Справа № 524/8766/24 Номер провадження 22-ц/814/1375/25Головуючий у 1-й інстанції Алексашина Н. С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
14 квітня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі Коротун І.В.
розглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий цент»
на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 грудня 2024 року, ухвалене суддею Алексашиною Н.С., повний текст рішення складено - дата не вказана
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
14.08.2024 ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №15.06.2022-010000003 від 15.06.2022 у розмірі 12 249 грн та суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 422,20 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 19.02.2022 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , шляхом використання останньою електронного цифрового підпису та проходження ідентифікації з використанням системи BankID Національного банку, укладено кредитний договір №19.02.2022-100004227. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 11 600 грн, строком на 41 день. Договором передбачено дві процентні ставки: «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду; «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. У подальшому кредитний договір переоформлено шляхом укладення 15.06.2022 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору №15.06.2022-010000003. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 11 600 грн, строком на 56 днів. Встановлено фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 5,6% за 56 днів користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором від 15.06.2022 виконало у повному обсязі, перерахувало позичальнику кошти в сумі 11 600 грн. Відповідач належним чином не виконувала умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 12 294,60 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 600 грн; заборгованість за процентами - 649,60 грн.
Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач ТОВ «Споживчий центр» стверджує, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 11 600 грн. Однак, доказів на підтвердження надання позичальнику кредитних коштів у вказаній сумі, позивач не надав. Так, до позовної заяви додано довідку про транзакцію Таскомбанк, згідно якої 19.02.2022 на картку отримувача від ТОВ «Споживчий центр» перераховано 10 000 грн. Однак, наведена у довідці інформація не надає можливості ідентифікувати отримувача. Крім того, договір, за яким позивач прохає стягнути заборгованість, укладено пізніше - 15.06.2022. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що таке перерахування грошових коштів відбулося на виконання укладеного договору з відповідачем ОСОБА_1 . Інших доказів на підтвердження надання відповідачу кредитних коштів (квитанції, виписки з особового рахунку тощо) позивачем не надано. Що стосується наданого розрахунку заборгованості, то він сам по собі не є доказом перерахування кредитних коштів позичальнику. Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено факт надання відповідачу кредитних коштів, а тому відсутні законні підстави для задоволення позову про стягнення кредитної заборгованості.
В апеляційній скарзі ТОВ «Споживчий центр», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що сторона позивача вважає, що висновки суду не відповідають наявним у матеріалах справи доказам, суд неправильно дослідив докази. Розрахунок спірної заборгованості наявний у позовній заяві. Крім того, 11.09.2024 представником позивача було подано заяву про усунення недоліків та додано дві картки субконто, які містять деталізований розрахунок заборгованості за кредитним договором. Суд не надав оцінку цим доказам. З відповідачем було укладено кредитний договір №19.02.2022-100004227 від 19.02.2022, як правильно встановлено судом першої інстанції. Як вбачається з підтвердження платежу від АТ «Таскомбанк» від 06.08.2024, ТОВ «Споживчий центр» було перераховано кошти 19.02.2022 о 18:19:46 на банківську картку № НОМЕР_1 у сумі 10 000,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, надалі з відповідачем було укладено кредитний договір №15.06.2022-010000003 від 15.06.2022. Суд першої інстанції даний договір не дослідив. На підтвердження укладання кредитного договору №15.06.2022-010000003 від 15.06.2022 наявна заява позичальника про перекредитування/зарахування, згідно якої: «На підставі ст. 601 ЦК України позичальник просить зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 11 600 грн за кредитним договором №15.06.2022-010000003 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 10 000 грн та про сплату процентів у розмірі 4 600 грн за кредитним договором №19.02.2022-100004227 від 15.06.2022. Кредитор погоджується на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов'язань позичальника в обліку кредитора. Зобов'язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором №15.06.2022-010000003 та зобов'язання позичальника з повернення суми кредиту та сплати процентів за кредитним договором №19.02.2022-100004227 від 19.02.2022 вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов'язань позичальника в обліку кредитора. Дана заява є частиною кредитного договору 19.02.2022-100004227». Також кредитний договір №15.06.2022-010000003 від 15.06.2022 містить пропозицію про укладення додаткової угоди до кредитного договору (оферта) та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткової угоди до кредитного договору. Відтак, суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку, що відсутні підстави вважати, що таке перерахування грошових коштів відбулося на виконання укладеного договору з відповідачем ОСОБА_1 , адже, саме цей номер банківської картки вказано відповідачем у кредитному договорі, який, як встановлено судом першої інстанції, був укладений. Окрім цього, відповідачем факт отримання кредитних коштів не заперечувався.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» та відповідач (позичальник) ОСОБА_1 15.06.2022 уклали кредитний договір. Договір укладено з використанням відповідачем одноразового ідентифікатора S673, яким підписано заявку кредитного договору №15.06.2022-010000003, підтвердження, пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), паспорт споживчого кредиту (а.с. 8-16)
При цьому, суд першої інстанції врахував, що Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість укладення електронних договорів. При цьому, згідно ст. 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Враховуючи, що кредитний договір підписаний ОСОБА_1 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов, такий правочин слід вважати укладеним.
Згідно умов укладеного кредитного договору відповідач 15.06.2022 отримала кредит у розмірі 11 600 грн, строком на 56 днів. Дата повернення кредиту - 10.08.2022. Договором передбачено фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 5,6% за 56 днів користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (а.с. 14-15).
Умовами договору також встановлено графік платежів (а.с. 10 зворот).
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Згідно п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Про допустимість такої форми укладення правочинів також зазначено у численних правових позиціях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, у постанові від 22.09.2022 у справі №234/7163/20, у постанові від 12.06.2023 у справі №263/3470/20.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та в певний строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Вказані висновки також наведено у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц.
Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором №15.06.2022-010000003 від 15.06.2022 у розмірі 12 249 грн.
Згідно ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, що ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №15.06.2022-010000003 від 15.06.2022, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зареєстрований для цієї мети в особистому кабінеті (а.с. 8-16).
Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (оферти) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані ОСОБА_1 на її номер мобільного телефону.
Так, згідно матеріалів справи встановлено, що кредитний договір №15.06.2022-010000003 від 15.06.2022 підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора S673 з дотриманням ч. ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». При цьому, ОСОБА_1 зазначені персональні дані, реквізити належного їй платіжного засобу для перерахування коштів: 4149-49ХХ-ХХХХ-9175 та додано копію паспорту, довідки про реєстрацію місця його проживання та картки платника податків.
Відповідно умов кредитного договору (заявки) визначено, що сума кредиту: 11 600 грн; строк, на який надається кредит - 56 календарних днів з дати його надання; дата повернення (випрати) кредиту - 10.08.2022; проценти: 649,60 грн, що становить 5,6% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка) за 56 календарних днів користування кредитом.
Згідно підтвердження укладення кредитного договору №15.06.2022-010000003 від 15.06.2022 наявна заява позичальника про перекредитування/зарахування, за якою на підставі ст. 601 ЦК України позичальник просить зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 11 600 грн за кредитним договором №15.06.2022-010000003 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 10 000 грн та про сплату процентів у розмірі 4 600 грн за кредитним договором №19.02.2022-100004227 від 15.06.2022. Кредитор погоджується на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов'язань позичальника в обліку кредитора. Зобов'язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором №15.06.2022-010000003 та зобов'язання позичальника з повернення суми кредиту та сплати процентів за кредитним договором №19.02.2022-100004227 від 19.02.2022 вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов'язань позичальника в обліку кредитора. Дана заява є частиною кредитного договору 19.02.2022-100004227 (а.с. 14-15).
При цьому, колегія суддів вважає, що пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена у вільному доступі на Веб-сайті «ШвидкоГроші» https://sgroshi.com.ua/, є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначає порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:
1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;
2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;
3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що договір між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 №15.06.2022-010000003 від 15.06.2022 є укладеним в електронній формі. При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
При цьому, колегія суддів враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19; від 16.12.2020 у справі №561/77/19.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 свої обов'язки за кредитним договором №15.06.2022-010000003 від 15.06.2022 не виконала, допустила заборгованість за кредитом, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить 12 249,60 грн, із них: 11 600 грн - заборгованість за кредитом (основний борг); 649,60 грн - проценти (а.с. 25, 41).
При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена та погодилася з умовами надання кредиту, на підставі чого 15.06.2022 між сторонами укладено кредитний договір №15.06.2022-010000003, в якому відображені умови надання кредиту, остання з відповідним договором погодилася, про що свідчить її електронний підпис.
На момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не зверталася до ТОВ «Споживчий центр» із заявою про надання роз'яснень умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилася з усіма умовами такого договору.
З врахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_1 , отримавши від ТОВ «Споживчий центр» кредитні кошти у добровільному порядку та у встановлені договором строки, їх не повернула, відсотки у встановленому договором розмірі не сплатила, нею не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, а також відсотків, тому позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі, а саме у розмірі 12 249,60 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 11 600 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 649,60 грн.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ч. 4 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з матеріалів справи, позивач ТОВ «Споживчий центр» при зверненні до суду першої інстанції з позовом сплатило 2 422,40 грн судового збору (а.с. 1), до суду апеляційної інстанції - 3 633,60 грн (а.с. 65), а всього 6 0556,00 грн.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 056 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 грудня 2024 року - скасувати і ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №15.06.2022-010000003 від 15.06.2022 у розмірі 12 249,60 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 11 600 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 649,60 грн, та судовий збір у розмірі 6 056 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 квітня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов