14 квітня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/20915/24
Провадження № 22-ц/820/554/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-К» про відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2024 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-К» (далі - ТОВ «Епіцентр-К») про відшкодування майнової та моральної шкоди.
ОСОБА_1 зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . 1 липня 2022 року позивач разом із своєю дружиною ОСОБА_2 придбав у магазині «Епіцентр» керамічну плитку Hamburg Grey F PC 60*120 R Semi Lappato 1 вартістю 22 242 грн 53 коп., яку у жовтні 2022 року було встановлено в указаній квартирі. У липні 2023 року вони виявили дефекти на поверхні плитки. Згідно висновку експерта причиною наявних пошкоджень покриття підлоги є дефекти шару глазурі використаних керамічних плиток, а вартість відновлювального ремонту пошкодженого покриття підлоги становить 62 206 грн. Внаслідок придбання товару неналежної якості та порушення нормальних життєвих зв'язків позивачу завдано моральної шкоди, розмір якої з урахуванням засад розумності та справедливості становить 5 000 грн. Також у зв'язку з розглядом справи він поніс 7 000 грн витрат на правову допомогу та 9 000 грн витрат на проведення експертизи.
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ «Епіцентр-К» на свою користь 62 206 грн майнової шкоди, 5 000 грн моральної шкоди та 16 000 грн судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2024 року в позові відмовлено.
Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не довів виникнення дефекту керамічної плитки на час її придбання, внаслідок чого в його позові про відшкодування шкоди слід відмовити. Оскільки позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню за необґрунтованістю вимог, то сплив позовної давності не може бути підставою для відмови в позові.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що внаслідок істотного недоліку (дефекту) керамічної плитки ОСОБА_1 завдано майнової та моральної шкоди, яку слід стягнути з ТОВ «Епіцентр-К» як продавця товару. Суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Оскільки позов підлягає задоволенню, то на ТОВ «Епіцентр-К» слід покласти всі понесені позивачем судові витрати.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Епіцентр-К» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Суд першої інстанції не з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, не застосував норми статей 1209, 1210 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України від 19 травня 2011 року №3390-VI «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» (далі - Закон №3390-VI), неправильно витлумачив норми статей 4, 6 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі -Закон №1023-ХІІ) і приписи статей 81, 89 ЦПК України.
У зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
1 липня 2022 року ОСОБА_1 придбав у магазині «Епіцентр» керамічну плитку Hamburg Grey F PC 60*120 R Semi Lappato 1 вартістю 22 242 грн 53 коп., яку у жовтні 2022 року було встановлено в указаній квартирі.
Після вселення у липні 2023 року в квартиру ОСОБА_1 виявив пошкодження керамічної плитки на підлозі.
Згідно висновку експерта №1125ед/024 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 25 квітня 2024 року: в квартирі АДРЕСА_2 , наявні пошкодження покриття підлоги з керамічної плитки, а саме відколи шару глазурі діаметром 4-6 мм на поверхні частини плиток, встановлених на підлозі приміщень №1 «коридор», №4 «кухня» та №5 «ванна кімната»; причиною наявних пошкоджень покриття підлоги з керамічної плитки в квартирі АДРЕСА_3 є дефекти шару глазурі використаних керамічних плиток (відповідно до наданих розрахункових документів - керамічна плитка Hamburg Grey F PC 60*120 R); вартість відновлювального ремонту пошкодженого покриття підлоги з керамічної плитки, в цінах станом на 25 квітня 2024 року становить 62 206 грн.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
В силу частини третьої статті 1209 ЦК України підстави для відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі такого, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, встановлюються законом.
Як передбачено частиною першою статті 1210 ЦК України, шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, підлягає відшкодуванню виготовлювачем товару або іншою особою, визначеною відповідно до закону.
Таким законом є Закон №3390-VI.
Статтею 5 Закону №3390-VI визначено, що продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати виходячи з усіх обставин, зокрема пов'язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію, у тому числі: представлення продукції споживачеві або користувачеві, включаючи її вигляд, склад, упаковку, маркування та іншу інформацію про продукцію, її споживання, використання та знищення (утилізацію, переробку); використання продукції, яке обґрунтовано можна передбачити; час, коли продукцію було введено в обіг.
Потерпілий повинен довести наявність шкоди, наявність дефекту в продукції, наявність причинно-наслідкового зв'язку між дефектом в продукції та шкодою (частина перша статті 6 Закону №3390-VI).
Згідно зі статтею 7 Закону №3390-VI за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції, відповідає її виробник. Будь-яка особа, яка ввезла на митну територію України продукцію з метою її продажу, передання в найм (оренду), лізинг або розповсюдження в будь-якій іншій формі в ході провадження господарської діяльності, відповідно до цього Закону несе відповідальність як виробник. У разі коли виробник продукції не може бути встановлений, кожний її постачальник (продавець) відповідно до цього Закону несе відповідальність як виробник, якщо він протягом 30 днів не повідомить потерпілому найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила йому цю продукцію. Дія зазначеної норми поширюється також на продукцію, ввезену на митну територію України, якщо на ній не вказані найменування та місцезнаходження особи, зазначеної в частині другій цієї статті, навіть якщо на цій продукції вказано найменування її виробника.
