Рішення від 10.04.2025 по справі 457/445/25

Справа № 457/445/25

провадження №2/457/154/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючої-судді Василюк Т.В.,

секретар судового засідання Кушнір М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу № 01-28/10/2021 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 08.02.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем було укладено кредитний договір № 176836, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 3000,00 грн. строком на 30 днів, шляхом переказу на його банківську картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,00 % в день або 730 % річних. Відповідач в установлений договором строк свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого має заборгованість в розмірі 15660 грн., яка складається з 3000 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту; 12660 грн. простроченої заборгованості за процентами. Також просить стягнути з відповідача 10500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Від відповідача надійшов відзив, у якому він зазначає, що частково визнає позов у частині стягнення з нього заборгованості у розмірі 7500 грн., з яких: 3000 грн. заборгованості за тілом кредиту та 4500 грн. заборгованості за процентами. Відповідно до п. 3.3.3 договору можна продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків. Ним не було ініційовано право на продовження строку (пролонгацію) користування кредиту, отже, останнім днем залишається 09 березня 2021 року. Умовами договору визначено, що строк позики становить 30 днів, орієнтований строк повернення позики на останній день дії договору з моменту отримання позики або достроково. Оскільки договором про надання фінансового кредиту визначено строк його дії, який становить 30 днів з 08 лютого 2021 року, саме протягом даного строку позивач мав право нараховувати відповідачу відсотки, які з урахуванням невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у встановлений ним строк та положень п. 4.3 договору становлять 5%. Натомість позивач здійснив нарахування відсотків як у межах строку його дії, так і після закінчення строку його дії, тобто після 09 березня 2021 року. Вважає, що його заборгованість по відсотках за договором становить 4500 грн.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому вказано, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

2. Заяви та клопотання сторін.

Сторона позивача у відповіді на відзив звернулася з клопотанням про розгляд справи у відсутності представника позивача.

Від представниці відповідача ОСОБА_1 - адвокатки Цокало Т.М. 10 квітня 2025 року надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності відповідача та його представниці.

Крім цього, представниця відповідача - адвокатка Цокало Т.М. просила зменшити розмір стягнення з її довірителя понесених витрат на правничу допомогу з 10500 грн. до 2000 грн., про що звернулася з клопотанням 06 квітня 2025 року.

08 квітня 2025 року представник позивача - адвокат Пархомчук С.В. звернувся до суду з заявою про компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500 грн.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 13 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Оскільки учасники розгляду справи не з'явилися у судове засідання, суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

08 лютого 2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №176836, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора AV3176 /арк. справи 22-26/.

ТОВ «Займер», правонаступником якого являється ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», надав відповідачу грошові кошти на наступних умовах: сума виданого кредиту: 3000,00 грн; строк кредиту: 30 днів; стандартна процентна ставка - 2,00% в день або 730% річних.

Факт отримання коштів позичальником підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 24.05.2024, відповідно до якої 30.06.2021 на банківську картку перераховано кредитні кошти в сумі 2000,00 грн /арк. справи 39/.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників /арк. справи 27-34/.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 року, який є додатком до договору факторингу, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №176836 від 08.02.2025 /арк. справи 15/.

Всупереч умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим, за кредитним договором за відповідачем наявна заборгованість в загальній сумі 15660 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 3000 грн. та простроченої заборгованості за процентами 12660 грн., що підтверджується випискою з особовою рахунку /арк. справи 14/.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

5. Оцінка суду.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначеност. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію'передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 1статті 509 ЦК Українивизначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ТОВ «Займер», правонаступником якого є ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», свої зобов'язання за кредитним договором № 176836 від 08 лютого 2025 року виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору та умов, які визначені в договорі, з якими він погодився, що підтвердив електронним підписом.

Відповідно до п. 2.3 договору № 176836 від 08 лютого 2025 року обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Отже, сторони узгодили розмір кредиту, строк та умови кредитування, про що свідчить підписання договору № 176836 від 08 лютого 2025 року відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першоїстатті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що:

- проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81);

- припис абзацу другого ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України (пункт 91);

- на період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 97);

- при цьому компенсаторний характер процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106);

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).

Зважаючи на викладене, суд погоджується з аргументами представника відповідача про те, що нарахування процентів за користування кредитом після настання строку його повернення є безпідставним.

Подібне нарахування процентів після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту не відповідає суті кредитного договору та поняттю «користування кредитом».

За таких обставин, умова кредитного договору про те, що у разі прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль, не підлягає застосуванню, оскільки по суті не є платою за правомірне користування кредитом, а є платою в разі прострочення виконання зобов'язання.

При цьому, суд зауважує, що після визначення строку дії договору 30 днів умова кредитного договору про те, що в будь-якому випадку договір діє до повного його виконання (п.1.2), по суті не визначає строк дії договору, а тому застосуванню не підлягає.

Доказів проведення відповідачем оплат за договором та його пролонгації відповідно до п.3.3.3 договору матеріали справи не містять.

Факт надання позичальнику кредитних коштів в сумі 2000 грн. підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 10 січня 2025 року /арк. справи 39/.

Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку встановленому договором (п.3.4.2 договору).

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та в певний строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після розстрочення.

Відповідач порушив умови кредитного договору, покладені на нього обов'язки щодо своєчасного погашення кредиту та процентів належним чином не виконував.

У період з 08 лютого 2021 року до 09 березня 2025 року утворилась заборгованість в сумі 4500 грн. за відсотками.

До складу заборгованості входять 3000 грн. за простроченим тілом кредиту та 4500 грн. простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом.

6. Розподіл судових витрат.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 10500 грн., суд виходить з наступного.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження надання правничої допомоги та понесених витрат на правничу допомогу позивачем додано до позову договір про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В., акт про отримання правової допомоги /арк. справи 17-20/, рахунок та платіжну інструкцію.

З акту про отримання правової допомоги убачається, що вартість зустрічі та консультації за одну годину складає 2000 грн., вартість складання та подання позовної заяви складає 5000 грн. за годину, інші заяви та клопотання, моніторинг ЄРДР щодо статусу справи 3000 грн. за годину, канцелярські витрати 500 грн. Загалом на все витрачено 5 годин і загальна вартість послуг склала 10500 гривень. /арк. справи ?/

Під час вирішення питання стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі№ 580/2610/19 про те, що заповнення ордеру на надання правової допомоги, виготовлення копій відзивів для відповідача, оформлення поштових відправлень на адресу відповідача та суду (заповнення описів, оформлення конвертів) не є професійною правничою допомогою і не потребує спеціальних юридичних знань у галузі права.

З наведених у вказаній постанові міркувань суд доходить висновку, що до вартості наданої правничої допомоги безпідставно включено вартість канцелярського приладдя.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 6 вказаної статті обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі №530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Враховуючи наведене, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, суд звертає увагу на той факт, що поданий позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не є унікальним за своєю суттю, а тому не представляє значної складності.

На те, що поданий позов про стягнення кредитної заборгованості не є поодиноким вказує зміст договору про надання правничої допомоги, предметом якого є необмежена кількість заяв, скарг та інших документів правового характеру, а строк дії договору при цьому встановлено рік: з дати підписання (29 грудня 2013 року) до 31 грудня 2024 року. Крім того, у договорі визначено стандартну ставку вартості правової допомоги 2000 грн. за одну годину, без градації в залежності від складності справи, що також вказує на типовий характер претензійної роботи.

Крім того, з доданого списку поштових відправлень убачається, що аналогічні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, надіслані 30 відповідачам, що також свідчить про стандартний підхід до ведення схожих справ.

За таких обставин суд погоджується з доводами представниці відповідача та доходить висновку про неспівмірність заявленої вартості витрат на правничу допомогу і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», з 10500 грн. до 5000 грн.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до положення ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 288, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 176836 від 08 лютого 2025 року у розмірі 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» 5000 (п'ять тисяч) грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1157 (одна тисяча сто п'ятдесят сім) грн. 49 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», юридична адреса: м. Київ, вул.Кирилівська, 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: Т. В. Василюк

Попередній документ
126637058
Наступний документ
126637060
Інформація про рішення:
№ рішення: 126637059
№ справи: 457/445/25
Дата рішення: 10.04.2025
Дата публікації: 17.04.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Трускавецький міський суд Львівської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (02.05.2025)
Дата надходження: 24.04.2025
Розклад засідань:
10.04.2025 11:00 Трускавецький міський суд Львівської області
02.05.2025 10:15 Трускавецький міський суд Львівської області