Іменем України
08 квітня 2025 року
м. Київ
справа №990/111/24
адміністративне провадження № П/990/111/24
Верховний Суд, як суд першої інстанції у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стеценка С.Г., Тацій Л.В., Чиркіна С.М., -
за участю:
секретаря судового засідання Корецького І.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - представник Петренко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про визнання протиправним та скасування рішення,
І. ПРОЦЕДУРА І АРГУМЕНТИ СТОРІН У СПРАВІ
9 квітня 2024 року до Верховного Суду як суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ВККС (місцезнаходження: вул. Генерала Шаповалова, 9, м. Київ, 03109), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 12 березня 2024 року № 318/ дс-24, яким відмовлено в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області;
- при ухваленні рішення вийти за межі позовних вимог, якщо це буде необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку ВККС, як суб'єкта владних повноважень на підставі частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з мотивами Комісії щодо невідповідності його кандидатури критерію доброчесності.
На думку позивача, Комісія, ухвалюючи оскаржуване рішення, свавільно вийшла за межі своїх дискреційних повноважень, зловживала цими повноваженнями, здійснювала дискримінацію щодо нього, ігноруючи при цьому принцип юридичної визначеності, свавільно висуваючи до нього вимоги, які він не мав повноважень здійснювати, а також зазначила стосовно невідповідності рівня його життя задекларовиним доходам.
Щодо начебто невідображення позивачем у декларації дійсної вартості квартири за адресою АДРЕСА_2 , що придбала дружина позивача у 2000 році, позивач уважає, що з урахуванням положень статті 46 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» він не мав права вносити в декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 та 2022 роки іншу вартість квартири, ніж зазначено в договорі купівлі-продажу. Уважає, що доброчесно заповнив декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 та 2022 роки.
Позивач уважає, що члени Комісії були більш лояльні до інших кандидатів аніж до нього, мало місце менш прихильне відношення Комісії до нього, порівнянно з іншими кандидатами.
Так, на думку позивача, при ухваленні оскарженого рішення мало місце більш прихильне відношення до іншого кандидата, ніж до нього в аналогічній ситуації, зважаючи на те, що він є особою, що досягла 63 річного віку, а інший кандидат досяг віку 59-ти років.
Позивач посилається на дискримінаційний характер кваліфікаційного оцінювання щодо нього.
Зазначає, що Комісія не зробила негативного висновку стосовно інших учасників конкурсу не зважаючи на те, що один із кандидатів не був працевлаштований та не мав практичного досвіду роботи, інший кандидат, отримав негативний висновок Громадської ради доброчесності.
На обгрунтування позовних вимог позивач також зазначає про упередженість членів Комісії при ухваленні оскаржуваного рішення. Так, член Комісії ОСОБА_2 був конкурентом позивача у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду. Перед початком співбесіди він не повідомив про цю обставину. Зазначене свідчить про недоброчесність ОСОБА_2 при ухваленні оскаржуваного рішення та його особисту упередженість до позивача.
Позивач уважає упередженим ставлення до нього члена Комісії ОСОБА_3 , яка як суддя, знаходячись під впливом своїх колишніх колег з Тернопільсього міськрайонного суду Тернопільської області, які не зацікавлені в його призначенні на посаду судді на строк орієнтовно до року, при ухваленні спірного рішення діяла недоброчесно.
Щодо джерел походження 6 000 доларів США, які Комісія вважає сумнівними, оскільки це нічим не підтверджено, то позивач уважає, що таке твердження є хибним, оскільки вони отримані дружиною, як подарунок від доньки і сина шляхом укладення усної угоди між ними. Обов'язкова письмова угода для цього не вимагалась.
Позивач уважає, що оскаржуване рішення, яким йому відмовлено у наданні рекомендації про призначення на посаду судді, порушує його право доступу до державної служби (частина друга статті 38 Конституції України), а також спричиняє йому збитки у вигляді доходів, які позивач міг би реально одержати як заробітну плату, працюючи на посаді судді місцевого суду, за звичайних обставин, якби його право не було порушено (упущена вигода) з орієнтованого її розрахунку 60 000 (заробітна плата судді місцевого суду) х 20 місяців = 1 200 000 грн, а тому має бути визнане протиправним та скасоване.
Верховний Суд ухвалою від 15 квітня 2024 року відкрив провадження у справі за цим позовом, задовольнив клопотання про витребування доказів та витребував у ВККС належним чином засвідчену копію рішення Комісії № 318/дс-24 від 12 березня 2024 року, а також копії усіх документів, які стали підставою для його прийняття.
Комісія подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на позов ВККС зазначила, що надані позивачем пояснення викликали сумнів у Комісії у відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, що згідно з положеннями статті 79-5 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) є підставою для відмови в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді. Під час співбесіди позивач цей сумнів не спростував.
Оцінивши пояснення ОСОБА_1 , надані під час час співбесіди, урахувавши обставини справи, уважає, що невжиття дій щодо відображення дійсної вартості задекларованого нерухомого майна, вісутність переконливих пояснень щодо відповідності рівня життя позивача задекларованим доходам, суперечливий зміст та нечітка аргументація пояснень, поданих позивачем у відповідь на питання членів Комісії, загалом викликали обгрунтований сумнів у відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, що відповідно до положень статті 79-5 Закону № 1402-VIII є підставою для відмови в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.
Так, Комісія зазначила, що твердження позивача щодо необхідності врахування при проведенні співбесід з переможцями конкурсу на посаду судді, проведених в порядку, передбаченому статтею 79-5 Закону № 1402-VIII, індикаторів, які вказують на недоброчесність, погоджених ВККС та Громадською радою доброчесності, є помилковими з огляду на те, що Громадська рада доброчесності не бере участі у вказаних співбесідах, а відповідні індикатори погоджені з метою проведення процедури кваліфікаційного оцінювання.
Посилання позивача на його дискримінацію за віковою ознакою є голослівним та ґрунтується виключно на його суб'єктивній думці, а роздуми у позовній заяві щодо намірів членів Комісії не допустити його до здійснення правосуддя на посаді судді є надуманими. Порівняння співбесід з іншими кандидатами є довільними, оскільки обставини, встановлені під час проведення таких співбесід, суттєво відрізняються від обставин, встановлених на співбесіді з позивачем, також жодним чином не підтверджує упереджене ставлення до позивача за ознакою його віку.
ОСОБА_1 подав відповідь на відзив. Зазначив, що наявність обгрунтованого сумніву Комісії має встановлюватися самою Комісією не на підставі не обгрунтованих переконливими доказами суб'єктивних голослівних припущень, а лише на підставі чітких та переконливих доказів. Уважає, що відповідач не довів суду ту обставину, що Комісії було заборонено або було об'єктивно неможливо застосувати Перелік індикаторів в частині, що стосується кандидатів на посаду судді при оцінці позивача на доброчесність. На думку позивача, це свідчить про свавілля, упередженість, недобросовісність, нерозсудливість Комісії при ухваленні оскарженого рішення.
Позивач зазначає, що добросовісно заповнив обидві декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 та 2022 роки. Інакше заповнення декларацій означало б подання позивачем недостовірних відомостей у декларації, за що передбачена юридична відповідальність. Позивач уважає, що відповідач, начебто виявивши, що він вніс недостовірні відомості до декларації, не вжив жодних заходів щодо звернення до уповноваженого органу для притягнення його до відповідальності, що свідчить про фіктивність та надуманості доводів відповідача.
У судовому засіданні сторони підтримали свої доводи та аргументи, висловлені в заявах по суті справи, ОСОБА_1 надав додаткові пояснення у справі.
ІІ. ВСТАНОВЛЕНІ У СПРАВІ ОБСТАВИНИ
Рішенням ВККС від 3 квітня 2017 року № 28/зп-17 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.
18 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою про допуск його до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду як особи, яка не має стажу роботи на посаді помічника судді більше трьох років.
Рішенням Комісії від 20 вересня 2017 року № 5/дс-17 кандидатів на посаду судді місцевого суду допущено до участі в доборі та складення відбіркового іспиту як особу, яка не має трирічного стажу роботи на посаді помічника судді, зокрема ОСОБА_1 .
Рішенням Комісії від 12 червня 2018 року № 264/дс-18 ОСОБА_1 визнано таким, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом № 1402-VIII вимогам до кандидата на посаду судді.
Рішенням Комісії від 1 серпня 2023 року № 45/зп-23 продовжено термін дії результатів кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого загального, адміністративного, господарського судів, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та затверджено резерв на заміщення вакантних посад суддів.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Встановлено загальний порядок та строки подання кандидатам заяв та документів для участі в конкурсі, затверджено умови проведення конкурсу та визначено, що питання допуску до участі в конкурсі вирішуються Комісії у складі колегій.
11 жовтня 2023 року до Комісії надійшла заява ОСОБА_1 про допуск до участі в оголошеному конкурсі як особи, яка відповідає вимогам статті 69 Закону № 1402-VIII, перебуває у резерві на заміщення вакантних посад суддів та не займає суддівської посади.
