15 квітня 2025 року Справа № 160/4141/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/4141/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-
І. ПРОЦЕДУРА
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить, з урахуванням уточнень від 20.02.2025 року, просить суд :
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14 листопада 2023 року №0889763-2411-0465-UА12020010000033698.
12.02.2025 року позовну заяву залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 122,123, 160,161 КАС України.
Позивачем усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 24.02.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 24.02.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14 листопада 2023 року №0889763-2411-0465-UА12020010000033698.
- усі наявні документи, на підставі яких були сформовано ППР;
- інтегровану карту платника податків;
- відомості щодо нарахування спірної заборгованості;
- відомості щодо наявної податкової адреси позивача;
- зазначити на яку податкову адресу було направлено спірне рішення;
- докази отримання позивачем спірного рішення;
- всі наявні докази щодо суті спору.
07.03.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.
14.03.2025 року позивачем до суду подано відповідь на відзив по справі №160/4141/25.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 15.04.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність прийнятого відповідачем рішення, зокрема ППР від від 14 листопада 2023 року №0889763-2411-0465-UА12020010000033698, посилаючись на те, що у вказаному податковому повідомленні-рішенні зазначено адресу позивача АДРЕСА_1 .
Вказана адреса невірна.
Вказує, що з 19.07.1996 року позивач був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .
З того часу він місце проживання і місце реєстрації не змінював.
За вказаною адресою АДРЕСА_2 позивач проживаю і на даний час.
Крім того, з 26.10.2001 року позивач був взятий на облік платника податків ДПІ У Кіровському районі м.Дніпропетровська (код ДПІ 465) в якості фізичної-особи підприємця, за адресою АДРЕСА_2 .
Отже, у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні невірно зазначено адресу позивача, в зв'язку з чим позивач його не отримував і з зрозумілих причин не міг отримати.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив спірне рішення податкового органу скасувати.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідно до п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Відповідно до п. 70.7 ст. 70 Податкового кодексу та п.1 розд. IХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 (далі - Положення № 822) фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки фізичної особи - платника податків протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання заяви за формою № 5ДР (додаток 12 до Положення № 822).
Згідно даних Державного реєстру фізичних осіб щодо реєстраційних даних з 25.02.1998 адреса реєстації фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ): АДРЕСА_1 .
Згідно даних Державного реєстру фізичних осіб до реєстраційних даних внесені зміни щодо податкової адреси платника податків (позивача), а саме з 17.05.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
Отже, контролюючим органом процедура надсилання/вручення ППР проведена без порушень норм Податкового кодексу, тому податкове повідомлення-рішення від 14.11.2023 року №0889763-2411-0465-UA12020010000033698 про визначення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік у сумі 10278,0 грн. надіслане позивачу на адресу: АДРЕСА_1 вважається врученим належним чином.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у приватній власності позивача перебуває: - нежитлове приміщення загальною площею 171,3 м2 за адресою: АДРЕСА_3 , частка власності 1/1, право власності 05.09.2019 року.
Згідно пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПКУ, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у передбаченому Законом порядку.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. (п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПКУ).
Так, рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (далі-Рішення №12/27) встановлено ставку податку по нежитловій та житлової нерухомості (для зони 1), яка перебуває у власності фізичних осіб, в розмірах 1% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного податкового року за 1 кв.м бази оподаткування.
Згідно примітки 1 до Рішення №12/27 до 1 зони відноситься центральна частина міста, зокрема, АДРЕСА_3 , де розташований об'єкта нерухомості ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що на підставі відомостей Державного реєстру речових прав та даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України, контролюючим органом в автоматичному режимі здійснено нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплач. фізичними особами, які є власниками об'єктів, за 2021 рік.
На підставі відомостей Державного реєстру речових прав та даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України, контролюючим органом в автоматичному режимі здійснено нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплач. фізичними особами, які є власниками об'єктів, за 2021 рік.З урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2021 року (6000,00 грн.) розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з січня 2021 року по нежитловій та житлової нерухомості, яка перебуває у власності фізичних осіб, складає 60.0 грн./м2 (6000,0 грн. х 1%).
Контролюючим органом по об'єкту оподаткування нежитлове приміщення, загальною площею 171,3м2, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шмідта (Центральний, Чечелівський райони), будинок 35, позивачу нарахувані податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік, у розмірі 10278,00 грн. (171,3 м2 х 60,00 грн) за податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф») від14.11.2023 року №0889763-2411-0465-UA12020010000033698.
Вказане податкове повідомлення-рішення було надіслано позивачу засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника: АДРЕСА_1 .
Лист АТ «Укрпошта» повернено контролюючому органу з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» 28.12.2023 року.
Незгода позивача з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14 листопада 2023 року №0889763-2411-0465-UА12020010000033698, стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Згідно з пп. 14.1.129-1., 14.1.157 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Підпунктом 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).
Розділом XII Податкового кодексу України врегульовано сплату платниками податків податку на майно.
Згідно пп. 265.1.1. п. 265.1. ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За пп. 266.1.1. п. 266.1. ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.1.2. п. 266.1. ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Відповідно до пп. 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За пп. 266.3.1., 266.3.2. п. 266.3. ст.266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності
Згідно з пп. 266.5.1. п. 266.5. ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1. п. 266.6. ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до пп «а» пп. 266.4.1. п. 266.4. ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.
За пп. 266.7.1. п. 266.7. ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з пп. 266.7.2. п. 266.7. ст. 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Водночас, перебіг таких строків зупинявся Законом №2120-IX згідно п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп. 266.7.3. п. 266.7. ст. 266 Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:
об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
права на користування пільгою із сплати податку;
розміру ставки податку;
нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
VІ. ОЦІНКА СУДУ
За пп. 266.7.4. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно зобов'язані у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій, надає відомості у строки та в порядку, встановлені підпунктом 70.16.7-1 пункту 70.16 статті 70 цього Кодексу.
У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає про таке.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у приватній власності позивача перебуває: - нежитлове приміщення загальною площею 171,3 м2 за адресою: АДРЕСА_3 , частка власності 1/1, право власності 05.09.2019 року.
Рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (далі-Рішення №12/27) встановлено ставку податку по нежитловій та житлової нерухомості (для зони 1), яка перебуває у власності фізичних осіб, в розмірах 1% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного податкового року за 1 кв.м бази оподаткування.
Згідно примітки 1 до Рішення №12/27 до 1 зони відноситься центральна частина міста, зокрема, вулиця Шмідта, де розташований об'єкта нерухомості ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що на підставі відомостей Державного реєстру речових прав та даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України, контролюючим органом в автоматичному режимі здійснено нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплач. фізичними особами, які є власниками об'єктів, за 2021 рік.
На підставі відомостей Державного реєстру речових прав та даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України, контролюючим органом в автоматичному режимі здійснено нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплач. фізичними особами, які є власниками об'єктів, за 2021 рік.З урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2021 року (6000,00 грн.) розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з січня 2021 року по нежитловій та житлової нерухомості, яка перебуває у власності фізичних осіб, складає 60.0 грн./м2 (6000,0 грн. х 1%).
Контролюючим органом по об'єкту оподаткування нежитлове приміщення, загальною площею 171,3м2, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шмідта (Центральний, Чечелівський райони), будинок 35, позивачу нарахувані податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік, у розмірі 10278,00 грн. (171,3 м2 х 60.0 грн) за податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф») від 14.11.2023 року №0889763-2411-0465-UA12020010000033698.
Вказане податкове повідомлення-рішення було надіслано позивачу засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника: м. Дніпро пр. Богдана Хмельницького (вул. Героїв Сталінграду), буд. 24, кв. 92.
Лист АТ «Укрпошта» повернено контролюючому органу з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» 28.12.2023 року.
З огляду на встановлені у справі обставини та приведені норми податкового законодавства, суд доходить висновку про наявність підстав для нарахування позивачу, як вказаного майна, що є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, грошового зобов'язання за 2021 рік.
Щодо адреси, на яку було надіслано спірне рішення, слід зазначити про таке.
Відповідно п.58.3 ст.58 ПКУ податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ. Згідно вимог п. 42.2 ст. 42 ПКУ документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПКУ у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до п. 63.1 ст. 63 ПКУ облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.(п. 63.2. ст. 63 ПКУ ) Пунктом 63.5 статті 63 ПКУ визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 70.1. ст. 70 ПКУ Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків. Відповідно до п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Відповідно до п. 70.7 ст. 70 Податкового кодексу та п.1 розд. IХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 (далі - Положення № 822) фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки фізичної особи - платника податків протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання заяви за формою № 5ДР (додаток 12 до Положення № 822).
Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання.
Фізичні особи, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, подають зазначені заяви особисто або через представника до будь-якого контролюючого органу.
Для заповнення заяви за формою № 5ДР використовуються дані документа, що посвідчує особу, та інших документів, які підтверджують зміни таких даних (пп. 2, 3 розд. IХ Положення № 822).
Згідно даних Державного реєстру фізичних осіб щодо реєстраційних даних з 25.02.1998 адреса реєстації фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ): АДРЕСА_1 .
Згідно даних Державного реєстру фізичних осіб до реєстраційних даних внесені зміни щодо податкової адреси платника податків (позивача), а саме з 17.05.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, контролюючим органом процедура надсилання/вручення ППР проведена без порушень норм Податкового кодексу, тому податкове повідомлення-рішення від 14.11.2023 року №0889763-2411-0465-UA12020010000033698 про визначення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік у сумі 10278,00грн. надіслане позивачу на адресу: АДРЕСА_1 вважається врученим належним чином.
Отже, слід дійти до висновку, що ГУ ДПС під час винесення оскаржуваного податкового повідомленння-рішення діяло в спосіб та межах, визначених чинним законодавством України.
Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову позивача.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, без задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачу було відмовлено у задоволені позовних вимог, а отже відповідно до ст.139 КАС України сума сплаченого судового збору останньому не повертається.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.
Судові витрати покласти на позивача згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 15.04.2025 року.
Суддя В.В. Ільков