Справа №522/7900/25
Провадження №2-з/522/241/25
15 квітня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси - Косіцина В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову,-
11 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, у якій позивач просив стягнути з відповідачки на користь позивачки грошову суму у розмірі 576 436,00 гривень, що в еквіваленті на момент подання позову складає 14 000,00 гривень та стягнути судові витрати.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справу передано на розгляд судді Косіциній В.В.
Разом із позовом до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявниця просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно із ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За вимогами ч. 1 ст. 152 ЦПК України, яка визначає порядок подання заяви про забезпечення позову заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У ч.1 ст.30 ЦПК України вказано, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності.
Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв'язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
Зазначена позиція викладена у постанові ВП ВС постанова від 16.02.2021 № 911/2390/18.
В якості обґрунтування стягнення грошових коштів, позивач посилається на те, що 12 січня 2021 року між позивачем та відповідачем укладено попередній договір, за яким ОСОБА_1 зобов'язується прийняти у власність та сплатити грошову суму за нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , будівельний номер приміщень - 54, 55. Зазначає, що оскільки основний договір купівлі-продажу нерухомого майна в строк до 12.07.2023 року з підстав ухилення та відмови відповідачки в його укладанні, то з відповідачки підлягають стягненню грошові кошти, отримані в якості авансу.
Зазначене свідчить про те, що предметом спору є стягнення авансу та штрафних санкцій за попереднім договором, що стосується об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та НОМЕР_1 , що територіально знаходиться в межах Хаджибейського (Малиновського) району міста Одеси.
Саме тому, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову територіально підсудна Малиновському районному суду м. Одеси.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Слід також зауважити, що в силу ст. 378 ЦПК України, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
У статті 32 ЦПК України вказує на те, що не допускаються спори між судами про підсудність.
Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для розгляду заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову Приморським районним судом м. Одеси - відсутні, а тому, заява підлягає передачі за підсудністю, на розгляд до територіальної юрисдикції Малиновського районного суду м. Одеси (65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1А).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 30, 31, 32, 187, 260, 353, 378 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову за підсудністю до Малиновського районного суду м. Одеси (65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1А).
Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити позивачу.
Передачу заяви на розгляд до Малиновського районного суду м. Одеси здійснити на підставі даної ухвали не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала набирає законної з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Суддя Косіцина В.В.