Рішенням Комісії від 1 грудня 2023 року № 17/дс-23 ОСОБА_1 допущено до участі в оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №95/зп-23 конкурсі на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів.
Рішенням Комісії від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 затверджено та оприлюднено на офіційному вебсайті відповідача рейтинг учасників конкурсу на посади суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, зокрема, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, у якому ОСОБА_1 посів переможну позицію.
Комісією на засіданнях, які відбулися 27 лютого та 12 березня 2024 року проведено співбесіду з ОСОБА_1 , за результатами якої ухвалено рішення від 12 березня 2024 року № 318/дс-24 про відмову в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що з 2000 року позивач не вчинив жодних дій щодо усунення виявлених розбіжностей щодо вартості задекларованого нерухомого майна та свідомо не відобразив дійсну вартість вказаного майна в деклараціях за 2016 та 2022 роки. У поясненнях позивач зазначив, що фактична вартість квартири складає 3 500 дол США, а в договорі купівлі-породажу зазначено 2 251 грн. Отже має місце розбіжність між фактичною ціною квартирі і задекларованою. Також не надав переконливі пояснення щодо джерел походження 6 000 доларів США, які зазначені як подарунок. Крім того, суперечливий зміст та нечітка аргументація наданих ОСОБА_1 під час співбесіди пояснень не сприяли встановленню обставин щодо відповідності кандидата критеріям, визначеним статтею 69 Закону № 1402-VIII. Вказані обставини в сукупності розглянуті Комісією як такі, що викликають обґрунтований сумнів у відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Комісії, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА І ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.
Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
Статтею 79 Закону № 1402-VIII передбачено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Частиною першою статті 79-2 Закону № 1402-VIII визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад: суддів місцевого суду - на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду відповідно до статті 82 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 79-4 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні переможця - учасника конкурсу, який має найвищу позицію за рейтингом.
Частинами першою-третьою статті 79-5 Закону № 1402-VIII встановлено, що після визначення переможця конкурсу Комісія на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.
За результатами співбесіди Комісія ухвалює: (1) рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді; (2) рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).
Комісія ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат.
Частиною дев'ятою статті 69 Закону № 1402-VIII передбачено, що кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
Вимоги до професійної етики судді визначені Кодексом суддівської етики, затвердженим ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року та Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 1006/23.
З огляду на вимогу доброчесності від особи, яка реалізує право на зайняття посади судді, очікується обов'язок кандидата стосовно розкриття даних під час участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Частиною другою цієї статті передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: (1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; (2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; (3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; (4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків (частина третя статті 88 Закону № 1402-VІІІ).
На виконання вимог статті 79 Закону № 1402-VІІІ ВККС рішенням від 2 листопада 2016 року №141/зп-16 затвердила Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді (далі - Положення № 141/зп-16). Рішенням ВККС від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24 до зазначеного Положення № 141/зп-16 були внесені зміни і викладено його в новій редакції.
Внесення змін до цього Положення було обумовлено тим, що 30 грудня 2023 року набрав чинності Закон України від 9 грудня 2023 року № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри». У результаті внесених змін впорядковано як окремі механізми конкурсу щодо зайняття вакантних посад суддів місцевого суду, так і в цілому удосконалено процедуру, зокрема закріплено загальні строки для подання заяви та документів, актуалізовано їх перелік, унормовано окремі особливості, а також визначено нові етапи проведення конкурсу.
Одним із законодавчих нововведень було запровадження у конкурсі на зайняття посади судді місцевого суду етапу проведення Комісією співбесіди з переможцем конкурсу.
Положення № 141/зп-16 у новій редакції встановило відповідний порядок проведення такої співбесіди, її етапів і кола питань для обговорення. Це Положення у попередній редакції таких положень не містило.
За змістом Положення № 141/зп-16 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов'язковому обговоренню з суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Суддя (кандидат на посаду судді) до проведення співбесіди має право: знайомитися з матеріалами досьє не пізніше ніж за десять робочих днів до проведення співбесіди, крім випадку проведення кваліфікаційного оцінювання за рішенням Комісії у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення; надавати документи (завірені копії документів) чи іншу інформацію, яка дорівнює, спростовує чи уточнює дані, що містяться у досьє; надати свої пояснення, зокрема у письмовому вигляді. Письмові пояснення надаються суддею (кандидатом на посаду судді) не пізніше п'яти робочих днів з дня ознайомлення з матеріалами досьє. Усні пояснення надаються суддею під час проведення співбесіди.
Суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов'язаних з проходженням іспиту, та інформації і документів, що містяться у його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє. Члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє.
Подібний за своїм змістом порядок проведення співбесіди в подальшому і був закріплений у новій редакції Положення № 141/зп-16.
Відповідно до пункту 11 глави 3 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16, у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками:
- достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації про доходи від професійної діяльності для самозайнятої особи, фізичної особи - підприємця (пп. 11.1);
- достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації родинних зв'язків та декларації доброчесності, а також інших документах, поданих кандидатом (пп. 11.2);
- наявність інформації про вчинення кандидатом на посаду судді проступків або правопорушень, які свідчать про його недоброчесність, а також фактів притягнення його до відповідальності (пп. 11.3);
- наявність незабезпечених зобов'язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя (підпункт 11.4);
- відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам (пп. 11.5);
- дотримання кандидатом на посаду судді законодавства, що регулює його професійну діяльність (пп. 11.6);
- чесність і сумлінність при здійсненні професійної діяльності (пп. 11.7);
- інші дані, які можуть вказувати про відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності (пп. 11.9).
Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді, зокрема: 1) інформації та документів, наданих кандидатом на посаду судді, та будь-якої іншої інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді; 2) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади, установами та організаціями; 3) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 4) декларації родинних зв'язків та декларації доброчесності кандидата на посаду судді; 5) результатів повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (у разі її проведення); 6) висновку Громадської ради доброчесності (за наявності); 7) іншої інформації, що включена до досьє кандидата на посаду судді.
Пунктом 12 Глави 3 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 передбачено, що для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за визначеними цим Положенням показниками використовуються також інші відомості та дані, на підставі яких може встановлюватися відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також будь-яка інша інформація стосовно кандидата на посаду судді, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді.
Згідно з пунктом 16 Розділу III Положення № 143/зп-16 дослідження досьє полягає у систематизації, аналізуванні, збиранні, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.
Відповідно до пункту 19 Розділу III Положення № 143/зп-16 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів:
- оголошення доповіді за результатами дослідження досьє (пп. 19.1);
- надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію (пп. 19.2);
- послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді (пп. 19.3).
Згідно з пунктом 20 розділу III Положення № 143/зп-16 співбесіда проходить у формі засідання Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії про проведення кваліфікаційного оцінювання. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов'язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Пунктом 21 Розділу III Положення № 143/зп-16 передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді) до проведення співбесіди має право:
- знайомитися з матеріалами досьє не пізніше ніж за десять робочих днів до проведення співбесіди, крім проведення кваліфікаційного оцінювання за рішенням Комісії у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення (пп. 21.1);
- надавати документи (завірені копії документів) чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує чи уточнює дані, що містяться у досьє (пп. 21.2);
- надавати свої пояснення, зокрема у письмовому вигляді (пп. 21.3).
Письмові пояснення надаються суддею (кандидатом на посаду судді) не пізніше п'яти робочих днів з дня ознайомлення з матеріалами досьє. Усні пояснення надаються суддею під час проведення співбесіди.
Відповідно до пункту 22 розділу III Положення № 143/зп-16 суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов'язаних з проходженням іспиту, та інформації і документів, що містяться в його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє.
Згідно з пунктом 23 розділу III Положення № 143/зп-16 члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє.
Пунктом 24 розділу III Положення № 143/зп-16 передбачено, що у разі необхідності під час співбесіди може бути оголошено перерву.
За потреби отримання інформації та копій документів і матеріалів (зокрема з обмеженим доступом) стосовно судді (кандидата на посаду судді) та членів його сім'ї перерва триває до отримання відповідей на запити Комісії.
Тривалість перерви під час співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі не повинна перешкоджати визначенню результатів конкурсу.
Відповідно до частини п'ятої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.
Рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом (частина сьома статті 101 Закону № 1402-VIII).
Оскаржуване рішення обґрунтовано тим, що позивач під час проведення співбесіди надав пояснення про його необізнаність відносно вартості квартири в договорі купівлі-продажу у сумі 2 251 грн, оскільки про укладену угоду йому очевидно було відомо з 2000 року.
Комісія зауважила, що з 2000 року ОСОБА_1 не вчинив жодних дій для усунення виявлених розбіжностей щодо вартості квартири та свідомо не відобразив дійсну вартість ківартири в деклараціях за 2016 та 2022 роки.
Комісія також критично оцінила пояснення кандидата відносно джерел походження 6000 доларів США, які він зазначив як подарунок його дітей, оскільки вони ґрунтуються тільки на поясненнях ОСОБА_1 та не підтверджені жодними доказами.
Також ОСОБА_1 під час співбесіди не надано переконливих пояснень стосовно відповідності рівня його життя задекларованим доходам. Отже Комісія дійшла висновку про наявність обгрунтованого сумніву у відповідності кандидата криторію доброчесності та професійної етики.
Підставою для ухвалення оскаржуваного рішення Комісії від 12 березня 2024 року № 318/дс-24 про відмову в наданні рекомендації для призначення ОСОБА_1 на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області слугували висновки Комісії про невідповідність позивача критеріям доброчесності та професійної етики.
Визначені законом етапи добору, конкурсу та призначення на посаду судді покликані встановити відповідність кандидата передбаченим Конституцією України та Законом № 1402-VIII вимогам, зокрема, критеріям доброчесності та професійної етики, Комісія має перевірити наявність інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з призначенням кандидата на посаду судді. Ці заходи об'єднані метою забезпечити авторитет та довіру до судової влади, які формуються залежно від персонального складу осіб, що призначаються на посади суддів.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, зокрема від 10 листопада 2022 року у справі № 9901/355/21, від 30 травня 2024 року у справі № 990/3/24, неодноразово зазначала, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.
Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об'єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов'язків та здійсненні правосуддя.
За визначенням терміну, який подано у Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципі добра і справедливості.
Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.
Легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.
Здійснюючи судовий контроль за правомірністю рішення Комісії, Суд звертає увагу, що в межах процедури проведення конкурсу та призначення на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов'язком (повноваженням) Комісії є з'ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного.
ВККС, з огляду на свій правовий статус, повинна визначити, чи відповідає поведінка кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів, а також у Кодексі суддівської етики.
Повноваження Комісії стосовно проведення конкурсу, кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією Комісії як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в національній системі судоустрою.
При цьому оцінювання кандидатів відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за встановленими законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
Жоден суб'єкт, у тому числі й суд, не вправі втручатися у здійснення Комісією компетенції щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на заняття вакантних посад суддів.
Така правова позиція неодноразово була викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 28 серпня 2018 року, 26 березня 2019 року, 13 травня 2020 року, 27 січня, 19 травня 2021 року, 18 квітня 2024 року (справи №№ 800/294/17, 800/336/17, 9901/212/19, 9901/116/19, 9901/126/19, 9901/110/19, відповідно).
Водночас суд здійснює контроль за дотриманням Комісією вимог закону при проведенні кваліфікаційного оцінювання на посаду судді в разі оскарження рішення (дії чи бездіяльності) Комісії. Судовий контроль щодо дискреційних повноважень Комісії надати оцінку кандидату на посаду судді на предмет його відповідності встановленим законом критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України покликаний забезпечити, щоб ці повноваження були використані відповідно до мети, з якою вони були надані, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом (запобігаючи всім формам дискримінації), пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на дослідження яких спрямоване ухвалене Комісією рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання). Іншими словами, суд повинен забезпечити, щоб реалізація Комісією дискреційних повноважень при проведенні кваліфікаційного оцінювання не була свавільною.
Оскільки члени Комісії, ухвалюючи одне з передбачених законом рішень за результатом проведеного оцінювання кандидатів на посаду судді, керуються своїм внутрішнім переконанням, на Комісію покладається обов'язок наведення відповідних мотивів та їх обґрунтувань стосовно своєї позиції, особливо коли виникають підстави вважати, що такий кандидат не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Рішення ВККС, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити обґрунтований висновок про те, за якими саме критеріями (компетентності, професійної етики або доброчесності) та на підставі яких доведених фактів, показників особа не відповідає вимогам для надання їй рекомендацій для призначення суддею.
З наведеного у мотивувальній частині спірного рішення Комісії формулювання підстав, покладених в основу висновку про відмову в наданні рекомендації для призначення ОСОБА_1 на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, є: виявлення розбіжності щодо вартості квартири та свідоме невідображення дійсної вартості квартири у поданих деклараціях позивача за 2016, 2022 роки (фактична вартість придбаної квартири становила 3 500 дол США, а в декларації зазначена 2 251 грн); надання непереконливих пояснень щодо джерел походження 6 000 доларів США, які зазначені як подарунок та невідповідність рівня життя задекларованим доходам. Це унеможливило здійснення оцінки законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам.
Комісія зауважила, що суперечливий зміст та нечітка аргументація наданих ОСОБА_1 під час співбесіди пояснень не сприяли встановленню обставин щодо відповідності кандидата критеріям, визначеним статтею 69 Закону № 1402-VІІІ, а навпаки свідчать про недостатнє сприйняття ОСОБА_1 фундаментальних засад доброчесності, високі стандарти яких визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому 22 лютого 2013 року ХІ з'їздом суддів України
За правилами частини четвертої статті 75 Закону № 1402-VІІІ для формування досьє кандидата на посаду судді та проведення спеціальної перевірки Комісія також має право безоплатно отримувати інформацію стосовно кандидата та членів його сім'ї або близьких осіб у порядку, передбаченому статтею 86 цього Закону.
Згідно з частиною сьомою статті 75 Закону № 1402-VІІІ, якщо Вища кваліфікаційна комісія суддів України отримала інформацію, що може свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді вимогам, встановленим цим Законом, колегія Комісії проводить перевірку зазначеної інформації та розглядає її на засіданні із запрошенням такого кандидата. Кандидат має право ознайомитися з цією інформацією, надавати пояснення, докази на її спростування.
У разі встановлення за результатами перевірки, що така інформація є обґрунтованою, колегія ВККС ухвалює вмотивоване рішення про невідповідність кандидата на посаду судді встановленим цим Законом вимогам та припинення його подальшої участі у доборі на посаду судді.
Судова колегія зазначає, що ненадання цієї інформації унеможливлює оцінку Комісією законності набуття майна кандидатом, свідчить про обґрунтованість сумніву у джерелах походження готівкових коштів, необізнаності відносно вартості квартири в договорі купівлі-продажу та невідповідність рівня життя задекларованим доходам.
Застосовуючи вищенаведені загальні висновки в контексті обставин справи, Суд бере до уваги, що висновок про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності позивача критерію доброчесності та професійної етики формувався внаслідок оцінювання конкретних обставин, а саме: незазначення у декларації за 2016 та 2022 рік дійсної вартості придбаного майна (квартири), невідповідність рівня життя задекларованим доходам, законність джерел походження готівкових коштів. Позивач ці факти не заперечує.
Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) зазначила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).
Відповідно до статей 1, 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
Згідно зі статтями 18- 19 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім'ї.
Дотримання високих стандартів поведінки означає, що суддя повинен добровільно і свідомо відстоювати доброчесність та незалежність судової влади, що, у свою чергу, зумовлює обов'язок сумлінно, чесно і кваліфіковано виконувати призначення носія судової влади. Він також добровільно приймає на себе обмеження, пов'язані з виконанням ним своїх професійних обов'язків, які унеможливлюють створення умов, що викликатимуть сумніви у доброчесності поведінки судді та його безсторонності, незалежності і об'єктивності.
Доброчесна поведінка судді має торкатися всіх сфер його життя, у тому числі й матеріальної (майнової) сфери. До обов'язку як судді, так і кандидата у судді слід віднести обізнаність про свої майнові інтереси та здійснення активних дій щодо вжиття розумних (адекватних) заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім'ї, виявляючи повагу до законів і лояльність до публічних фінансових інтересів держави.
Важливим питанням у декларуванні доходів є доброчесність щодо майнових прав та обов'язків подружжя стосовно спільного і роздільного майна та надання відомостей про взаємне утримання і центр життєвих інтересів. Незважаючи на те, що нормативно-правові акти не передбачають зустрічного обов'язку членів сім'ї в обов'язковому порядку надати декларанту відомості фінансового-майнового характеру, розумність заходів для обізнаності про майнові інтереси членів родини включає в себе можливість звернення судді до компетентних органів (у разі відмови членів родини надати інформацію щодо фінансово-майнових інтересів і податкових зобов'язань) про отримання відповідних даних в установленому порядку.
У межах оцінки кандидата на посаду судді на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності перевірці підлягають, зокрема, відомості наведені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в контексті дотримання кандидатом вимог Кодексу суддівської етики.
Під час проведення співбесіди Комісія, у процесі аналізу декларації за 2022 рік, встановила, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою : АДРЕСА_3 , набута у 2001 році, вартістю 2 150 грн, а його дружині квартира по АДРЕСА_4 , набута у 2000 році, вартістю 2 251 грн.
Згідно договору купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_4 вартість квартири зазначена 2000 грн. Пояснюючи таку розбіжність у вартості, ОСОБА_1 зазначив, що квартиру було придбано за кошти, отримані від продажу квартири в місті Южноукраїнськ, а саме за 3 500 дол США, а чому зазначена інша сума йому невідомо.
Комісія критично оцінила пояснення ОСОБА_1 про його необізнаність відносно вартості квартири в договорі купівлі-продажу у сумі 2 251 грн, оскільки про укладену угоду йому очевидно було відомо з 2000 року.
