15 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/10218/24 пров. № А/857/19310/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Мартинюк В.Я.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
14 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому, з урахуванням ухвали про повернення позовної заяви, просив: визнати протиправними дії щодо нарахування і виплати з 01.11.2023 суми збільшення основного розміру пенсії відповідно до пункту 1 Постанови № 1381, без урахування при обрахунку індексації, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»; зобов'язати здійснити з 01.11.2023 перерахунок та виплату суми збільшення основного розміру пенсії відповідно до пункту 1 Постанови № 1381, з урахуванням під час обрахунку індексації, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження пенсії максимальним розміром.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20.02.2024 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату його пенсії без обмеження граничного розміру з 01.03.2023 з урахуванням індексації пенсії за 2023 рік при збільшенні пенсії на 25% відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1381 від 28.12.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (далі - Постанова № 1381). Однак, відповідач листом від 06.03.2024 повідомив його, що чинним законодавством не передбачено збільшення пенсії, обчисленої відповідно до статей 13 і 21 Закону № 2262, на 25% з врахуванням індексації. Вважає, що відмова відповідача здійснити перерахунок та виплату його пенсії без обмеження максимальним розміром при збільшенні пенсії на 25% відповідно до Постанови № 1381, суперечить пункту 1 Постанови № 1381, порушує його законне право на гідне та належне пенсійне забезпечення. Вказує, що основний розмір пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни, з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Урядом коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшується на 25 відсотків. Стверджує, що відповідачем неправомірно розраховано суму збільшення основного розміру пенсії відповідно до п. 1 Постанови №1381 без урахування індексації, визначеної Постановами № 118 та № 168.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 з 01.11.2023 року по 31.05.2024 року суми збільшення основного розміру пенсії відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1381 від 28.12.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» без урахування при обрахунку індексації, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з обмеженням пенсії максимальним розміром. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.11.2023 року по 31.05.2024 року перерахунок та виплату суми збільшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1381 від 28.12.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», з урахуванням під час обрахунку індексації, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження пенсії максимальним розміром. В іншій частині у задовленні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до абзацу першого п. 1 Постанови № 1381, розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статей 13, 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшуються на 25 відсотків. При цьому, з перерахунків пенсії позивача від 01.06.2023, від 01.02.2024 слідує, що основний розмір пенсії позивача складається з 77% грошового забезпечення у розмірі: 14759 грн 17 коп., з урахуванням індексації 18842 грн 02 коп., водночас збільшення основного розміру пенсії на 25% розраховано від суми 14759 грн. 17 коп. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що пенсійний орган в порушення вищезазначених вимог п. 1 Постанови № 1381 здійснив розрахунок збільшення пенсії позивача, виходячи лише з основного розміру пенсії, без врахування її індексації. Як наслідок, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем неправомірно розраховано суму збільшення основного розміру пенсії позивача відповідно до п. 1 Постанови №1 381 без урахування індексації, визначеної постановами Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 та від 24.02.2023 року № 168. При цьому, враховуючи, що відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі Постанови № 1381 з 01.06.2024 у правильному розмірі (25% взято зі суми 19784 грн. 16 коп. де вже враховано індексацію), вказані позовні вимоги підлягають задоволенню у проміжку до 31.05.2024 року. Також суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування до перерахованої пенсії позивача обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки положення ч. 7 ст. 43 Закону України № 2262-ХІІ, які встановлюють обмеження виплати пенсії позивачу, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), тобто з 20.12.2016 положення ч.7 ст.43 Закону є такими, що втратили чинність.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Стверджує, що до Постанови № 1381 не були внесені зміни щодо порядку збільшення розміру пенсії на 25 відсотків з урахуванням індексації відповідно до Постанов № 118, № 168. Вказує, що у разі застосування положень Постанови № 118, Постанови № 168 та Постанови № 1381 буде мати місце подвійне врахування підвищення відповідно до Постанови № 1381 під час розрахунку індексації.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується відповідним посвідченням від 17.04.2013.
Як слідує із перерахунку пенсії за вислугу років з 01.03.2024 на підставі рішення суду, з урахуванням індексації базового ОСНП 2022 (18448,96*0,140); ОСНП 2023 (21031,81*0,1970); ОСНП 2024 (22531,81*0,0796), підсумок пенсії (з надбавками) позивача складає 27763 грн 67 коп.; з урахуванням максимального розміру пенсії - 26092 грн. 15 коп.
Відповідно до перерахунку пенсії з 01.06.2024 на виконання Постанови № 1381, з урахуванням індексації базового ОСНП 2022 (14759,17*0,140); ОСНП 2023 (16825,45*0,1970); ОСНП 2024 (18325,45*0,0796), підсумок пенсії (з надбавками) позивача складає 28462 грн. 06 коп.; з урахуванням максимального розміру пенсії - 26092 грн. 15 коп.
14.06.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити виплату пенсії з нарахованою індексацією з 01.03.2022 та з 01.03.2023 без обмеження максимального розміру з урахуванням індексації пенсії відповідно до Постанови № 168 з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.03.2022 та відповідно до Постанови № 118 з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.03.2023 за 2022 та 2023 роки та в подальшому виплачувати при збільшенні пенсії на 25% відповідно до Постанови № 1381, а також провести виплату з урахуванням раніше сплачених сум у зв'язку з прийняттям рішення у справі № 380/2448/23 від 05.04.2023 року, яким зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.12.2021 №С/9004, виходячи з розміру 77% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром пенсії.
Відповідач листом від 30.06.2023 повідомив його, що рішення суду від 05.04.2023 у справі № 380/2448/23 виконано. Здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року відповідно до довідки у розмірі 77% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром пенсії. Вказано, що з 01.03.2022 розмір пенсії, визначений на виконання вказаного рішення, перевищує максимальний розмір пенсії визначений ст. 43 Закону № 2262, а тому виплачувати індексацію відповідно до Постанови № 118 підстави відсутні. Постановою № 168 визначено, що з 01.03.2023 розміри пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262, підвищуються на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 у межах максимального розміру, визначеного законом. Зазначено, що рішенням від від 05.04.2023 у справі №380/2448/23 не зобов'язано здійснити перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням Постанови № 1381 та індексації пенсії відповідно до Постанови № 118 та Постанови № 168.
20.02.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження граничного розміру з 01.03.2023 з урахуванням індексації пенсії за 2023 рік в сумі 1500 грн при збільшенні пенсії на 25% відповідно до Постанови № 1381.
Відповідач листом від 06.03.2024 повідомив ОСОБА_1 про те, що чинним законодавством не передбачено збільшення пенсії, обчисленої відповідно до статей 13 і 21 Закону № 2262, на 25% з врахуванням індексації. Вказано, що підстави для проведення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням індексації пенсії без обмеження її відповідно до Постанови №168 - 1500 грн при збільшенні пенсії на 25% відповідно до Постанови № 1381, відсутні.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування і виплати позивачу з 01.11.2023 по 31.05.2024 суми збільшення основного розміру пенсії відповідно до пункту 1 Постанови № 1381 без урахування при обрахунку індексації, визначеної Постановою № 118 та Постановою № 168 з обмеженням пенсії максимальним розміром, а також зобов'язання відповідача здійснити з 01.11.2023 по 31.05.2024 перерахунок та виплату суми збільшення основного розміру пенсії позивачу відповідно до пункту 1 Постанови № 1381, з урахуванням під час обрахунку індексації, визначеної Постановою № 118 та Постановою № 168 без обмеження пенсії максимальним розміром.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 2262-ХІІ) держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ст. 18 Закону № 2262-ХІІ пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
Частинами першою та другою ст. 19 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Залежно від ступеня втрати працездатності особи з інвалідністю поділяються на три групи.
Пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку); б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку) (ст.21 Закону № 2262-ХІІ).
Відповідно до абзацу першого п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1381 від 28.12.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (з наступними змінами та доповненнями, далі - Постанова № 1381), розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статей 13, 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшуються на 25 відсотків.
Згідно із абзацом другим п. 1 Постанови № 1381 збільшення розмірів пенсій здійснюється без урахування передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та інших доплат до пенсії.
Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова № 118) установлено, що з 1 березня 2022 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168) установлено, що з 1 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Таким чином, основний розмір пенсії з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшується на 25 відсотків.
При цьому, з перерахунків пенсії позивача від 01.06.2023, від 01.02.2024 слідує, що основний розмір пенсії позивача складається з 77% грошового забезпечення у розмірі: 14759 грн 17 коп., з урахуванням індексації 18842 грн. 02 коп., водночас збільшення основного розміру пенсії на 25% розраховано від суми 14759 грн. 17 коп.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що відповідач в порушення вищезазначених вимог п. 1 Постанови № 1381 здійснив розрахунок збільшення пенсії позивача, виходячи лише з основного розміру пенсії, без врахування її індексації.
З огляду на вказане, відповідачем неправомірно розраховано суму збільшення основного розміру пенсії позивача відповідно до п. 1 Постанови №1381 без урахування індексації, визначеної постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 та від 24.02.2023 № 168.
Крім того, враховуючи, що відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі Постанови № 1381 з 01.06.2024 у правильному розмірі (25% взято зі суми 19784 грн 16 коп. де вже враховано індексацію), заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у проміжку до 31.05.2024, в іншій частині у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне.
Позивачу призначена пенсія за вислугу років з підстав, на умовах та у розмірі встановлених Законом № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за цим Законом).
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч. 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ).
Так, ст. 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.
Матеріалами справи підтверджується, що при здійсненні перерахунку пенсії позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області обмежило перераховану пенсіюдесятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування до перерахованої пенсії позивача обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки положення ч. 7 ст. 43 Закону України № 2262-ХІІ, які встановлюють обмеження виплати пенсії позивачу, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), тобто з 20.12.2016 року положення ч.7 ст.43 Закону є такими, що втратили чинність.
Вищевказане узгоджується із висновками, сформованими в постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 620/1285/19, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18, від 09.02.2021 у справі № 640/2500/18 та полягають у наступному:
«Закон України № 2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом .
Згідно із Законом України від 24.12.2015 № 848-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 43 Закону № 2262-XII доповнено частиною 7 про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року.
Згідно із пунктом другим резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 не чинною є ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Внесені Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Відповідно до ст. 1-1 Закону України № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон України № 2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч. 7 ст. 43 Закону України № 2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону України № 3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону України № 2262-XII.
Застосування положень Закону України №3668-VI по відношенні до військовослужбовців фактично зводить нанівець наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України.
Враховуючи викладене, у відповідача були відсутні підстави для обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами при здійсненні її перерахунку».
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 380/2448/23, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.12.2021 № С/9004, виходячи з розміру 77% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром пенсії та з урахуванням раніше проведених виплат.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити з 01.11.2023 по 31.05.2024 перерахунок та виплату суми збільшення основного розміру пенсії позивачу відповідно до пункту 1 Постанови № 1381, з урахуванням під час обрахунку індексації, визначеної Постановою № 118 та Постановою № 168 без обмеження пенсії максимальним розміром.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 380/10218/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін