Номер провадження 3/754/1700/25
Справа №754/5350/25
Іменем України
15 квітня 2025 року місто Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Салайчук Т.І., за участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою АДРЕСА_2 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАВ №956030 від 02.04.2025, ОСОБА_1 01.04.2025 о 23 год. 30 хв. за місцем спільного проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії фізичного та психологічного характеру, які полягали у штовханні, погрозах, висловлюванні нецензурною лайкою, чим завдав останній фізичного болю та психологічних страждань, внаслідок чого завдано шкоди фізичному та психологічному здоров'ю ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В суді ОСОБА_1 пояснив, що 01.04.2025 між ними та його співмешканкою під час застілля виникла сварка, поліцію викликав сусід.
ОСОБА_2 підтвердила пояснення ОСОБА_1 , додатково зазначила, що відбулась побутова сварка, заяву написала зі злості. Наступного дня спокійно поговорили та помирились із ОСОБА_1 . Просила не притягувати ОСОБА_1 до відповідальності.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (пункт 17 статті 1 цього Закону).
Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, яка була завдана потерпілому) та причинний зв'язок між діянням та наслідками.
Ознаками насильства є те, що: дії кривдника носять умисний характер; дії кривдника спричиняють фізичну або психологічну шкоду потерпілій особі; дії кривдника є порушенням прав та свобод людини і громадянина; асиметрія сил, тобто значна перевага сил кривдника (фізичних, психологічних, владних, економічних, тощо) по відношенню до постраждалої особи. При цьому, якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, такі дії не є домашнім насильством. Також насильство протікає за циклом і має постійну повторюваність.
Отже, для правильної кваліфікації дій особи за частиною 1 статті 173-2 КУпАП у виді психологічного насильства, необхідною умовою є встановлення не лише застосування кривдником образливих, зокрема, нецензурних слів до потерпілої особи, а установлення факту, що такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено: заяву ОСОБА_2 на ім'я начальника Деснянського УП ГУНП у м. Києві написану власноруч; копію термінового заборонного припису серії АА №534148 від 02.04.2025; копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства; відеозапис з нагрудної відеокамери працівників Управління патрульної поліції у м. Києві, що здійснювали оформлення протоколу.
При цьому доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 02.04.2025 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі та долучених додатках, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що під час сварки ОСОБА_1 діяв з умислом спричинити шкоди психічному чи фізичному здоров'ю ОСОБА_2 , чи спричинив таку шкоду.
Водночас, сварка, з застосуванням нецензурної лайки, яка склалася між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди потерпілій не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Ураховуючи викладене, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав місце конфлікт, який не призвів до насильства.
Відповідно до норм ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевіренні за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі наведеного суддя приходить до висновку, що відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, фактично між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбувся конфлікт.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що в судовому засіданні в діях ОСОБА_1 не було встановлено ознак вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, то провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Тарас САЛАЙЧУК