд мотивував тим, що «в ході вчинення виконавчих дій приватний виконавець Білецький І.М. мав враховувати, що позовні вимоги про стягнення боргу у цивільній справі №465/1701/21 були забезпечені ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.03.2021р., якою накладено арешт на майно, реалізоване в ході виконавчого провадження, тому стягувач ОСОБА_2 має вищий пріоритет забезпеченого обтяження» (том 4, а.с. 76).
Однак, аналогічні доводи мали місце також і у попередній скарзі представника ОСОБА_2 (від 20.04.2023 року), однак їм судами було дано належну оцінку при розгляді згаданої скарги. Зокрема, Львівський апеляційний суд у постанові від 02 грудня 2024 року прийшов до висновку про необґрунтованість вищезгаданих доводів заявника і висновків суду, оскільки черговість погашення боргових вимог за виконавчими документами передбачена частиною першою статті 46 Закону України «Про виконавче провадження», а частиною 2 згаданої статті встановлено, що вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.
Відтак, суд прийшов до висновку про безпідставність посилання стягувача ОСОБА_2 на порушення приватним виконавцем Білецьким І.М. вимог пункту 1 частини 1 статті 46 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки нежитлове приміщення АДРЕСА_3 не мало правого статусу заставленого майна, а стягувач ОСОБА_2 не був заставодержателем (том 3, а.с. 85-98), і згадане судове рішення залишається в законній силі.
За вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення - про відмову у задоволенні вимог скарги ОСОБА_2 на дії та бездіяльність приватного виконавця Білецького І.М. - за недоведеністю її вимог та безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.6, 379 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, задовольнити.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог скарги про:
-визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. при здійсненні ВП № 70227994 та ВП № 70228771, що полягає у бездіяльності приватного виконавця Білецького І.М. та не вжиття ним всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» виконавчих дій та процесуальних заходів, направлених на виконання рішення суду в період з 27.03.2023 року по 03.11.2023 року;
-визнання незаконною та скасування Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.11.2023 року у ВП № 70227994;
-визнання незаконною та скасування Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.11.2023 року у ВП № 70228771;
-зобов'язання приватного виконавця Білецького І.М. усунути допущені порушення (поновити порушене право заявника).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 14 квітня 2025 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.