09.04.2025 Суддя Попова В. О.
Справа № 644/9871/24
Провадження № 2-з/644/13/25
09 квітня 2025 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова
у складі головуючого судді: Попової В.О.,
за участю секретаря: Плаксій К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лазарєвої Ольги Володимирівни по цивільній справі №644/9871/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Роганський м'ясокомбінат", третя особа Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення грошових коштів в порядку регресу,-
Позивач в особі представника - адвоката Лазарєвої О.В. звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Роганський м'ясокомбінат", третя особа Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення грошових коштів у розмірі 2 500 000,00 грн в порядку регресу.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11.02.2025 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Роганський м'ясокомбінат", третя особа Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення грошових коштів в порядку регресу до розгляду та відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання.
07.04.2025 через підсистему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лазарєва О.В. звернулася до суду з заявою про забезпечення даного позову, в якій представник позивача просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ВП Роганський м'ясокомбінат» (код ЄДРПОУ 34389679, місцезнаходження: 61172, м. Харків, вул. Роганська, буд. 151) в межах суми позову 2 500 000, 00 грн (два мільйони п'ятсот тисяч гривень 00 коп.), які знаходяться на всіх рахунках Відповідача в усіх банківських та інших фінансовокредитних установах, в тому числі, але не обмежуючись, на розрахунковому рахунку ТОВ «ВП Роганський м'ясокомбінат» в АТ «Східно-Український банк «Грант», МФО 351607, код ЄДРПОУ 14070197.
Заява мотивована тим, що відповідач по справі - ТОВ ««ВП Роганський м'ясокомбінат», не виконує в добровільному порядку грошові зобов'язання, які виникли у нього перед Позивачем у зв'язку з повернення Позивачеві належних йому грошових коштів, які останнім було передано АТ КБ «Приватбанк» в якості забезпечення виконання Відповідачем зобов'язань за Кредитним договір № HAVKLOK104263 від 16 вересня 2020 р., укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та Відповідачем. Сума боргу Відповідача перед Позивачем на дату звернення з позовом до суду складає 2 500 000,00 грн. Заявник мотивує свої доволи також тим, що станом на дату звернення з даною заявою, в провадженні судових органів України, перебуває низка судових справ про стягнення з ТОВ «ВП Роганський м'ясокомбінат» грошових коштів на загальну суму, що перевищує 4 000 000 грн. Крім того, поточна платоспроможність відповідача становить - (мінус) 251 710,00 грн, а належні ТОВ "ВП Роганський м'ясокомбінат" на праві власності об'єкти нерухомого майна передані останнім в іпотеку для забезпечення його зобов'язань за кредитними договорами, розмір яких також є значним. Викладене , на переконання заявника, свідчить про ймовірну не можливість виконання ТОВ "ВП Роганський м'ясокомбінат" рішення суду, за умови його постановлення на користь Позивача, у спорі про стягнення грошових коштів в порядку регресу на користь ОСОБА_1 у випадку не вжиття заходів забезпечення позову.
Предметом позову у даній справі є позовні вимоги майнового характеру - стягнення грошових коштів у розмірі 2 500 000,00 грн в порядку регресу. Задоволення позову може мати наслідком стягнення з відповідача грошових коштів.
Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед не може бути визначено результат розгляду справи по суті спору.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 травня 2020 року у справі №755/15345/17-ц та від 21 квітня 2022 року у справі №592/7729/18.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
У пунктах 23 та 24 постанови Верховного Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у cправі №905/448/22 зроблено такі висновки:
«23. Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
24. Водночас Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, з таких підстав.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника».
Судом встановлено, що заявник ставлячи вимогу про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ВП Роганський м'ясокомбінат», не навів жодних доказів чи аргументів того, що відповідачем вчиняються певні дії з метою подальшого ухилення від виконання судового рішення. Представником позивача у заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено фактичних обставин, які б свідчили про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Подана заява про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду, в разі задоволення позову.
Сам факт наявності спору між сторонами щодо невиконання відповідного зобов'язання, не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 у справі № 910/1200/20).
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник та наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання.
Крім того, жодних належних та допустимих доказів, підтверджуючих, що невжиття заходів забезпечення позову до відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем надано не було.
Відтак , в задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 149, 153 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лазарєвої Ольги Володимирівни про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Посний текст ухвали складено 14.04.2025.
Суддя В.О. Попова