Справа № 694/211/25
Провадження № 2/698/133/25
(заочне)
15 квітня 2025 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Лазаренка В.В.,
при секретарі судових засідань - Триліс Я.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ «Універсал Банк» через свого представника адвоката Ушакевич М.П. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг monobank у розмірі 57860,67 грн., що скаладається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а також просить стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00.00 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.05.2023 року ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 19.05.2023 року та отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
Відповідач прострочив зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 62 днів, у зв'язку з чим відбулося істотне порушення зобов'язання, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.
Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 19.02.2025 року відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином. Відзив на позовну заяву не подав, у зв'язку із чим, суд, враховуючи заяву представника позивача, відповідно до ст.ст. 280 - 282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду.
Оскільки в судове засідання сторони не з'явились, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що в позові необхідно відмовити з таких підстав.
Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків.
За правилом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положеннями ч. 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У ч. 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19.05.2023 року, просив стягнути загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 57860,67 грн..
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19.05.2023 року, посилався на Витяг з «Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank» та Витяг з «Тарифів за чорною картою Monobank».
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з «Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» та Витяг з «Тарифів за чорною картою Monobank» розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету до договору про надання банківських послуг.
Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (справа №6-16цс15).
Суд також вважає, що у цій справі неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://www.monobank.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з «Тарифів за чорною картою Monobank» та Витяг з «Умов обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу «Умови і правила обслуговування фізичних осіб» в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами надані банком Витяг з «Умов обслуговування рахунків фізичної особи» в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank та Витяг з «Тарифів за чорною картою Monobank» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Не містить анкета-заява до договору про надання банківських послуг, підписана сторонами, дату підписання та будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії.
Згідно анкети-заяви до договору про надання банківських послуг відповідач просить відкрити поточний рахунок в АТ "Універсал Банк" у гривні на її ім'я НОМЕР_1 та просить встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку.
Разом з тим, АТ «Універсал Банк» не надано доказів на підтвердження видачі ОСОБА_1 кредитної картки.
На підтвердження суми кредитного ліміту встановленого відповідачу суду надано довідка про розмір встановленого кредитного ліміту від 16.12.2024 року з якої вбачається, що 19.05.2023 року ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 , згідно якого розмір встановленого кредитного ліміту по поточному рахунку становить 30000,00 грн., що з номером поточного рахунку, про який зазначено в анкеті-заяви до договору про надання банківських послуг не узгоджується та не є належним доказом встановленого кредитного ліміту про який повинно бути зазначено у мобільному застосунку.
Крім того, з наданих суду доказів не можливо встановити, що саме 19.05.2023 року відповідачем підписано спірний договір, оскільки документи підписані ОСОБА_1 такої дати не містять, а наданий суду розрахунок заборгованості починається з 15.11.2023 року, що з вище наведеним не узгоджується.
Суд також вказує, що з урахуванням приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) принципу справедливості розгляду справи судом.
Посилання позивача на Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної з сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17).
За правилами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Зазначений правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22.06.2020 року (справа № 189/786/18), від 10.06.2020 року (справа № 658/4229/18).
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 200/5647/18 зазначив, що належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту є виписка по картковому рахунку.
Разом з тим, позивач не надав до суду доказів щодо здійснення будь-якого руху коштів по рахунку, який просив відкрити відповідач при підписанні анкети-заяви.
Сам по собі розрахунок заборгованості за договором № б/н від 19.05.2023 року, складений позивачем, не є належним та допустимим доказом на підтвердження наявності загального залишку заборгованості у відповідача за наданим кредитом (тілом кредиту), оскільки з матеріалів справи вбачається встановлення кредитного ліміту 30000,00 грн., в той час, як згідно розрахунку станом на 04.11.2024 року залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) становить 57860,67 грн., що між собою не узгоджується. Вимоги про стягнення процентів або інших платежів (окрім тіла кредиту) перед судом не заявляються.
Таким чином суд позбавлений можливості вирішити вимоги АТ «Універсал Банк» щодо стягнення з відповідача можливого залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) з урахуванням вищевстановлених обставин справи.
На підставі наведеного, оцінивши надані АТ «Універсал Банк» докази на підтвердження обставин, якими обгрунтовані позовні вимоги про стягнення з відповідача загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо розміру нарахованої суми загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог банку.
За встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у визначеному АТ «Універсал Банк» розмірі задоволенню не підлягають.
В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на відмову у задоволенні позову судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Лазаренко