15 квітня 2025 року
м. Київ
справа №240/1235/21
адміністративне провадження №Зв/990/22/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 20.12.2023 у справі №240/1235/21 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, про стягнення невиплаченої заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за затримку розрахунку та моральної шкоди,
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо невиплати йому частини заробітної плати та вихідної допомоги при звільненні, а також не проведення повного розрахунку при звільненні;
- стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 невиплачену частину заробітної плати за період із 26.03.2020 по 31.12.2020 у сумі 279210,71 грн, яка включає невиплачену частину посадового окладу, надбавку за вислугу років, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень;
- стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в сумі 21380,94 грн;
- стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31.12.2020 і по день фактичного розрахунку, виходячи із середньоденної заробітної плати у сумі 1018,14 грн за кожен день затримки розрахунку.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо ненарахування ОСОБА_1 з 26.03.2020 по 31.12.2020 заробітної плати, відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру». Зобов'язано Житомирську обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 за період з 26.03.2020 по 31.12.2020 заробітну плату, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій та виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період. Стягнуто з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31.12.2020 і по день фактичного розрахунку. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 в частині стягнення з Житомирської обласної прокуратури середнього заробітку за час затримки розрахунку скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 20.12.2023 касаційні скарги ОСОБА_1 та Житомирської обласної прокуратури задоволено частково. Скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 у частині, якою визнано протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо ненарахування ОСОБА_1 з 26.03.2020 до 31.12.2020 заробітної плати відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язано Житомирську обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 за період з 26.03.2020 до 31.12.2020 заробітну плату, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період. Ухвалено у вказаній частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вимог про: визнання протиправною бездіяльності Житомирської обласної прокуратури щодо невиплати частини заробітної плати; стягнення з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 невиплаченої частини заробітної плати за період з 26.03.2020 по 31.12.2020 у сумі 279210,71 грн, яка включає невиплачену частину посадового окладу, надбавку за вислугу років, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень. Скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 у частині позовних вимог про: стягнення з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в сумі 21380,94 грн; стягнення з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31.12.2020 і по день фактичного розрахунку, виходячи із середньоденної заробітної плати у сумі 1018,14 грн за кожен день затримки розрахунку. У вказаній частині позовних вимог справу №240/1235/21 направлено на новий судовий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
12.04.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до Верховного Суду заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 20.12.2023 у справі №240/1235/21, яка надійшла до Суду 14.04.2025, з підстави, передбаченої пунктом 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заявник посилається на рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 №8-р(ІІ)/2023 у справі №3-80/2022, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-IX.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Пунктом 1 частини першої статті 363 КАС України встановлено, що заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.
Згідно із частиною другою статті 366 КАС України протягом п'яти днів з дня після надходження заяви до адміністративного суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 364 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Разом із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами позивач подав клопотання про поновлення строку, в обґрунтування якого вказує на введення в Україні воєнного стану та тривалі відключення електроенергії. Також заявник посилається на те, що внаслідок перебоїв в електропостачанні його особистий ноутбук вийшов з ладу, а кошти для придбання нового у нього відсутні. Посилаючись на означене, заявник стверджує про те, що наведені ним обставини обмежили йому доступ до практики Конституційного Суду України та до своєчасної можливості підготувати заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Встановлено, що указану заяву направлено до суду засобами поштового зв'язку 12.04.2025.
Рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 №8-р(ІІ)/2023 було оприлюднено на офіційному сайті Конституційного Суду України 13.09.2023, що свідчить про порушення заявником строків звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України.
Щодо посилання заявника як на поважну причину пропуску строку звернення до суду на обставини введення воєнного стану, то необхідно зазначити, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із введенням воєнного стану вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи із доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку та наданих на їх підтвердження доказів.
Поряд із цим, сам факт запровадження на території України воєнного стану, на які посилається позивач у заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків, а отже підставою для їх поновлення можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Суд враховує, що вищевказана обставина могла унеможливити дотримання такого строку позивачем за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на пропуск строку звернення до суду, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку, однак обґрунтованих доводів та доказів на їх підтвердження заявник до суду не надав.
Щодо зазначених позивачем обставин стосовно відключення світла, то такі не носили постійного та безперервного характеру.
Посилання позивача на вихід з ладу ноутбука не належить до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд постанови судового рішення за виключними обставинами після закінчення строку, встановленого пунктом 4 частиною першою статті 363 КАС України.
При цьому, Суд зауважує, що строк звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цьому випадку становив з 14.09.2023 до 13.10.2023, а із цією заявою позивач звернувся більше як із річним пропуском строку (12.04.2025).
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, враховуючи обставини справи, зазначену позивачем причину пропуску строку не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка подає заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Інші підстави для поновлення строку заявником не зазначені.
Отже, наведені позивачем підстави не підтверджують поважності причин пропуску строку на перегляд судового рішення за виключними обставинами, оскільки їх не можна вважати такими, що унеможливили подання заяви у встановлений строк відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, а відтак є неповажними.
Відповідно до частини третьої статті 366 КАС України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.
Згідно з статтею 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною четвертою статті 366 КАС України передбачено, що крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.
З огляду на викладене заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 20.12.2023 за виключними обставинами підлягає залишенню без руху зі встановленням строк для усунення її недоліку шляхом направлення до суду клопотання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку та з наданням відповідних доказів.
Керуючись статтями 169, 361, 364, 366 КАС України,
Визнати неповажними зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку за поданою заявою про перегляд постанови Верховного Суду від 20.12.2023 за виключними обставинами у справі №240/1235/21.
Залишити без руху заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 20.12.2023 у справі №240/1235/21.
Надати заявнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду касаційної інстанції клопотання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку та з наданням відповідних доказів.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк заява разом із доданими до неї матеріалами буде повернута без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
..........................
..........................
..........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук,
Н.М. Мартинюк,
Судді Верховного Суду