Отже, твердження позивача про його необізнаність відносно вартості квартири не заслуговують на увагу та не спростовують висновків відповідача щодо невідповідності ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності.
Також Комісією встановлено, що у декларації за 2022 рік ОСОБА_1 зазначив 215 324 грн розміщених на банківських рахунках, 196 890 грн на банківських рахунках дружини та 10 000 дол США готівкових коштів.
Комісія критично оцінила пояснення кандидата щодо джерел поїходження 6000 дол США, які він зазначив як подарунок від дітей, оскільки вони ґрунтувалися лише на його поясненнях та не підтверджені жодним доказом.
На запитання Комісії щодо джерел отримання доходів, необхідних для забезпечення життєдіяльності у 2010 - 2022 роках, адже кандидат не працював та не отримував доходів, він пояснив, що власних доходів не мав, жив весь час на кошти, зароблені дружиною, на допомогу з безробіття, з 2021 року отримує пенсію за віком, тому не було необхідності в пошуку роботи. Вагома частина пенсії зберігається на депозитних рахунках, і він фактично живе на мінімальну суму залишку від пенсії.
За результатом співбесіди Комісія зазначила, що переконливих пояснень стосовно рівня життя задекларованим доходам не надав, тому дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата критерію доброчесності.
Зазначене призвело до неможливості встановлення Комісією законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, необізнаності щодо вартості квартири, та відповідно відсутності розбіжності щодо вартості квартири, зазначеної у декрараціях за 2016 та 2022 роки.
Надані ОСОБА_1 у судовому засіданні додаткові пояснення щодо недоведеності Комісією вчинення ним протиправних або аморальних дій при декларуванні ним за 2016 та 2022 роки вартості придбаної дружиною позивача у 2000 році квартири, сумнівності джерел готівкових коштів в іноземній валюті дружини позивача, отриманих нею від дітей у 2018 році та невідповідності рівня життя позивача у 2010 - 2022 роках задекларованих позивачем за 2016 та 2022 роки доходам, не спростовують висновки Комісії , викладені у Рішенні від 12 березня 2024 року № 318/дс-24.
Посилання позивача щодо відсутності повноважень Комісії ухвалювати рішення про відмову у наданні рекомендації про призначення його кандидатом на посаду судді у разі наявності обгрунтованого сумніву щодо його відповідності критерію компетентності не заслуговують на увагу, оскільки спірне рішення Комісії ухвалено щодо невідповідності ОСОБА_1 критерію доброчесностті та професійної етики.
Оцінюючи доводи позивача, Суд уважає, що викладені в оспорюваному рішенні Комісії висновки щодо обставин у справі не є довільними чи нераціональними, підтверджені доказами і не є помилковими щодо фактів. Досліджуючи ці обставини у сукупності, Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики. Такий висновок не видається свавільним чи необґрунтованим і не виходить за межі виключної дискреції Комісії оцінювати кандидатів.
Беручи до уваги усе вищенаведене, колегія суддів уважає, що викладені у рішенні ВККС України від 12 березня 2024 року № 318/дс-24 висновки про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата ОСОБА_1 на посаду судді критерію доброчесності та професійної етики не виходили за межі цих понять з урахуванням тих його змістовних елементів, які визначені нормами національного законодавства та практикою, міжнародними актами, які застосовуються адміністративним судом як джерела права під час розгляду адміністративної справи відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стосовно доводів позивача про застосування Комісією до нього під час проведення співбесіди дискримінаційного підходу Верховний Суд виходить з таких міркувань.
Гарантована статтею 21 Конституції України рівність усіх у правах і свободах означає необхідність забезпечення рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.
Статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 6 вересня 2012 року № 5207-VІ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
У рішенні від 7 листопада 2013 року у справі "Пічкур проти України" Європейській суд з прав людини констатував, що дискримінація означає поводження з особами в різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну мету або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.
Подібний підхід в оцінці правових обмежень застосовує й Конституційний Суд України, висновуючи, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об'єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У протилежному випадку встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац сьомий пункту 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004).
Факт дискримінації може бути встановлений, якщо: 1) державний захід, дія чи бездіяльність, які оскаржуються, підпадають під чинність (захист, регулювання, дію) іншого положення закону, яким встановлені певні права та свободи; 2) є відмінність у поводженні проти інших осіб, котрі знаходяться в аналогічній або схожій ситуації (становищі, стані). При цьому поводження з особою, яка заявляє про дискримінаційне ставлення до неї, є істотно (разюче) відмінним і менш справедливим, ніж з іншими особами; підставами для розрізнення є особиста характеристика або статус заявника; інші особи, з якими така особа себе порівнює, знаходяться в аналогічній ситуації, а різниця у ставленні до особи не мотивована притаманною їй певною персональною ознакою.
Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила, зокрема, в постановах від 15 червня 2023 року, 18 квітня 2024 року (справи №№ 800/582/16, 9901/110/19, відповідно).
У позові позивач зазначає, що вбачає дискримінацію в різній оцінці Комісією однакових обставин, з огляду на його вік, щодо нього та інших кандидатів, які також брали участь у конкурсі на посаду судді. Встановлені відносно позивача обставини щодо відсутності інформації про вартість майна спростовують ці доводи.
Водночас, позивач не вказує та, відповідно, не обґрунтовує, наявність у нього певної ознаки (через що саме), яка б могла вплинути на інший, порівняно з іншими учасниками конкурсу, підхід Комісії під час її кваліфікаційного оцінювання. Доводи позивача про дискримінаційний характер кваліфікаційного оцінювання щодо нього ґрунтуються на тому, що Комісія не зробила негативного висновку стосовно інших учасників конкурсу не зважаючи на те, що кандидат не був працевлаштований та не мав практичного досвіду роботи, інший кандидат, отримав негативний висновок Громадської ради доброчесності. Однак навіть при встановленні такого факту сам по собі він не може бути достатнім для твердження, що Комісія діяла щодо позивача вибірково несправедливо, оскільки кандидати в процедурі конкурсу оцінювалися за сукупністю обставин, інформація щодо яких була в їхніх досьє, та за результатами співбесіди. Таке припущення позивача про порушення його права на справедливе кваліфікаційне оцінювання не можна пов'язувати з дискримінацією.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє довід позивача про дискримінаційний характер оскаржуваного ним рішення Комісії.
Оцінюючи доводи позивача щодо упередженого ставлення членів Комісії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , то вони грунтуються лише на припущенях позивача. Маючи право заявити відвід зазначеним членам Комісії на початку співбесіди, позивач не скористався цим правом.
Співбесіда є спілкуванням, метою якого є формування у членів комісії уявлення про особистість судді та його професійну, соціальну компетентність та доброчесність. Послідовність запитань, тривалість співбесіди, манера спілкування різних членів Комісії у кожній співбесіді відрізняються.
Переглянувши співбесіду, Суд відзначає, що характер співбесіди загалом не дає підстав уважати, що члени Комісії були упередженими до позивача.
З огляду на це Суд відхиляє як необґрунтовані посилання позивача на упередженість членів Комісії, які проводили співбесіду.
Щодо дослідження доказів наданих позивачем, зокрема, письмових пояснень ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та інформації ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про їх доходи за період з 2002 по 2017 роки, колегія суддів зазначає, що Суд не оцінює зазначені докази, окільки вони не були предметом дослідженя Комісії при проведенні співбесіди.
Суд звертає увагу на те, що під час співбесіди оголошувалася перерва, під час якої позивач міг підготуватися до відповіді на запитання, з якими були певні труднощі, зокрема щодо майна. У разі ж недостатності часу позивач міг клопотати про оголошення перерви у співбесіді. Проте з таким клопотанням позивач до Комісії не звертався. Сама ж Комісія не зобов'язана виявляти ініціативу щодо витребовування певних документів, що пояснюють обставини, виявлені під час співбесіди.
Невжиття позивачем достатніх заходів для з'ясування усіх обставин щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, необізнаності щодо вартості квартири, та, відповідно, відсутності розбіжності щодо вартості квартири, зазначеної у декрараціях за 2016 та 2022 роки, не чітка аргументація пояснень не сприяли встановленню обставин щодо відповідності кандидата критеріям , визначеним статтею 69 Закону № 1402-VІІІ.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб'єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.
Відповідно до вимог Закону № 1402-VIII Суд з'ясував, що: обставини, які б свідчили про неповноважний склад колегії ВККС, яка ухвалила спірне рішення, відсутні; спірне рішення підписали усі члени колегії ВККС, які брали участь в його ухваленні; під час ухвалення рішення позивач був присутній; в оскаржуваному рішенні наведено посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла висновків про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики.
Ураховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що рішення ВККС від 12 березня 2024 року № 318/дс-24 ухвалено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстави для визнання протиправним і скасування вказаного рішення відсутні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання позову у цій справі відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись статтями 139, 241-246, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді А.А. Єзеров
С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій
С.М. Чиркін