Справа № 521/17568/24
Номер провадження:1-кп/521/1115/25
14 квітня 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
під час судового розгляду у кримінальному провадженні №521/17568/24 відносно:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові, громадянина України, неодруженого, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без визначеного місця проживання, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на момент вчинення кримінального правопорушення займав посаду номер обслуги 1 обслуги міномета 2 мінометного взводу МБ БОБ військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
На розгляді Малиновського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, при викладених в обвинувальному акті обставинах.
У судовому засіданні прокурором, відповідно до ст. 331 КПК України, було заявлено клопотання про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на два місяці. Своє клопотання прокурор обґрунтовує наявністю ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник підтримала думку свого підзахисного.
Дослідивши клопотання прокурора та вислухавши думку учасників судового засідання, суд вважає, що вказане клопотання підлягає задоволенню за наступних підстав.
Строк перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, який встановлений ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.02.2025, спливає 20.04.2025. Враховуючи неможливість до спливу строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов'язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Так, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний/обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним/обвинуваченим зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний/ обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, у клопотанні прокурором заявлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик переховування від органу суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який передбачено позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Вказане особливо сильно підвищує ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування.
Також, враховуючи те, що у обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв'язки, відсутнє постійне місце проживання на території м. Одеси, останній може залишити територію м. Одеси та безперешкодно переїхати до іншого населеного пункту.
При оцінці даного ризику, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
На наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробі незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вказує те, що судом ще не допитано свідків, їх покази мають суттєве значення у кримінальному проваджені.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможуть запобігти зазначеним вище ризикам.
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 суд також враховує наступні обставини: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Суд вважає, що перелічені прокурором доводи під час розгляду клопотання є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час судового розгляду ризикам.
Обставин, які є перешкодою для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, на думку суду, немає.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної або обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи положення ст.ст. 182, 183 КПК України, суд вважає необхідним визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 199, 183, 331, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці (60 днів), тобто до 12.06.2025 включно.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків, у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за викликом до суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_6