Справа № 545/3166/23 Номер провадження 22-ц/814/1565/25Головуючий у 1-й інстанції Путря О. Г. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
14 квітня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк»
на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2024 року, ухвалене суддею Путря О.Г., повний текст рішення складений - дата не вказана
у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
28.08.2023 АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05.02.2019 у розмірі 104 753 грн станом на 03.07.2023, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 104 753 грн; судовий збір витрати у розмірі 2 684 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 05.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов'язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 80 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Проте, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з повернення кредитних коштів, в останнього станом на 03.07.2023 виникла заборгованість у розміру 104 753 грн, що стало підставою для звернення з позовом.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2024 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05.02.2019 у розмірі 45 452,21 грн.
У задоволені решти вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 1164,58 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що до позовної заяви банк додав витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, затверджених рішенням правління банку (протокол №46 від 24.11.2021; редакція набрала чинності з 27.11.2021) та паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, які не містять підпису відповідача. У відповіді на відзив представник АТ «Універсал Банк» посилається на те, що, користуючись кредитними коштами, наданими на підставі договору від 05.02.2019, ОСОБА_1 погодився з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк», та що факт ознайомлення відповідачем з Умовами і правилами обслуговування, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що відповідач підписав анкету-заяву, чим висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank». З огляду на дані посилання, суд першої інстанції зазначив, що наявні у матеріалах справи Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» відповідачем не підписані, до того ж, надані у редакції, яка не діяла на момент укладення кредитного договору, а тому, відповідно до роз'яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін. У матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем в електронному вигляді Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», паспорту споживчого кредиту чорної картки monobank та тарифів, їх підписання відповідачем відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, тарифами та паспортом споживчого кредиту, про, що відповідач зазначив у відзиві на позовну заяву, вказавши, що матеріали справи не містять доказів ознайомлення відповідача з діючими на момент укладання договору Умовами і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank. Наданий АТ «Універсал Банк» витяг з тарифів за чорною карткою monobank та паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank, де зазначено основні умови кредитування, не містять дати, не підписані відповідачем. З анкети-заяви від 05.02.2019 вбачається, що ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно з додатком до анкети-заяви, строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, дана заява містить лише його анкетні дані та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання ним певної банківської послуги. Отже, відсутні підстави вважати, що саме цей витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними при підписанні анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Крім того, у паспорті споживчого кредиту чорної картки monobank зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів. Ця інформація зберігає чинність до 01.01.2023. Таким чином, зазначений документ містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Таку інформацію банк надає споживачам фінансових послуг відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». Також позивачем не надано суду доказів щодо надсилання відповідачу у мобільний додаток вказаних Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», тарифів за карткою monobank і паспорту споживчого кредиту чорної картки monobank для ознайомлення та доказів того, що відповідач електронним ключем підписав їх. З огляду на викладене, за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, надані банком витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, витяг тарифів за карткою monobank і паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вказані документи достовірно не підтверджують вказаних обставин. Однак, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості за договором №б/н від 05.02.2019, незважаючи на відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, неустойки (комісії), про що зазначалось вище, АТ «Універсал Банк» здійснив нарахування та списання відсотків, додавши їх до суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, внаслідок чого неправомірно збільшив тіло кредиту. Згідно з наданою банком випискою по особовому рахунку, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення усіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, вбачається, що заборгованість за тілом кредиту частково сформована за рахунок списання банком з кредитного ліміту нарахованих протягом усього часу відсотків за користування кредитом. Таким чином, сплачені відповідачем кошти безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, враховуючи також і те, що позивачем не доведено відсоткової ставки, на умовах якої був наданий кредит, як і договірний строк кредитування. Отже, розмір неповернутого кредиту ОСОБА_1 станом на 03.07.2023 при зарахуванні вказаної суми до повернення тіла кредиту буде становити 45 452,21 грн (104 753 грн - 59 300,79 грн). Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05.02.2019 у розмірі 45 452,21 грн.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Вважає, що невиконання боржником умов договору, на які він погодився та ознайомився в анкеті-заяві (стосовно того, що договір про надання банківських послуг складається не лише з анкети-заяви, а також з Умов і правил надання банківських послуг, тарифів, таблиці обчислення вартості кредиту та паспорту споживчого кредиту), та непогашення у повному обсязі заборгованості перед банком має наслідком порушення положення про обов'язковість договору. Зазначає, що у підписаній анкеті-заяві відповідач підтвердив, що усі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком із використанням електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього договору просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору. Крім того вказує, що доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
У відзивы на апеляційну скаргу выдповыдач ОСОБА_1 просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У судове засідання апеляційного суду 14.04.2025 не з'явилися учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 17.03.2025 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронну адресу сторін у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (т.2 а.с. 22-24), які були доставлені до електронних кабінетів. Згідно рекомендованого повідомлення судова повістка на ім'я відповідача ОСОБА_1 вручена адресату. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 10.03.2025 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 14.04.2025 о 10-00 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 05.02.2019 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій зазначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг» (п.2).
Окрім того, в анкеті зазначено наступне: прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в Банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з договором. Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису (6). Усе листування щодо цього договору прошу здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору (п.11). (т.1 а.с. 13).
До матеріалів справи долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank Universal Bank у редакції, чинній станом на 24.11.2021 (т.1 а.с. 14-26).
Інформаційною довідкою чорна картка monobank передбачено тарифи обслуговування кредитних карт чорна картка monobank, умови та порядок користування карткою, порядок нарахування процентів та штрафних санкцій (т.1 а.с. 27-28).
До матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank (т.1 а.с. 29-31).
Відповідно до довідки від 03.12.2024 АТ «Універсал Банк», у ОСОБА_1 наявний рахунок НОМЕР_1 , тип рахунку - чорна картка, платіжна картка № НОМЕР_2 , активна 06/24. (т.1 а.с. 232).
Також, згідно довідки від 03.12.2024 АТ «Універсал Банк» за карткою НОМЕР_2 встановлювався кредитний ліміт 05.02.2019 - 5 000 грн, 09.03.2019 - 10 000 грн, 09.03.2019 - 15 000 грн, 24.04.2019 - 20 000 грн, 13.06.2019 - 25 000 грн, 10.07.2019 - 30 000 грн, 26.10.2019 - 35 000 грн, 08.12.2019 - 40 000 грн, 11.12.2019 - 60 000 грн, 02.03.2020 - 80 000 грн (т.1 а.с. 233).
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 03.07.2023 у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 104 753 грн, що складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) (т.1 а.с. 8-12).
З руху коштів по картці від 17.01.2019 - (виписка) за період з 05.02.2019 по 03.07.2023 вбачається, що кредитний ліміт (станом на 03.07.2023) складає 80 000 грн, заборгованість станом на 03.07.2023 - 104 753 грн, баланс на початок періоду - 5 000 грн, баланс на кінець періоду - (-24 753 грн), сума витрат за період - 83 7895,85 грн, сума зарахувань за період - 733 142,85 грн (т.1 а.с. 82-111).
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.ст. 1049,1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 527,530 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлене договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню, у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позичкодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05.02.2019 у розмірі 104 753 грн станом на 03.07.2023, що є загальним залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 104 753 грн.
Розглядаючи цей спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.09.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Закон України від 03.09.2015 №675-VIII «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що у жовтні 2017 АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
При цьому, банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Згідно матеріалів справи вбачається, що 05.02.2019 ОСОБА_1 підписано анкету-заява до договору про надання банківських послуг, який просить відкрити йому поточний рахунок у гривні на ім'я ОСОБА_1 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку відповідно до умов договору (т.1 а.с. 13).
При цьому, колегія суддів зазначає, що анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта відповідача, які скопійовані ним та надані до анкети в електронному вигляді.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що між сторонами було належним чином укладено кредитний договір, згідно якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого платіжна картка, а отже, між сторонами виникли кредитні правовідносини.
Так, у матеріалах справи наявна довідка про наявність рахунку від 03.12.2023 (клієнт ОСОБА_1 ) (т.1 а.с. 232), довідка про розмір встановленого кредитного ліміту по вказаному рахунку (т.1 а.с. 233) та виписка про рух коштів по картці, яка містить детальну інформацію про рух коштів по картці за період з 05.02.2019 по 01.11.2022, що підтверджує користування ОСОБА_1 кредитними коштами та здійснення ним погашення заборгованості, що також свідчить про вчинення ним усіх дій, необхідних для укладання кредитного договору (т.1 а.с. 82-111).
Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 05.02.2019 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, умови якого банком були виконані.
Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 допущено порушення умов договору щодо своєчасного погашення платежів, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Таким чином, встановивши, що основне зобов'язання за цим договором не виконано, колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_1 повинен нести відповідальність за його невиконання.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з позовом, позивач АТ «Універсал Банк» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, що утворилась станом на 03.07.2023 у розмірі 104 753 грн, з яких: 104 753 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитним лімітом (тілом кредиту).
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №697/302/20 з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, зазначено, що в анкеті-заяві від 23.11.2017 особа просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, а строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру; вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред'явив; оскільки в анкеті-заяві від 23.11.2017 строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом та зарахував ці кошти на погашення тіла кредиту, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту (10961,72 грн) за рахунок протиправно списаних банком відсотків (у розмірі) з 9 776,12 грн до 1185,60 грн. Таким чином, з урахуванням того, що в анкеті-заяві від 23.11.2017 процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, то у стягненні процентів за користування кредитом, пені, комісії суд першої інстанції відмовив правильно.
У даній справі, яка є предметом апеляційного перегляду, судом першої інстанції правильно встановлено, що з виписки про руху коштів від 17.01.2024 банком списано відсотків на суму 59 300,79 грн (3199,89 + 2992,59 + 2985,37 +2879,59 +2682,25+1396,29 +1317,14+2526,46+2214,56+2448,92+2433,09+2338,78+2405,84+2266,88+2306,53+2279,86+ 2188,69+2341,55+2117,02+2277,15+1657,81+1393,74+986,63+828,11+1498,06+1111,05+875,90+576,51+31,74+407,45 + 681,41 + 682,89 + 971,04) (т.1 а.с. 82-111).
Таким чином, з урахуванням того, що в анкеті-заяві від 05.02.2019 процентна ставка не зазначена, тобто, ОСОБА_1 не погоджувався на сплату відсотків за користування кредитними коштами за договором від 05.02.2019, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що розмір неповернутого кредиту ОСОБА_1 станом на 03.07.2023 (при зарахуванні вказаної суми до повернення тіла кредиту) буде становити 45 452,21 грн (104 753 грн - 59 300,79 грн).
Доводи апеляційної скарги на доведеність факту укладення сторонами кредитного договору в електронній формі на висновки суду першої інстанції не впливають, оскільки сам факт укладення кредитного договору не оспорюється сторонами у справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку позивача, що Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, є безпідставними, то ці доводи апеляційний суд у складі колегії суддів не бере до уваги, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не надав суду контррозрахунку суми заборгованості, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи здійснювався у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 квітня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов