15 квітня 2025 рокуСправа №160/3917/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач-2), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 №047150028490 від 03.09.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 01.09.1979 по 01.04.2000 в радгоспі «Латівка»; з 02.04.2000 по 17.11.2003 в ТОВ «Лак»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту права на її виникнення - з 25.09.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона 27.08.2024 звернулась до відповідача-1 з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням відповідача-2 від 03.09.2024 №047150028490 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 7 років 1 місяць 24 дні, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. Так, до страхового стажу позивача не зараховано: 1) всі періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1979, оскільки на титульній сторінці виправлення по-батькові не завірено належним чином; 2) архівну довідку №198-П-2/069.2 від 19.08.2024, оскільки не зазначено підстави при прийнятті та звільненні на роботу. Позивач зазначає, що записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.09.1979 підтверджується, що ОСОБА_1 працювала: з 01.09.1979 по 01.04.2000 в радгоспі «ЛАТІВКА»; з 02.04.2000 по 17.11.2003 в ТОВ «ЛАК». Позивач звертає увагу, що порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію. Враховуючи викладене, на переконання позивача, виявлені відповідачем-2 недоліки оформлення трудової книжки, не можуть вважатись достатньою підставою для неврахування її відомостей при обчисленні стажу роботи, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось позивачем. Позивач вважає, що має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком. Не погодившись з рішенням відповідача-2, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 11.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
24.02.2025 представником ГУ ПФУ в Запорізькій області надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що 27.08.2024 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Статтею 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявного страхового стажу не менше 31 рік. Розглянувши заяву та надані документи за принципом екстериторіальності, відповідачем-2 встановлено, що вік позивачки на момент звернення з заявою призначення пенсії складає 59 років 11 місяців 3 дні, страховий стаж - 7 років 1 місяць 24 дня, тому прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №047150028490 від 03.09.2024, оскільки у позивача відсутня необхідна кількість страхового стажу. До страхового стажу позивача не зараховано: 1) всі періоди роботи відповідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.09.1979, оскільки на титульній сторінці виправлення по-батькові особи не завірено належним чином; 2) періоди догляду за дітьми 25.10.1988 р.н. та ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення 3-річного віку, оскільки в свідоцтвах про народження відсутня інформація про видачу паспорту чи інформація заявниці про здійснення нею такого догляду; 3) архівну довідку №498-П-2/069.2 від 19.08.2024 про роботу в радгоспі «ЛАТІВКА», оскільки не зазначено підстави при прийнятті та звільненні з роботи, отже, довідка потребує уточнення. Підсумовуючи вищезазначене, оскільки зазначені документи надані позивачем не відповідають вимогам чинного законодавства, періоди роботи позивачу зараховано на підставі інформації Реєстру застрахованих осіб.
Відповідач-1 до суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.
На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 27.08.2024 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Рішенням від 03.09.2024 №047150028490 відповідач-2 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком. У рішенні вказано, що статтею 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявного страхового стажу не менше 31 років. Вік заявника - 59 років 11 місяців 3 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії, до страхового стажу позивача не зараховано: 1) всі періоди роботи відповідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.09.1979, оскільки на титульній сторінці виправлення по-батькові особи не завірено належним чином; 2) періоди догляду за дітьми 25.10.1988 р.н. та ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення 3-річного віку, оскільки в свідоцтвах про народження відсутня інформація про видачу паспорту чи інформація заявниці про здійснення нею такого догляду; 3) архівну довідку №498-П-2/069.2 від 19.08.2024 про роботу в радгоспі «ЛАТІВКА», оскільки не зазначено підстави при прийнятті та звільненні з роботи. Страховий стаж заявника становить 7 років 1 місяць 24 дні. Страховий стаж обчислено відповідно до інформації з Реєстру застрахованих осіб. Враховуючи викладене, прийнято рішення про відмову призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону №1058-IV за відсутності необхідного стажу 31 рік.
Позивач, не погодившись з відмовою відповідача-2 у призначення їй пенсії за віком, звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Статтею 62 Закону №1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.
В трудовій книжці ОСОБА_1 (по-батькові виправлено на « ОСОБА_2 ») серії НОМЕР_4 від 01.09.1979 міститься наступні записи (мовою оригіналу):
Стаж работы до поступления в совхоз «ЛАТОВКА» не имеет.
Совхоз «ЛАТОВКА»
№1: 01.09.1979 - зачислена в штат совхоза и направлена на учебу в Васильковское СПТУ №4;
№2: 13.10.1981 - после окончания СПТУ принята рабочей;
№3: 10.06.1984 - переведена временно (нерозбірливо) по орошению;
№4: 01.10.1984 - переведена рабочей отд. 1;
№5: 10.12.1984 - переведена дояркой отд. 1;
№6: 13.04.1986 - переведена телятницей;
Совхоз «ЛАТОВКА»
08.02.1996 - реорганизован в КСП «ЛАТОВКА» с 28.02.96 г.;
КСП «ЛАТОВКА»
№8: 28.02.1996 - принята в члены КСП «ЛАТОВКА» телятницей;
№9: 01.04.2000 - уволена с членов КСП «ЛАТОВКА» в связи с изменением в организации производством труда ст. 40 КЗОТ;
№10: 02.04.2000 - принята в ООО «ЛАК» телятницей;
№11: 06.11.2000 - уволена с ООО «ЛАК» по собственному желанию по ст. 38 КЗоТ Украины;
№12: 11.06.2001 - принята птичницей ООО «ЛАК» сезонно;
№13: 03.03.2003 - переведена в штат ООО «ЛАК»;
№14: 17.11.2003 - уволена по ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию.
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
На підставі пункту 2.2. Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні норми були закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), яка діяла під час оформлення частини записів в спірні періоди в трудовій книжці позивача.
Так, пунктом 1.1. Інструкції №162 було передбачено (мовою оригіналу):
«Трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности рабочих и служащих. Трудовые книжки ведутся на всех рабочих и служащих государственных, кооперативных и общественных предприятий, учреждений и организаций*, проработавших свыше 5 дней, в том числе на сезонных и временных работников, а также на нештатных работников при условии, если они подлежат государственному социальному страхованию.».
Пунктами 2.1-2.4 Інструкції №162 було визначено (мовою оригіналу):
« 2.1. Заполнение трудовых книжек и вкладышей к ним производится на языке союзной, автономной республики, автономной области, автономного округа, на территории которых расположено данное предприятие, учреждение, организация, и на официальном языке СССР.
2.2. Заполнение трудовой книжки впервые производится администрацией предприятия в присутствии работника не позднее недельного срока со дня приема на работу.
В трудовую книжку вносятся: сведения о работнике: фамилия, имя, отчество, дата рождения, образование, профессия, специальность; сведения о работе: прием на работу, перевод на другую постоянную работу, увольнение; сведения о награждениях и поощрениях: награждения орденами и медалями, присвоение почетных званий; поощрения за успехи в работе, применяемые трудовым коллективом, а также награждения и поощрения, предусмотренные правилами внутреннего трудового распорядка и уставами о дисциплине; другие поощрения в соответствии с действующим законодательством; сведения об открытиях, на которые выданы дипломы, об использованных изобретениях и рационализаторских предложениях и о выплаченных в связи с этим вознаграждениях.
2.3. Все записи в трудовой книжке о приеме на работу, переводе на другую постоянную работу или увольнении, а также о награждениях и поощрениях вносятся администрацией предприятия после издания приказа (распоряжения), но не позднее недельного срока, а при увольнении - в день увольнения и должны точно соответствовать тексту приказа (распоряжения).».
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Враховуючи вищезазначене, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Крім того, нормативно-правовими актами не передбачено визнання трудової книжки недійсною в разі виявлених помилок.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Матеріали справи також містять архівний витяг з наказу №94 від 15.10.1979 радгоспу «ЛАТІВКА» з архівного управління Широківського архівного відділу Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 18.10.2024 №П-129, виданий ОСОБА_1 (в ті роки ОСОБА_3 ), що вона була зарахована в штат радгоспу відповідно до заяв та направлена на навчання у Васильківське СПТУ за спеціальністю трактористи-машиністи та майстри овочеводи з 01.09.1979 строком на 3 роки. Також зазначено, що по документах КСП «ЛАТІВКА» за 2000 рішення про звільнення з членів КСП «ЛАТІВКА» ОСОБА_1 не виявлено.
Поміж іншого, матеріали справи містять копії:
- архівної довідки від 19.08.2024 №499-П-/069.2, виданої КУ «ШИРОКІВСЬКИЙ ТРУДОВИЙ АРХІВ» в тому, що в архівному фонді КСП «ЛАТІВКА» по документам радгоспу «ЛАТІВКА» Широківського району Дніпропетровської області у відомостях із нарахування заробітної плати за 1978-1983 зазначена « ОСОБА_4 » / так у документах/телятниця;
- архівної довідки від 19.08.2024 №500-П-/069.2, виданої КУ «ШИРОКІВСЬКИЙ ТРУДОВИЙ АРХІВ» в тому, що в архівному фонді КСП «ЛАТІВКА» по документам радгоспу «ЛАТІВКА» Широківського району Дніпропетровської області у відомостях із нарахування заробітної плати за 1984-1988 зазначена « ОСОБА_4 » / так у документах/телятниця;
- архівної довідки від 19.08.2024 №501-П-/069.2, виданої КУ «ШИРОКІВСЬКИЙ ТРУДОВИЙ АРХІВ» в тому, що в архівному фонді КСП «ЛАТІВКА» по документам радгоспу «ЛАТІВКА» Широківського району Дніпропетровської області у відомостях із нарахування заробітної плати за 1990-1994 зазначена « ОСОБА_5 » / так у документах/телятниця;
- архівної довідки від 19.08.2024 №502-П-/069.2, виданої КУ «ШИРОКІВСЬКИЙ ТРУДОВИЙ АРХІВ» в тому, що в архівному фонді КСП «ЛАТІВКА» по документам радгоспу «ЛАТІВКА» Широківського району Дніпропетровської області у відомостях із нарахування заробітної плати за 1995-2000 зазначена « ОСОБА_5 » / так у документах/телятниця.
В архівних довідках від 19.08.2024 №498-П-2/069.2, №499-П-2/069.2, №500-П-/069.2 додатково міститься зауваження: « ОСОБА_6 в документах не значиться.».
Проаналізувавши долучені до матеріалів справи копії документів, суд дійшов висновку, що записи трудової книжки серії НОМЕР_4 від 01.09.1979, а також архівні довідки від 19.08.2024: №499-П-/069.2, №500-П-/069.2, №501-П-/069.2, №502-П-/069.2 стосуються позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-VI органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами, проте як свідчать матеріали справи, відповідач-2 таким правом не скористався.
Відповідно до пункту «д» статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
На підставі статті 18 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 року №103/98, до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Згідно зі статтею 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Матеріалами справи підтверджено, що після закінчення навчання, позивача одразу прийнято на роботу за набутою нею професією.
З урахуванням того, що недоліки в оформленні документі не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації права на пенсійне забезпечення, суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів: з 01.09.1979 по 01.04.2000, з 02.04.2000 по 06.11.2000, з 11.06.2001 по 17.11.2003.
На підставі частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вказані критерії суд приходить до висновку, що рішення відповідача-2 винесено необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Отже, рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 03.09.2024 №047150028490 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд звертає увагу, що саме ГУ ПФУ в Запорізькій області як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, є суб'єктом владних повноважень, який має повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії позивачу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідність ОСОБА_1 документів для призначення пенсії була досліджена відповідачем-2 поверхнево, неповно та не всебічно, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Суд зазначає про передчасність вимог про зобов'язання призначити пенсію. Висновки про призначення пенсії можуть бути зроблені відповідачем-2 лише після повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії з дотриманням вимог чинного законодавства та висновків суду.
Викладене свідчить, що у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до приписів зазначеного Порядку №22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання про призначення пенсії за віком.
Враховуючи викладене, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією №0.0.4166904307.1 від 02.02.2025.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню на користь позивача в сумі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області, рішенням якого порушені права ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса: проспект Собороний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 20490012) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №047150028490 від 03.09.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 01.09.1979 по 01.04.2000, з 02.04.2000 по 06.11.2000, з 11.06.2001 по 17.11.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.08.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар