14 квітня 2025 рокусправа № 380/15521/24
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами :
- визнати протиправним рішення №913300818578 від 23.05.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, із розрахунку 50% від мінімальної пенсій за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення пенсії у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, починаючи з 16.05.2024, із врахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку стажу роботи як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок стажу робота ОСОБА_1 згідно статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням часу перебування у засланні у потрійному розмірі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що не погоджується з відмовою відповідача здійснити йому підвищення до пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому п. «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також провести перерахунок стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування у засланні.
Ухвалою від 24 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач2, Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області, подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову повністю та вказує, що відповідно до пункту “г» статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі -Закон №1788-ХІІ) репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії підвищуються - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Згідно п. п. 2 п. 4 Постанови № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" встановлено: репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії підвищення проводиться у розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 гривні. Водночас, зміни до постанови № 654 не внесено, а тому розміри підвищень не змінились. Таким чином, дане підвищення - прямо передбачене окремою постановою, якою чітко визначено, що ці надбавки встановлюються до пенсій, обчислених за конкретно зазначеними законами. Це, зокрема, стосується підвищення репресованим (реабілітованим) громадянам і членам їх сімей, яких було примусово переселено. Просить суд відмовити в задоволенні позову.
Відповідач1, Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області, подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову повністю та вказує, що рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.05.2024 №913300818578 відмовлено ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку пенсії, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», з 01.09.2008 року, громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні.
Звертає увагу суду, що документів про період роботи на спецпоселенні для зарахування до страхового стажу для призначення пенсії у потрійному розмірі позивач не надавав. Посвідчення реабілітованого серії НОМЕР_1 від 31.01.2023 підтверджує лише належність позивача до депортованих осіб (посвідчення) та час (період) перебування на спецпоселенні, при цьому даним документом неможливо підтвердити період роботи позивача на спецпоселенні, оскільки довідка про реабілітацію видана особі яка народилась під час відбування покарання батька, а не висланій особі, ОСОБА_1 . Враховуючи вищевикладене зазначає, що підстав для визнання протиправним рішення № 913300818578 від 23.05.2024 р. головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, із розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком, зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату підвищення пенсії у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, починаючи з 16.05.2024 р., із врахуванням раніше виплачених сум, визнання протиправними дій головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку стажу роботи як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) згідно статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням часу перебування у засланні у потрійному розмірі, немає. Просить суд відмовити в задоволенні позову.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонер по віку, перебуває на обліку у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
ОСОБА_1 має статус реабілітованої особи, передбачений Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17 квітня 1991 року №962-ХІІ, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Львівською обласною радою 31.01.2023, також довідкою про реабілітацію №01КР-вих-38 від 10.10.2016, рішенням №10 комісії з питань поновлення прав реабілітованих та соціального захисту жертв політичних репресій від 07.10.2016 та довідкою про реабілітацію від 10.07.2003 за № 3/2-Я-8, виданою Міністерством внутрішніх справ Магаданської області.
На звернення позивача від 16.05.2024 про перерахунок пенсії та встановлення підвищення пенсії, як репресованій особі, яку у подальшому було -реабілітовано - на 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницької області рішенням від 23.05.2024 №913300818578 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, оскільки довідка про реабілітацію видана особі яка народилася під час відбування покарання батька, а не висланій особі, ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із позицією відповідача та його рішенням щодо відмови позивачу у виплаті підвищення до пенсії, як особі, яка зазнала політичних репресій із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує його права, тому позивач звернувся до суду за їх захистом.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи підстави позову та відзиву, з'ясуванню підлягає наявність чи відсутність підстав для виплати позивачу, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом “г» ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення», та зарахування часу виселення на спецпоселення у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій відповідно до ст. 58 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Нормою ст. 1 Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) визначено вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі “двійками», “трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР “Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:
- антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР “Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року “Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року “Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР»;
- поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу України;
- порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров'ю громадян чи статевою розпустою.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами (ст. 1 доповнено ч. 3 згідно із Законом №2353-12 від 15.05.1992).
Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» № 2325-VIII від 13.03.2018 (далі - Закон №2235) внесено ряд суттєвих змін до зазначеного Закону.
Так, серед іншого, змінена назва закону на: “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», а також викладено в новій редакції преамбулу та ст. ст. 1, 3, 6 Закону №962-ХІІ, визнано такою, що втратила чинність Постанову Верховної Ради України “Про тлумачення Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 15, ст. 88).
Зміни набули чинності 05.05.2018.
Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом №962-ХІІ.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII (далі - Закон №962-XII) реабілітованими визнаються особи: які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Статтею 4 Закону №962-XII передбачено “поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей».
Згідно з п. 2.13 постанови Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі ст. 3 Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Згідно з п. “г» ч. 1 ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 6 Розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» №654 від 16.07.2008 визначено, що з 1 вересня 2008 року репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Стаття 28 Закону №1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум, відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України “Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV, застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст. 28 Закону №1058-IV, згідно з якою, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10.10.2018 у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а.
Аналізуючи співвідношення підпункту 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 та пункту “г» статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення», суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України “Про пенсійне забезпечення», як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.
Суд встановив, що згідно з довідкою про реабілітацію від 10.07.2003 №3/2-Я-8 та довідкою про реабілітацію від 10.10.2016 виданою Комісією з питань поновлення прав реабілітованих та соціального захисту жертв політичних репресій Львівської обласної ради та рішенням №10 комісії з питань поновлення прав реабілітованих та соціального захисту жертв політичних репресій від 07.10.2016, позивач реабілітований.
Отже, позивач є репресованою особою, яку реабілітовано, що надає йому право на підвищення призначеної пенсії відповідно до вимог п. “г» ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Підвищення до пенсії, яке виплачується позивачу в обсягах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи зазначене суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_2 права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому п. “г» ст. 77 Закону №1788-XII, із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, оскільки таку визнано саме репресованою особою, яку у подальшому було реабілітовано, а не членом сім'ї яких було примусово переселено, як вказує відповідач.
Зі змісту відзиву відповідача з'ясовано, що позивач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 отримує розмір підвищення до пенсії 43,52 грн.
Оскільки з 05.05.2018 Законом №962-ХІІ розширено коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом №962, у тому числі і до позивача, право на перерахунок підвищення до пенсії виникло з 05.05.2018.
За таких обставин рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №913300818578 від 23.05.2024 щодо відмови виплачувати позивачу надбавку до пенсії у розмірі, визначеному пунктом «г» статті 77 Закону № 1788-ХІІІ є протиправним.
Щодо позовних вимог про норми статті 6 Закону України № 962-XII у редакції, що набрала чинності 05.05.2018 та статті 58 Закону № 1788-ХІІІ визначають зарахування особі, яка перебувала на спецпоселенні і в подальшому реабілітована, терміну перебування в засланні до її стажу в потрійному розмірі. Таким чином, частина перша статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» із змінами, внесеними Законом № 2325-VIII, передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано (як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018). За обставин цієї справи позивач народився у спецпоселенні та перебував там із батьком у період із 02.12.1949 по 10.05.1956, що відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» кваліфікується як заслання та форма репресій, тому має право на зарахування цього періоду у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Як встановлено судом, позивач звернулася до відповідача із заявою від 16.05.2024 про перерахунок пенсії в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до п. “г» ст. 77 Закону №1788-XII, перерахунок необхідно здійснити з дати звернення із заявою.
Щодо вимог про зобов'язання здійснити перерахунок підвищення пенсії згідно із пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та зарахування часу перебування в засланні (з 02.12.1949 по 10.05.1956) до стажу у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд зазначає таке:
відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається, для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яке прийняло рішення про відмову у перерахунку пенсії. Тому дії щодо перерахунку підвищення пенсії згідно із пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІ із розрахунку 50% та зарахування часу перебування в засланні (з 02.12.1949 по 10.05.1956) до стажу у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 16.05.2024 має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що прийняв оскаржуване рішення, у цій справі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно задовольнити позов шляхом визнання протиправними та скасувати рішення №913300818578 від 23.05.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з п. “г» ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з 16.05.2024 (дата звернення), з урахуванням раніше виплачених сум та зарахувати час заслання позивача до його стажу у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону № 1788-XII.
Водночас ГУ ПФУ у Львівській області є неналежним відповідачем за заявленими позивачем позовними вимогами, оскільки не приймало оскаржене рішення про відмову в перерахунку підвищення до пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІ, тому в задоволенні позовних вимог до цього відповідача слід відмовити з мотивів їх безпідставності.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення №913300818578 від 23.05.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000 м. Хмельницький вул. Гната Чекірди 10; ЄДРПОУ: 21318350) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом “г» статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з 16.05.2024, з урахуванням раніше виплачених сум та зарахувати час заслання позивача до його стажу у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону № 1788-XII.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 14.04.2025.
СуддяКоморний Олександр Ігорович