Номер провадження 2/754/3622/25
Справа №754/3499/25
Іменем України
14 квітня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді - Сенюти В.О.,
секретар судового засідання - Кочерга І.Ю.,
за участю:
представника відповідача - Заєць О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100478105 в електронній формі. 16.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК«ЄАПБ» укладено договір факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 16.07.2024 до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 19525,83 грн., з яких: 6930,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11748,83 грн. - сума заборгованості за відсотками; 847,00 грн. - заборгованість за комісією. Позикодавець свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідачка кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв'язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 07.03.2025 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. З прохальної частини позовної заяви вбачається, що представник позивача просить проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Заєць О.В. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив застосувати строки позовної давності, оскільки з моменту укладення договору до дати подання позовної заяви до суду пройшло більше трьох років. Крім того, письмові матеріали справи не містять докази видачі кредитних коштів відповідачці.
Вислухавши доводи представника відповідачки, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100478105, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону відповідача, про що свідчить п. 10 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до 1.2. кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 7700,00 грн.
Згідно 1.3. кредитного договору, кредит надається загальним строком на 30 днів з 15.12.2021 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.
Відповідно до п.п. 1.2. п. 1 кредитного договору, 2.1. кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Згідно п.п. 1.5.1 п. 1 кредитного договору, 1.5.1. комісія за надання кредиту: 847,00 грн., яка нараховується за ставкою 11.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Факт надання відповідачці грошових коштів у сумі 7700,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №36625639 від 15.12.2021 (а.с. 11).
16.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 16.07.2024 до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 19525,83 грн., з яких: 6930,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11748,83 грн. - сума заборгованості за відсотками; 847,00 грн. - заборгованість за комісією.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність кредитного договору, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов'язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.
Як вбачається з кредитного договору, він підписаний електронним підписом Позичальника, який відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону з зазначенням адреси проживання відповідачки, її паспортних даних, РНОКПП, а крім того за умовами договору його невід'ємною частиною є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору кредитної лінії за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства.
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачка належним чином ознайомлена з умовами кредитного договору, тому в останньої виникла заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 100478105 в розмірі 6930,00 грн. - сума основного боргу за кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи те, що факт отримання кредитних коштів відповідачкою ОСОБА_1 не спростований, вказаний кредитний договір є чинним, в установленому законом порядку недійсним не визнавався, а тому позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту у розмірі 6930,00 грн. підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 11748,00 грн. та комісію у розмірі 847,00 грн.
У силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 24-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Позивач у позовній заяві не заявив вимог про застосування судом ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заборгованість по відсотками за Договором №100478105 від 15.12.2021 в сумі 11748,83 грн. стягненню не підлягає. Оскільки, строк надання кредиту за вказаним договором 30 днів тобто до 14.01.2022. Проте, на підтвердження суми заборгованості, позивачем надано розрахунок заборгованості за період з 15.12.2021 по 16.07.2024 (а.с. 17), а відтак правові підстави стягнення заборгованості за відсотками, передбачені умовами вказаного договору, після 14.01.2022 закінчення строку дії договору - відсутні.
Крім того, з наданого позивачем розрахунку суд позбавлений можливості самостійно визначити розмір заборгованості за відсотками та комісії за період дії договору кредиту № 100478105.
Суд наданий розрахунок до уваги не приймає, оскільки період розрахунку заборгованості виходить за межі строку кредитування, який обумовлений сторонами кредитного договору.
Крім того, письмові матеріали справи не містять детального розрахунку заборгованості за відсотками у сумі 11748,83 грн., та комісії у розмірі 847,00 грн., а відтак суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість заявленої вимоги.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідачки на користь позивача відсотків за кредитним договором № 100478105 від 15.12.2021 у сумі 11748,83 грн. та комісії у розмірі 847,00 грн. задоволенню не підлягає.
Таким чином з відповідачки на користь позивача слід стягнути суму заборгованості за основною сумою боргу за кредитним договором № 100478105 від 15.12.2021 в розмірі 6930,00 грн., внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Доводи представника відповідачки, викладені у заяві про застосування строків позовної давності, суд до уваги не приймає, через недоведеність.
Підстави для застосування наслідків спливу строків позовної давності у суду відсутні, враховуючи положення кредитного договору та положення пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Крім того, Велика Палата Верхоновго Суду у постанові від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) виснувала про те, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: «Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».
Таким чином, представник відповідачки, заперечуючи щодо наявного порушеного права позивача, безпідставно посилається на застосування позовної давності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальна сума задоволених вимог позивача складає 6930,00 грн. (6930,00*100: 19525,83 =35,49%) та з відповідачки підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 1074,64 грн. (3028*35,49%:100%=1074,64).
Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 1074,64 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 275, 279, 280- 289, 352, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 100478105 від 15.12.2021 у сумі 6930,00 грн. та судовий збір у розмірі 1074,64 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014, реквізити ІВАN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк».
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено - 15 квітня 2025 року.
Суддя В.О.Сенюта