Справа № 606/116/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/139/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.1 ст.369 КК України
09 квітня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю - прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2025 року,-
Цим вироком затверджено укладену 24 січня 2025 року між прокурором Теребовлянської окружної прокуратури ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_7 за участю його захисника адвоката ОСОБА_8 угоду про визнання винуватості.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.
Призначено ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.369 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Питання щодо речових доказів вирішено.
Згідно з вироком, Наказом начальника ГУНП в Тернопільській області від 19.11.2024 №454 майора поліції ОСОБА_11 призначено на посаду виконуючого обов'язків старшого інспектора сектору водної поліції відділу превенції патрульної поліції Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, яку він займає на даний час та який згідно із посадовою інструкцією здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання та недопущення вчиненню правопорушень в межах всієї Тернопільської області, викриває та припиняє факти незаконного видобутку земельних та водних ресурсів, а також незаконної вирубки деревини.
З метою проведення заходів, спрямованих запобігання, недопущення та виявлення кримінальних та адміністративних правопорушень, 02.01.2025 року виконуючий обов'язки старшого інспектора сектору водної поліції відділу превенції поліції Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області майор поліції ОСОБА_11 спільно із виконуючим обов'язки начальника сектору водної поліції відділу превенції поліції Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_12 та поліцейським сектору водної поліції відділу превенції поліції Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 здійснювали обстеження території Теребовлянської ТГ Тернопільського району Тернопільської області.
Цього ж дня близько 13 години ОСОБА_11 спільно із ОСОБА_14 та ОСОБА_13 виявили факт вчинення ОСОБА_7 незаконної порізки двох дерев породи «клен» та «акація» в лісопосадці, що знаходиться вздовж дороги між селами Лошнів та Сущин Тернопільського району Тернопільської області.
Так, 02.01.2025 року о 14:25 годині ОСОБА_7 , перебуваючи в лісопосадці, що знаходиться вздовж дороги між селами Лошнів та Сущин Тернопільського району Тернопільської області, під час спілкування із працівником поліції ОСОБА_11 , маючи намір уникнути відповідальності за незаконну порізку двох дерев, незважаючи на попередження працівника поліції про кримінальну відповідальність за пропозицію надати неправомірну вигоду, пропонував виконуючому обов'язки старшого інспектора сектору водної поліції відділу превенції поліції Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області майору поліції ОСОБА_11 , який є службовою особою, що виконує організаційно-розпорядчі функції в частині прийняття рішень, що мають юридичне значення та тягнуть за собою юридичні наслідки, неправомірну вигоду в сумі 6 000 гривень за непритягнення його до відповідальності за вчинення правопорушення, що полягало в незаконній порізці дерев.
Своїми діями ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.369 КК України, тобто пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини, кваліфікацію його дій, просить вирок Теребовлянського районного суду від 03 лютого 2025 року скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги мотивує істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Так, прокурор вважає, що при затвердженні угоди було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки у цьому кримінальному провадженні угода від 24 січня 2025 року між прокурором місцевої прокуратури та обвинуваченим не могла бути укладена без відповідного погодження з керівником органу прокуратури вищого рівня.
Також стверджує, що укладення угоди призвело до призначення покарання, яке є явно несправедливим через його м'якість. З цього приводу прокурор вказує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, яке скоїв під час воєнного стану, що в свою чергу свідчить про підвищену ступінь суспільної небезпеки діяння, недотримання ним принципу доброчесності, неналежну поведінку в частині толерування корупції, а саме відсутність чітко сформованої нульової толерантності до корупції, а тому суд обираючи міру покарання у виді штрафу фактично застосовано найм'якший вид покарання, визначений нормою статті, яка інкримінується обвинуваченому, що не відповідає принципу законності та справедливості та не сприятиме запобіганню вчиненню корупційних кримінальних правопорушень.
У запереченні на апеляційну скаргу захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить апеляційну скаргу прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Теребовлянського районного суду від 03 лютого 2025 року без змін.
Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції дотримався вимог закону та переконався, що угода може бути затверджена і ухвалив вирок, яким затвердив угоду і призначив узгоджену сторонами міру покарання.
Також вказує, що прокурором жодним чином не вказана процедура в який спосіб має відбуватись укладення угоди про визнання винуватості (згідно п.1 ч.2 ст.470 КПК України за погодженням з першим заступником Генерального прокурора або заступником Генерального прокурора, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником) - усно, письмово чи в якийсь інший спосіб.
Також звертає увагу, що судом першої інстанції не встановлено підстав, які б свідчили про неналежне укладення угоди про визнання винуватості за участю прокурора та обвинуваченого ОСОБА_7 .
Адвокат зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України визнає повністю, цілком розуміє права визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього після затвердження угоди судом, а тому суд вірно прийшов до висновку, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим підлягала затвердженню.
Також вказує, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. І судом було роз'яснено наслідки укладення та невиконання даної угоди, визначені ст.ст.473,476 КПК України, ст.389-1 КК України.
Адвокат вважає, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості повністю відповідали вимогам ст.ст.469,472 КПК України, міра покарання, узгоджена обвинуваченим та прокурором, визначена у межах санкції ч.1 ст.369 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб не було встановлено. Підстав для відмови в затверджені угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, судом першої інстанції не встановлено.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, та думку обвинуваченого, його захисника, які заперечили проти апеляційної скарги і просили залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції з'ясував наступне.
Відповідно до вимог п.1 ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією).
Таким чином, законодавцем у кримінальному процесуальному законі викладено застереження щодо можливості укладення угоди про визнання винуватості у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, яким відповідно до примітки до ст.45 Кримінального кодексу України, вважається і кримінальне правопорушення, передбачене 369 цього Кодексу.
Так, відповідно п.1 ч.2 ст.470 КПК України укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим здійснюється у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків або нетяжкого злочину - за погодженням з першим заступником Генерального прокурора або заступником Генерального прокурора, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником.
Тобто, керівники окружних прокуратур та їх заступники не наділені повноваженнями на укладення угод у даній категорії кримінальних проваджень одноосібно без погодження з керівником органу прокуратури вищого рівня.
Як встановлено в ході апеляційного розгляду угода про визнання винуватості, укладена 24 січня 2025 року між прокурором Теребовлянської окружної прокуратури ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_7 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_8 , була укладена з порушенням вставленому кримінальним процесуальним законом порядку, оскільки вона не погоджена з прокурором Тернопільської обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником.
Враховуючи наведені обставини та імперативні норми кримінального процесуального закону щодо порядку укладення угод зазначеної категорії проваджень, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку угода від 24 січня 2025 року між прокурором у кримінальному провадженні та обвинуваченим не могла бути укладена без відповідного погодження з керівником органу прокуратури вищого рівня.
Відповідно до ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону та відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.
Оскільки угода про визнання винуватості укладена в порушення чинних норм кримінального процесуального закону, а саме у кримінальному корупційному провадженні прокурором одноособово без погодження з керівником прокуратури вищого рівня, то при затвердженні цієї угоди судом допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.407 КПК України апеляційний суд за наслідками апеляційного розгляду вправі скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора в цій частині підлягає до задоволення.
Доводи сторони захисту про відсутність підстав для відмови в затверджені угоди про визнання винуватості, передбачених ст.474 КПК України, є необґрунтованими, оскільки згідно п.1 ч.7 вказаної статті суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу.
Доводи сторони захисту, що суд першої інстанції дотримався вимог закону та переконався, що угода може бути затверджена, спростовуються матеріалами цього провадження, з яких видно, що угода про визнання винуватості між прокурором окружної прокуратури та обвинуваченим була укладена з порушенням вставленого кримінальним процесуальним законом порядку, оскільки вона не погоджена з прокурором Тернопільської обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником.
Водночас доводи прокурора про призначення судом явно несправедливого покарання через його м'якість, є передчасними, оскільки в даному випадку судом було призначено таке покарання, яке було узгоджене сторонами кримінального провадження в угоді, а тому відповідно до вимог ч.1 ст.475 КПК питання щодо його виду і розміру судом першої інстанції не могло вирішуватись.
Крім того, за змістом п.2 ч.4 ст.394 КПК прокурор має право оскаржувати вирок на підставі угоди виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди.
В даному випадку оскарженим вироком призначено саме таке покарання, яке було визначене угодою про визнання винуватості, а тому в частині доводів про неправильність призначення покарання апеляційна скарга прокурора і вирок суду не можуть бути перевірені в апеляційному порядку, оскільки з такої підстави прокурор не вправі був оскаржувати вирок.
Враховуючи наведені положення процесуального закону апеляційний суд позбавлений можливості надати оцінку доводам прокурора в цій частині.
За таких обставин, вирок суду першої інстанції про затвердження угоди про визнання винуватості в цьому провадженні підлягає скасуванню через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції, в ході якого необхідно прийняти законне та обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог кримінального процесуального закону та встановлених в судовому засіданні обставин, в тому числі у випадку призначення судом покарання не на підставі угоди визначити його вид і розмір відповідно до вимог ст.50,65 КК України та без урахування обмежень, встановлених ч.2 ст.416 КПК.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.9,404,405,407,419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Теребовлянського районного суду від 03 лютого 2025 року відносно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд цього кримінального провадження в суді першої інстанції.
Головуючий
Судді