Справа № 522/10753/24
Провадження № 3-зв/522/21/25
14 квітня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Кічмаренко С.М.,
за участі секретаря судового засідання - Коноваленко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 - Кучеренко Г.А. про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Гаєвої Л.В.,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 - Кучеренко Г.А. про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Гаєвої Л.В.
В обґрунтування заяви ОСОБА_2 посилається на те, що 17.03.2025 до суду була скерована заява про відвід судді Коваленко В.М. від розгляду адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, яка розподілена судді Гаєвій Л.В., однак станом на теперішній час заява про відвід судді Коваленко В.М. не розглянута, що свідчить про штучне затягування розгляду заяви про відвід. Вказані дії судді Гаєвої Л.В. свідчать про явну заінтересованість в результатах розгляду заяви про відвід судді Коваленко В.М. від розгляду справи та про наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.
Суд, дослідивши обставини по справі, доходить висновку, що у задоволенні заяви про відвід судді Гаєвої Л.В. слід відмовити, з таких підстав.
Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід зазначити, що КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід. Разом з тим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а Рішенням Ради суддів N 34 від 08.06.2017 роз'яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку правомірним і доцільним буде застосування аналогії процесуального закону і розгляд заяви про відвід необхідно провести за правилами встановленими КПК України.
Статтею 75 КПК України визначено перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Так, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
У чинному кримінальному процесуальному законі закріплено інститут відводу (самовідводу) судді, який, по суті, є єдиним способом вирішення конфлікту інтересів в їхній професійній діяльності, прямо передбаченим законом. При цьому, інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Вказане випливає з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки судді, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання своїх обов'язків.
Кримінальне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу, тому суд також застосовує практику ЄСПЛ як джерело права.
Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були чітко висвітлені у справі Mironenko та Martenko проти України (Рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Існування неупередженості повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку самого судді, що означає необхідність встановити, чи мав останній у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суддя достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є в цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006).
Під час розгляду заяви ОСОБА_2 про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Гаєвої Л.В., судом не встановлено існування будь-яких сумнівів в об'єктивності судді та її неупередженості, що було б підставою для її відводу відповідно до положень кримінального процесуального закону, які регламентують підстави для відводу судді. Таких доказів особою, яка заявила відвід судді Гаєвій Л.В. суду не надано.
Крім того, судовим розглядом заяви про відвід судді, встановлено, що сумніви щодо неупередженості судді Гаєвої Л.В. виникли у сторони захисту, у зв'язку з організацією судового розгляду.
При цьому, за встановлених в судовому засіданні підстав заявлення відводу судді Гаєвої Л.В., суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальне законодавство не наділяє суд першої інстанції повноваженнями здійснювати перевірку та оцінку процесуального порядку розгляду судових проваджень, а інші обставини, які б викликали сумнів в упередженості судді Гаєвої Л.В. заявником не наведені.
Таким чином, приймаючи до уваги відсутність підстав, визначених ст. 75, 76 КПК України для задоволення відводу судді Приморського районного суду м. Одеси Гаєвої Л.В., суд визнає доводи заявника ОСОБА_2 необґрунтованими та безпідставними, та такими, що не свідчать про можливу упередженість та необ'єктивність судді Гаєвої Л.В. під час розгляду заяви про відвід судді Коваленко В.М.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Гаєвої Л.В. від розгляду заяви про відвід судді Коваленко В.М., слід відмовити.
Керуючись ст. 75, 80, 81 КПК України, ст. 283-285 КУпАП, -
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Кучеренко Г.А. про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Гаєвої Л.В., від розгляду заяви про відвід судді Коваленко В.М. - відмовити.
Постанова суду оскарженню не підлягає.
Суддя: С.М.Кічмаренко