Номер провадження 2-п/754/20/25
Справа № 754/7245/24
Іменем України
15 квітня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.,
при секретарі - Кирилов А.
за відсутності сторін
розглянувши заяву відповідача про перегляд заочного рішення суду від 24 липня 2024 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтарст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
24 липня 2024 року Деснянським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтарст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 09 січня 2025 року відповідачкою до Деснянського районного суду м. Києва подано заявупро перегляд зазначеного заочного рішення. В тексті якого заявник зазначає, що про існування рішення суду у даному спору вона дізналась лише 11.12.2024 року отримавши його в канцелярії суду.
Одночасно з даною заявою, відповідач звернувся до суду з клопотанням про поновлення процесуального строку, відповідно до якої просила поновити строк подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки про існування рішення суду у даному спору вона дізналась лише 11.12.2024 року отримавши його в канцелярії суду.
До судового розгляду заяви відповідач (представник відповідача) не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в поданій 18.03.2025 року суду заяві просили вирішити спір за відсутності відповідача. Представник позивача до судового розгляду не з'явилась.
Вивчивши матеріали справи та поданих суду заяв, суд дійшов наступного висновку.
17 травня 2024 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтарст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Вирішуючи питання відкриття провадження у справі, судом було отримано інформацію про місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , що відповідало інформації зазначеній в позовній заяві.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року провадження у справі було відкрито.
Ухвала про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви з додатками та судові повістки були направлена відповідачу за адресою реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 і отримані не були.
Поштова кореспонденція повернута до суду. З відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Одночасно відповідачем ОСОБА_1 було подано клопотання від 11 червня 2024 року про перенесення судового розгляду у справі на інший час, яке було судом задоволено.
Отже, відповідачу було достеменно відомо про розгляд судом справи за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтарст Україна» до неї про стягнення заборгованості
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 липня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтарст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено в повному обсязі.
Копія рішення суду направлена відповідачу 01 серпня 2024 року за електронною адресою.
Заява про перегляд заочного рішення була подана до суду 09 січня 2025 року відповідачкою особисто, шляхом поштового відправлення і отримана судом 21 січня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Частини 3,4 ст. 284 ЦПК України передбачають, що учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до вимог ст.. 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом .
Згідно ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Також, ч. 1 ст. 127 ЦПК України визначає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 7 ст. 127 ЦПК України про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Верховний суд (Правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №120/5780/20-а (ЄДРСРУ № 97806556) безальтернативно вказує, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з …позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Заявником зазначено час ознайомлення з рішення суду 11.12.2024 року - в заяві про перегляд заочного рішення суду та клопотанні про поновлення строку подання такої заяви заявником зазначено саму цю дату як час, коли вона дізнавалась про існування рішення суду.
Одночасно, дане твердження суперечить матеріалам справи, в саме особистій заяві ОСОБА_1 від 10 жовтня 2024 року про отримання копії рішення у справі № 754/7254/24 суду шляхом направлення такої копії за вказаною заявником адресою в Одеській області.
Заява ОСОБА_1 була задоволена судом і копія судового рішення була направлена за вказаною заявником адресою 21 жовтня 2024 року.
Інших підстав для поновлення строку звернення до суду з відповідною заявою сторона відповідача не зазначала.
Отже, відповідач пропустила строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, заява про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення необґрунтована.
За таких обставин суд дійшов висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення - без розгляду.
Керуючись ст. ст. 126, 127, 284 Цивільного процесуального кодексу України,-
В задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду від 24 липня 2024 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтарст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення суду від 24 липня 2024 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтарст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: