ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 25/535
25.12.07
За позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
до Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення 32656,23 грн., -
Суддя Морозов С.М.
Представники:
від позивача не з'явились;
від відповідача Панченко С.О. (довіреність № юр-650/д від 21.12.2006р.);
25.12.2007 р. у судовому засіданні, за згодою позивача та відповідача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Обставини справи:
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області (надалі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта» (надалі ВАТ “Укрнафта», відповідач) в порядку зворотної вимоги (регресу) 21 524, 01 грн. страхових виплат здійснених позивачем громадянці Канівець Г.Г. та 11 132, 22 грн. страхових виплат здійснених позивачем громадянину Брюхову О.М..
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що виплачені кошти у вигляді одноразової допомоги та щомісячної компенсації частини втраченого заробітку застрахованим особам, якими є Канівець Г.Г. та Брюхов О.М., є нічим іншим, як основним завданням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і витрачені ці кошти Фондом за їх цільовим призначенням, а тому дані виплати не можуть бути покладені в обґрунтування завданої позивачу шкоди і з огляду на ст. 1166 ЦК України не є підставою відповідальності за завдану майнову шкоду.
Також у відзиві та клопотанні відповідач зазначив про те, що страхові випадки, які становили підстави для сплати вказаних вище коштів потрепілим Канівець Г.Г. і Брюхову О.М. не пов'язані між собою, а тому відповідач вважає, що позовні вимоги щодо стягнення сплачених позивачем коштів Канівець Г.Г. та Брюхову О.М. повинні розглядатись окремо один від іншого.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу.
Як вбачається з позовної заяви у даній справі, позовні вимоги пред'явлені тим самим позивачем - Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка до того самого відповідача - ВАТ “Укрнафта». Зазначені позивачем вимоги мають одинаковий спосіб захисту права, а саме - стягнення в порядку зворотної вимоги (регресу) страхових виплат здійснених позивачем громадянам Канівець Г.Г. та Брюхову О.М., також дані позовні вимоги мають однорідні підстави виникнення, оскільки право зворотної вимоги до відповідача виникло після сплати страхових виплат внаслідок настання страхових випадків, в яких учасниками були працівники відповідача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідно до ч. 2 ст. 58 ГПК України, заявлені Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка вимоги, можуть бути розглянуті разом в одній справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
02.03.1998 року о 16-15 внаслідок того, що Кравченко Павло Антонович, водій Охтирського управління технологічного транспорту, яке є структурним підрозділом НГВУ “Охтирканафтогаз» і входить до складу ВАТ “Укрнафта» (згідно Наказу №212 від 27.11.1998р.) при керуванні автомобілем ЗІЛ-43362 д/н 24-65 СУО з причепом ПЕС-5 (компресор) не прийняв мір для забезпечення безпеки руху (не перевірив кріплення причепу до автомобіля) чим порушив П.2.2: Правил дорожнього руху України, в м. Охтирка на правій половині узбіччя проїзної частини вул. Київської, 2 трапилась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було травмовано працівницю АТ “Охтирсільмаш» Канівець Ганну Григорівну, яка отримала тілесні ушкодження.
Згідно Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. N 623, оскільки потерпіла виконувала свої службові обов'язки (прямувала до Охтирської державної податкової адміністрації), то за результатами розслідування комісією 19.03.1998р. був складений Акт Н-1 про нещасний випадок на виробництві, який стався з працівницею АТ “Охтирсільмаш» Канівець Ганною Григорівною 02 березня 1998 року.
Відповідно до ст.ст. 21, 28, ст.34-36, ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV, Канівець Г.Г. було призначено і виплачено позивачем одноразову допомогу в розрахунку середньомісячного заробітку потерпілої за кожний відсоток втрати професійної працездатності але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справлялися внески до Фонду на момент призначення - 8800 грн., а також було призначено щомісячні грошові суми, що компенсують відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 173 грн. 47 коп.
З першого березня кожного року потерпілій Канівець Г.Г. на виробництві на підставі ч.2 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинили втрату працездатності»робився перерахунок сум щомісячних страхових виплат з урахуванням зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. з 1 березня 2003 року було призначено 199 грн. 84 коп.; у 2005 році - 247 грн. 40 коп.; у 2006 р. - 297 грн. 62 коп.; у 2007 р. Канівець Г.Г. призначено 352 грн. 09 коп..
В подальшому у відповідності до ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на . виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»здійснювався перерахунок витрат на догляд зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати в державі.
Як свідчать матеріали справи, до ст.ст. 21, 28, ст.34-36, ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV, Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Канівець Г.Г. були здійснені страхові виплати на загальну суму 21 524, 01 грн..
Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться у відповідності із законодавством про страхування від нещасного випадку, складовою якого, зокрема, є Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування від 14.01.1998р. №16/98-ВР (далі -Основи), Закон України «Про охорону праці» від 21.11.2002р. №229, Закон України «Про загальнообов'язкове державне, соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності» №1105, Кодекс законів про працю, а також інші нормативно-правові акти у частині, що не суперечить Закону №1105 (п.1 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із внесеними змінами).
Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 13 Закону №1105 та статтею 11 Основ страховим ризиком є обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Статтею 6 Закону №1105 встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик; застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування ; страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України; об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.
Відповідно до ч. 1. ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага.
Як вбачається з Акту Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 19.03.1998р. травми працівниці АТ “Охтирсільмаш», Канівець Ганні Григорівні, були заподіяні з вини Кравченка Павла Антоновича, працівника Охтирського управління технологічного транспорту (згідно Наказу №212 від 27.11.1998р. є структурним підрозділом НГВУ “Охтирканафтогаз» і входить до складу ВАТ “Укрнафта»), під час виконання Кравченком П.А трудових обов'язків на посаді водія відповідача.
Слід зазначити, що ВАТ “Укрнафта» є платником страхових внесків до Фонду, але виступає страхувальником лише стосовно своїх працівників, тобто до осіб, які працюють на даному підприємстві на умовах трудового договору, але не щодо працівників АТ “Охтирсільмаш».
Отже, оскільки позивачем за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку з діями особи (працівника відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є для нього шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України.
Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідачем факт того, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої Канівець Г.Г. отримала травми (страховий випадок), сталася з вини працівника відповідача Кравченка Павла Антоновича під час виконання ним трудових обов'язків не оспорювався.
З огляду на викладене, у відповідності до ч. 1 ст.1172 ЦК України, ст. 1191 ЦК України та враховуючи те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини працівника відповідача Кравченка Павла Антоновича під час виконання ним трудових обов'язків, суд приходить до висновку, що вимоги позивач про стягнення з відповідача в порядку зворотної вимоги (регресу) 21 524, 01 грн. страхових виплат здійснених Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Канівець Г.Г.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача в порядку зворотної вимоги (регресу) 11 132, 22 грн. страхових виплат здійснених Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Брюхову О.М., то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.1982р. на 115 км. автодороги Лохвиця -Бєлгород трапилась дорожньо-транспортна пригода внаслідок зустрічного лівостороннього зіткнення автомобіля ЗІЛ-130 д/н 13-85 СУС, за кермом якого був Гаранжа Микола Олексійович водій Охтирського управління технологічного транспорту (згідно Наказу №212 від 27.11.1998р. є структурним підрозділом НГВУ “Охтирканафтогаз» і входить до складу ВАТ “Укрнафта») та автобуса ЛАЗ 695 д/н 25-53, за кермом якого був Брюхов Олександр Миколайович водій Охтирського автотранспортного підприємства 18014.
В результаті ДТП Брюхов О.М. отримав тілесні ушкодження, які потягнули за собою стійку втрату працездатності, під час виконання своїх службових обов'язків на посаді водія про, що комісією по розслідуванню нещасного випадку 16.12.1982 року був складений акт №1 про нещасний випадок який стався 15.12.1982 року.
Відповідно до ст.ст. 21, 28, ст.34-36, ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV позивачем протягом листопада 2001- червень 2006 були здійснені Брюхову О.М. страхові виплати на загальну суму 11 132, 22 грн..
Як вбачається з вироку народного суду Охтирського району Сумської області від 14.03.1983 року, обох водіїв Гаранжу Миколу Олексійовича та Брюхова Олександра Миколайовича визнано винним у вчиненні ДТП на підставі ч. 2 ст. 215 КК УССР.
Стаття 1191 ЦК України передбачає право на звернення з зворотною вимогою (регресом) до особи, яка є безпосередньо винною у завданні шкоди, тобто звернутися з відповідною вимогою про повернення виплаченого можливо лише до фактичного заподіювача шкоди. В даному випадку винними у вчиненні ДТП є як працівник відповідача - Гаранжа М.О. так і Брюхов О.М, тому встановити з вини кого саме заподіяна шкода Брюхову О.М в результаті ДТП, яке сталося 25 років тому (15.12.1982 року) суд не вбачає можливим.
Враховуючи викладене у суду не має підстав стягнути з відповідача страхові виплати здійснені Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Брюхову О.М. на підставі ст.1191 ЦК України, ст.1172 ЦК України.
Враховуючи викладене позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити в частині стягнення 21 524, 01 грн. страхових виплат. В іншій частині позову відмовити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Укнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3/5, р/р 26005052790045 в Печерській філії ЗАТ КБ “Приватбанк» м. Київ МФО 305749 код ЄДРПОУ 00135390) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області (42700, Сумська обл., м. Охтирка. вул. Калова, 29 р/р 3717300500359 ГУДКУ Сумської обл. м. Охтирка МФО 837013, ЄДРПОУ 24016448) 21 524, 01 грн. (двадцять одну тисячу п'ятсот двадцять чотири гривні 01 копійку) страхових виплат.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Укнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3/5, р/р 26005052790045 в Печерській філії ЗАТ КБ “Приватбанк» м. Київ МФО 305749 код ЄДРПОУ 00135390) 215,24 грн. державного мита в доход Державного бюджету України (рахунок 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Печерському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077922, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095).
.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Морозов С.М.
26.12.2007