Справа № 536/2348/24 Номер провадження 11-кп/814/1238/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
09 квітня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12024170540000281 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 лютого 2025 року,
встановила:
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз:
- 12.06.2020 року вироком Глобинського районного суду Полтавської області за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. 12.04.2024 року звільнений по відбуттю строку покарання,
обвинуваченого за ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 днів, тобто до 18 квітня 2025 року включно, із визначенням застави в розмірі 60 560 грн.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив про наявність на розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, які є тяжкими та нетяжкими, та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби оскільки прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти передбаченим ст.177 КПК України ризикам.
Судом не враховано, що обвинувачений наміру переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення не має.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який вважав ухвалу суду законною і обгрунтованою та просив залишити її без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого висновку.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом ст.199 КПК України, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши у сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Ухвалюючи рішення, суд, проаналізувавши можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати.
Суд належним чином врахував наявність ризику переховування ОСОБА_8 від суду, оскільки він не працевлаштований, не одружений, тобто не має міцних соціальних зв'язків та постійного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжкого кримінального правопорушення, за одне з яких передбачено покарання від п'яти до восьми років позбавлення волі, звернувши увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у інкримінованих правопорушеннях, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Крім того, ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних кримінальних правопорушень проти власності, та знову обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у вигляді таємного викрадення чужого майна та офіційного документа. Тому існує вірогідність вчинення ним інших кримінальних правопорушень корисливої спрямованості.
При цьому, існує ризик впливу ОСОБА_8 на свідків, потерпілих, які є близькими родичами обвинуваченого, з метою зміни або відмови від раніше наданих показань.
Про можливість перешкоджати здійсненню кримінального провадження свідчить характер кримінальних правопорушень, об'єктом яких є власність громадян.
Жодний інший, більш м'який запобіжній захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Також матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б підтверджували неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 .
Крім того, 31.03.2025 року вироком місцевого суду ОСОБА_8 засуджений до покарання у виді позбавлення волі із застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Твердження апелянтів про наявність позитивно характеризуючих особу обвинуваченого даних, не спростовують висновку суду про неможливість запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, у разі непродовження строку тримання під вартою.
Відповідно до роз'яснень ВС №1/0/2-22 від 03 березня 2022 року, як відповідний ризик враховано запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є неспроможними, оскільки судом було належним чином перевірено наявні матеріали, а наведені обвинуваченим доводи, не можуть бути безумовними підставами для застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Враховуючи наведене, висновок суду про необхідність застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави ґрунтується на досліджених у судовому засіданні обставинах, а саме рішення прийняте у відповідності до вимог кримінального процесуального закону. Тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає, в зв'язку з чим апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Разом з тим, колегія суддів звертаю увагу місцевого суду на необхідність дотримання розумних строків та розгляду провадження у найбільш стислі строки.
Керуючись ст. 405, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 лютого 2025 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4