Із положень статті 10 Закону №3390-VI слідує, що до вимог про відшкодування шкоди застосовується позовна давність тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності, визначеної в частині першій цієї статті, починається з дня, коли позивачу стало відомо або мало б стати відомо про наявність шкоди, дефекту в продукції та особу виробника.
Законом №1023-ХІІ врегульовано відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
В силу пунктів 13, 15, 12 статті 1 Закону №1023-ХІІ: належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем; недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем); істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Як передбачено частиною першою статті 4 Закону №1023-ХІІ, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб, зокрема, мають право на належну якість продукції та обслуговування, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Частиною першою статті 6 Закону №1023-ХІІ встановлено, що продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
За змістом статті 22 Закону №1023-ХІІ захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема внаслідок правопорушень (деліктів), у зв'язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов'язок відшкодувати ці збитки.
В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
Майнова шкода потерпілому відшкодовується у розмірі реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи. Водночас право на відшкодування моральної шкоди виникає в особи, в тому числі у зв'язку зі знищенням або пошкодженням її майна, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.
Одним із деліктів є завдання шкоди внаслідок недоліку (дефекту) продукції (товару). До дефектної продукції можна віднести зіпсований або ушкоджений товар, використання якого неможливе чи недопустиме відповідно до його цільового призначення, або товар, що не відповідає вимогам, які пред'являються до нього. Такою продукцією є також товар, коли він не забезпечує безпеку, на яку сподівається людина, враховуючи обставини, включаючи: презентацію товару; способи використання товару, для якого призначений товар; час, коли товар було введено в обіг.
Отже, потерпілий має право на відшкодування шкоди вже в тому випадку, коли продукція (товар), незважаючи на її відповідність певним стандартам та умовам договору, виявилася небезпечною і завдала шкоди його здоров'ю та майну.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
До фактів, які підлягають доказуванню у справах про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дефекту продукції (товару) слід віднести виникнення такого дефекту, завдання споживачеві шкоди дефектом продукції (товару), причини виникнення цього дефекту та вина продавця (виробника).
Умовою відповідальності продавця (виробника) за шкоду, завдану дефектом продукції (товару) є доведеність потерпілим наявності дефекту, шкоди, та причинного зв'язку між ними. У свою чергу на спростування своєї відповідальності за завдані збитки продавець (виробник) має довести відсутність своєї вини у виникненні дефекту та шкоди.
Придбана ОСОБА_1 у ТОВ «Епіцентр-К» керамічна плитка, яка встановлена на підлозі квартири АДРЕСА_1 , має дефект шару глазурі, внаслідок чого вказана квартира потребує відновлювального ремонту, а ОСОБА_1 завдана майнова шкода.
Зазначені обставини підтверджуються висновком експерта №1125ед/024 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 25 квітня 2024 року. Водночас за змістом цього висновку та поясненням експерта в суді виявлені недоліки керамічної плитки мають ознаки саме дефекту товару, а не механічного пошкодження.
ТОВ «Епіцентр-К» як продавець товару не спростував цих обставин, а також не повідомив особи виробника та постачальника товару, що давало б суду підстави для висновку про відсутність його вини у заподіянні позивачу збитків.
У зв'язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що ТОВ «Епіцентр-К» зобов'язане відшкодувати ОСОБА_1 62 206 грн майнової шкоди.
Крім того, внаслідок придбання дефектної продукції та пошкодження власної квартири ОСОБА_1 переніс душевні страждання, були порушені його нормальні життєві зв'язки, він вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.
Отже, ТОВ «Епіцентр-К» має відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд апеляційної інстанції враховує характер допущеного відповідачем правопорушення, глибину душевних страждань ОСОБА_1 , позбавлення можливості реалізації ним своїх прав, а також вимоги розумності і справедливості.
Відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди слід визначити у розмірі 1 000 грн.
На думку апеляційного суду, названа сума є належною компенсацією завданої моральної шкоди, що сприятиме відновленню порушених прав ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції не врахував указані обставини, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову ОСОБА_1
ОСОБА_1 придбав керамічну плитку 1 липня 2022 року, а тому з цього часу він міг довідатися про дефект продукції. Водночас позивач звернувся до суду з позовом 30 липня 2024 року, тобто в межах строку, передбаченого статтею 10 Закону №3390-VI.
Крім того, в силу пунктів 12, 19 розділу «Прикінцеві положення» ЦК України (у відповідній редакції) на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19) (норма діє з 2 квітня 2020 року), та на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (норма діє з 17 березня 2022 року), строк позовної давності продовжено.
Отже на час звернення ОСОБА_1 з позовом до суду строк позовної давності не закінчився. Доводи ТОВ «Епіцентр-К» з цього приводу не ґрунтуються на законі.
3. Висновки суду апеляційної інстанції
При вирішенні спору суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи, не врахував норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і помилково керувався тим, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим. Відтак ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.
З ТОВ «Епіцентр-К» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 62 206 грн майнової шкоди та 1 000 грн моральної шкоди.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та на проведення експертизи (пункти 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VІ).
Статтею 1 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За змістом частини першої статті 3 Закону №3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
В силу підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI).
Як передбачено частиною третьою статті 22 Закону №1023-ХІІ споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою . Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що судовий збір, витрати на проведення експертизи та витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Законом №3674-VI визначені ставки судового збору, зокрема за подання фізичною особою позову майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків указаної ставки.
Витрати сторін на проведення експертизи встановлюються судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір цих витрат має бути співмірним зі складністю виконаної експертом роботи, її обсягом та часом, витраченим експертом на виконання робіт.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на проведення експертизи та на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Витрати на професійну правничу допомогу повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами, які подаються учасником справи до суду, з одночасним направленням копії цих доказів іншим учасникам справи.
ОСОБА_1 як позивач у справі про захист прав споживачів звільнений від сплати судового збору.
Позов ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заявлено з ціною 67 206 грн (62206+5000) та задоволено на суму 63 206 грн (62206+1000), тобто на 94% (63206?100:67206).
У зв'язку з цим ТОВ «Епіцентр-К» повинно сплатити на користь держави судовий збір за мінімальною ставкою: 1 138 грн 53 коп. - за подання позову (3028?0,4?94%) та 1 707 грн 79 коп. - за подання апеляційної скарги, - а всього - 2 846 грн 32 коп. (1138,53+1707,79).
ОСОБА_1 поніс обґрунтовані витрати на проведення експертизи (висновок експерта №1125ед/024 від 25 квітня 2024 року) у розмірі 9 000 грн, отже з ТОВ «Епіцентр-К» на користь позивача слід присудити ці витрати у розмірі 8 460 грн (9000?94%).
На підставі договору про надання правової допомоги (здійснення представництва) від 1 липня 2024 року (а.с. 52) адвокатка Прокопчук В.М. надавала ОСОБА_1 професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. За умовами цього договору сторони визначили гонорар адвоката у фіксованому розмірі 7 000 грн (пункт 6).
Із акту виконаних робіт від 10 липня 2024 року (а.с. 50) слідує, що адвокатка Прокопчук В.М. надала ОСОБА_1 юридичні послуги у виді консультації, підготовки позовної заяви та участі у судових засіданнях на суму 7 000 грн.
Згідно з квитанцією від 1 липня 2024 року (а.с. 51) ОСОБА_1 сплатив адвокатці Прокопчук В.М. 7 000 грн в рахунок оплати гонорару за договором про надання правової допомоги.
На підставі договору про надання правової допомоги (здійснення представництва) від 22 січня 2025 року (а.с. 103) адвокатка Прокопчук В.М. надавала ОСОБА_1 професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. За умовами цього договору сторони визначили гонорар адвоката у фіксованому розмірі 3 500 грн (пункт 6).
Із розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу від 22 січня 2025 року (а.с. 104) слідує, що адвокатка Прокопчук В.М. надала ОСОБА_1 юридичні послуги у виді складення апеляційної скарги вартістю 2 000 грн та участі у судових засіданнях вартістю 1 500 грн, а всього на суму 3 500 грн.
Згідно з квитанцією від 22 січня 2025 року (а.с. 105) ОСОБА_1 сплатив адвокатці Прокопчук В.М.3 500 грн в рахунок оплати гонорару за договором про надання правової допомоги.
Оскільки апеляційний суд розглянув справу без повідомлення учасників справи та не проводив судове засідання, то реальні витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції склали 2 000 грн, а в цілому по справі 9 000 грн (7000+2000).
Визначений адвокаткою Прокопчук В.М. і позивачем ОСОБА_1 фіксований розмір витрат на професійну правничу допомогу (9 000 грн) є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивача. До того ж, ТОВ «Епіцентр-К» не ставив під сумнів співмірність витрат на правничу допомогу, які поніс ОСОБА_1 , та не заявляв клопотання про зменшення розміру цих витрат.
З огляду на те, що позов ОСОБА_1 задоволено на 94%, ТОВ «Епіцентр-К» має відшкодувати йому обґрунтовано понесені витрати на професійну правничу допомогу розмірі 8 460 грн (9000?94%).
Всього з ТОВ «Епіцентр-К» на користь ОСОБА_1 слід присудити витрати, пов'язані з розглядом справи (витрати на проведення експертизи та на професійну правничу допомогу) в сумі 16 920 грн (8460+8460).
Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, розподіл судових витрат між сторонами змінити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-К» (місцезнаходження - 04128, місто Київ, вулиця Берковецька, 6-К; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 32490244) на користь ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) 62 206 гривень майнової шкоди, 1 000 грн моральної шкоди, 16 920 гривень судових витрат, а всього - 80 126 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-К» (місцезнаходження - 04128, місто Київ, вулиця Берковецька, 6-К; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 32490244) на користь держави (отримувач: Управління Казначейства у місті Хмельницькому/місто Хмельницький (22030101), код отримувача (ЄДРПОУ) 38045529, р/р UA938999980313171206080022002, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; призначення платежу: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)) 2 846 гривень 32 копійки судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Продан Б.Г.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 30