15 квітня 2025 року Справа № 280/1146/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
17.02.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.8 ст.23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку»;
зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача про надання відстрочки.
Ухвалою суду від 24.02.2025 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.01.2025 засобами поштового зв'язку ним направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про надання відстрочки від мобілізації на підставі п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач зазначає, що разом з заявою про надання відстрочки ним надано відповідачу копію рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя №337/740/14-ц від 09.10.2014 р. про всиновлення ОСОБА_2 , копію військового квитка та копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що поштове відправлення було отримано відповідачем 30.01.2025, проте станом на 13 лютого 2025 позивач не отримав від відповідача, ані повідомлення про надання відстрочки, ані про відмову в її наданні. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що військовозобов'язаний звертається до комісії територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, до якої додає перелік документів визначених у додатку 5 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації». Відповідач вказує на те, що в супереч зазначеним вимогам, позивач не додав до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу рішення для підтвердження статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, - витяг із рішення районної, міської держадміністрації (військової адміністрації), виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради про надання дитині (дітям) статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Відповідач зазначає, що оскільки позивачем не надано необхідних документів, рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке оформлене протоколом №6 від 06.02.2025 позивачу відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 1 частини 8 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи встановлено, що 28.01.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач зазначає, що його заява отримана відповідачем 30.01.2025, проте у встановлені строки розглянута не була.
Позивач, не погодившись з правомірністю не розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у встановленому порядку та строки, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що є загальновідомим та не потребує доказуванню, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні запроваджено загальну мобілізацію, у зв'язку із збройною агресією російської федерації про України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно ч.5 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Суд зазначає, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Суд зазначає, що статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, зокрема відповідно до п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.
Згідно ч.7 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок №560).
Відповідно до пункту 56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Пунктом 58 Порядку №560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, чинним законодавством України встановлено чіткий порядок звернення особи за наданням відстрочки та порядок розгляду відповідної заяви.
Суд зазначає, що приписами Порядку №560 визначено, що результати розгляду заяви військовозобов'язаного про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації оформлюються рішенням у формі протоколу.
Для повного та об'єктивного розгляду справи, судом витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 докази по справі, а саме належним чином засвідчену копію рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
На виконання вимог ухвали суду відповідачем до суду надано копію Протоколу №6 засідання комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.02.2025.
Відповідно до відомостей з Протоколу №6 від 06.02.2025 встановлено, що Комісією вирішено відмовити у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з підстав визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» наступним військовозобов'язаним: ОСОБА_1 , підстави відмови - пакет документів який доданий до заяви не відповідає додатку №5 ПКМУ №560 (відсутнє рішення про надання статусу дитині до усиновлення).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що заява позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» була розглянута відповідачем та щодо неї було прийнято рішення у формі Протоколу №6 від 06.02.2025, яким позивачу відмовлено у наданні відстрочки.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутні протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.8 ст.23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
В свою чергу правомірність відмови у наданні відстрочки не є предметом розгляду даної адміністративної справи, а відповідно зазначені обставини не досліджуються судом під час ухваленні рішення у даній справі. У разі якщо позивач вважає відмову у наданні відстрочки протиправною, то відповідно має право звернутися до суду з окремим позовом на відповідне рішення відповідача.
Щодо доводів позивача викладених у відповіді на відзив про те, що відповідачем не було письмово повідомлено його про відмову у наданні відстрочки із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7, суд зазначає, що позивачем оскаржується бездіяльність відповідача саме щодо не розгляду його заяви про надання відстрочки.
Натомість, як свідчать матеріали справи заява позивача була розглянута та щодо неї прийнято рішення у формі протоколу, як то визначено пунктом 60 Порядку №560.
За таких обставин, відсутні підстави для визнання бездіяльності протиправною, як і підстави для зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача, оскільки така заява була розглянута та щодо неї прийнято рішення.
Суд зазначає, що положення пункту 60 Порядку №560, в частині направлення заявнику письмового повідомлення із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7, не є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо розгляду заяви про надання відстрочки, а є лише повідомленням про прийняте рішення, яке оформлюється протоколом.
В свою чергу, судому оскарженню підлягає саме рішення про відмову у наданні відстрочки.
За таких обставин, суд зазначає, що не направлення позивачу письмового повідомлення не може бути підставою для задоволення позовних вимог заявлених до розгляду у даній справі.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова