справа № 753/21807/24
провадження № 4-с/753/78/25
"15" квітня 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Хильченко С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на дії, рішення та бездіяльністьдержавного виконавця Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Дроздовскої Тетяни Олександрівни, заінтересована особа - ОСОБА_2 , суд -
ОСОБА_1 у порядку статті 447 ЦПК України звернулася до суду зі скаргою на рішення/дії та бездіяльністьдержавного виконавця Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Дроздовскої Т.О., заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Скарга мотивована тим, що державним виконавцем Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Дроздовскою Т.О. у порушення Закону України «Про виконавче провадження» невірно (протиправно) проведений розрахунок заборгованості відповідно до складеного рахунку заборгованості станом на жовтень 2024 року за аліментами боржника (платника аліментів) ОСОБА_2 по виконанню рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23.03.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.11.2010 року, та до досягнення дитиною повноліття, з тієї підстави, що у розрахунку заборгованості за 2024 рік, а саме за такі місяці як: травень, червень, липень зазначено, що на її користь боржником було сплачено по 3 474 грн. 38 коп. за кожен із цих місяців, однак така інформація не відповідає дійсності, так як у вказаний період ОСОБА_2 не сплачував аліменти взагал, й підтверджується тим, що при ознайомленні нею із матеріалами виконавчого провадження виявлено, що повідомленням ФОП ОСОБА_4 від 04.04.2024 року про те, що ОСОБА_2 звільнений з 04.04.2024 року за згодою сторін. Заборгованість по виплаті аліментів за постановою від 14.11.2023 ВП НОМЕР_3, виданою за виконавчим документом складає 92 239 грн. 15 коп. По ФОП ОСОБА_4 аліменти сплачені у повному обсязі згідно вказаного виконавчого провадження. У квітні 2024 року боржником сплачено 1 051 грн.29 коп. Лише 29.07.2024 року начальником Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Лисаченко Л.А. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-670/12Ю, виданого 18.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів, було встановлено, що боржник отримує дохід від ТОВ «Віталмар Транс», внаслідок чого було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направленої до ТОВ «Віталмар Транс» із заборгованості в сумі 94 739 грн. 15 коп. А відповідно до звітів, наявних в матеріалах виконавчого провадження, стягнення аліментів з ОСОБА_2 від ТОВ «Віталмар Транс» відбулось, починаючи з серпня 2024 року. Із чого вбачається, що відображення державним виконавцем Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Дроздовскою Т.О. в розрахунку заборгованості по аліментам в графі «сплачено» інформація про виплату аліментів у травні, червні та липні 2024 року не відповідає дійсності, відтак розрахунок заборгованості є протиправним. Також звертає увагу на арифметичні помилки, що наявні в розрахунку. Додатково вказує, що вона в заяві про надання розрахунку заборгованості також просила надати їй довідку про наявність заборгованості, разом із тим, на час звернення до суду зі скаргою, довідка про наявність заборгованості на її адресу не надходила.
Відповідно, скаржниця вважає, суд за наслідками розгляду скарги має:
- визнати бездіяльність державного виконавця Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Дроздовскої Т.О. щодо ненадання довідки про наявну заборгованість з виплати аліментів протиправною,
- зобов'язати державного виконавця Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) видати ОСОБА_1 довідку про заборгованість зі сплати аліментів,
- визнати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 15.10.2024 року № 35598-24.4-43, складений державним виконавцем Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Дроздовскою Т.О. неправомірним,
- зобов'язати державного виконавця Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Дроздовску Т.О. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
В судове засідання скаржниця, державний виконавець, боржник не з'явились, належним чином повідомлені про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади (суду), смс-повідомленнями, а також шляхом доставлення електронних листів (повідомлення, судові повістки), які згідно наявних в матеріалах справи Довідок, складених уповноваженою особою на їх формування, доставлені заявнику, боржнику, оскаржуваній дії особі (державному виконавцю) завчасно до судового засідання, а тому не перешкоджає розгляду скарги відповідно до правила ч.2 ст.450 ЦПК України, адже неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
При цьому, скаржниця ОСОБА_1 звернулась до суду із клопотанням від 15.04.2025 року про розгляд скарги за її відсутності із підтриманням скарги.
Стягувач ОСОБА_2 та державний виконавець просили відкласти судовий розгляд скарги, докази про поважність неявки в судове засідання не надали, а тому суд відхилив їх клопотанням на підставі положення ч.2 ст. 450 ЦПК України
Відзиви на скаргу стягувачем ОСОБА_2 та державним виконавцем не подано.
Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржують ся (ч.1 ст. 450 ЦПК України).
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч.2 ст. 450 ЦПК України).
З метою забезпечення процедури розгляду скарги на дії державного виконавця відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України повідомлялись сторони виконавчого провадження та державний виконавець про час та місце його проведення, й про необхідність забезпечення суду матеріалами виконавчого провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ ( Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
За таких підстав суд визнав за можливе розглядати скаргу за відсутності скаржника, державного виконавця, боржника, на підставі доказів, наявних в матеріалах скарги, та за погодженням скаржника
Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд справи судом.
Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.
У постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 викладено позицію, що неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому не може бути перешкодою для розгляду судом питання по суті.
Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали скарги, у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, суд приходить до висновку про відмову у скарзі із наступних підстав.
З 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким викладено у новій редакції, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс України України.
Відповідно до п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України у новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦК України).
Рішення суду є обов"язковим до виконання. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії й здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Судом встановлено, що відповідно до складеного державним виконавцем Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Дроздовскою Т.О. розрахунку заборгованості № 35398/24.4-43 від 15.10.2024 року за аліментами боржника (платника аліментів) ОСОБА_2 по виконанню виконавчого листа № 2-670/12, виданого 18.07.2012 року Дарницьким районним судом м.Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.11.2010 року, і до досягнення дитиною повноліття (а.с.68-70).
Інформація Розрахунку заборгованості № 35398/24.4-43 від 15.10.2024 року зі сплати ОСОБА_2 аліментів охоплює періоди, починаючи з 2018 по вересень 2024 року включно, із детальним описом проведених державним виконавцем розрахунків за кожен рік (2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024) окремо із визначеною загальною сумою боргу - 109 547 грн. 73 коп.
Так, за оспорюваний скаржницею період 2024 року, державним виконавцем нараховано аліменти з офіційної заробітної плати боржника ОСОБА_2 : за січень 2024 року: нараховано 1 945 грн.41 коп. - сплачено 2 445 грн. 42 коп., нараховано за лютий 1 945 грн.41 коп. - сплачено 2 445 грн. 42 коп., нараховано за березень 1 945 грн.41 коп. - сплачено 2 445 грн. 42 коп., нараховано за квітень 2 979 грн.38 коп. - сплачено 1 051 грн. 29 коп., нараховано за травень 2 316 грн.25 коп. - сплачено 3 437 грн. 38 коп., нараховано за червень 2 316 грн.25 коп. - сплачено 3 437 грн. 38 коп., нараховано за липень 2 316 грн.25 коп. - сплачено 3 437 грн. 38 коп., нараховано за серпень 2 316 грн. 25 коп. - сплачено 3 437 грн. 38 коп., нараховано за вересень 2 316 грн. 25 коп. - сплачено 3 437 грн. 38 коп., всього нараховано 200 396 грн. 86 коп., сплачено 73 336 грн. 26 коп., заборгованість станом на 01.10.2024 року 109 547 грн. 73 коп. (а.с.68-70).
При виконанні вказананого виконавчого листа державним виконавцем встановлено, що у боржника станом на 01.10.2024 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів в сумі 109 547 грн. 73 коп. (а.с.68-70).
Сама по собі незгода скаржника (стягувача) із розміром заборгованості зі сплати аліментів, не свідчить про неправильність визначення її розміру державним виконавцем.
Будь-яких конкретних правових доказів, які б свідчили про недотримання державним виконавцем норм матеріального права при визначеності заборгованості зі сплати аліментів, скаржником не надано, і судом унаслідок наданих стороною доказів не здобуто, адже відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом.
Так, виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.
Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.
У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у частині першій статті 7 цього Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника.
Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.
Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
У разі виїзду боржника на постійне проживання до держави, з якою Україна не уклала договорів про надання правової допомоги, за рішенням суду до виїзду боржника за кордон стягнення аліментів здійснюється за весь період до досягнення дитиною повноліття.
У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.
Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.
Після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, за відсутності заборгованості із сплати аліментів підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, повертають виконавцю постанову про стягнення аліментів з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу присуджених йому сум аліментів.
Якщо відраховані з боржника суми аліментів не були перераховані стягувачу, виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, що утворилася, та роз'яснює йому права на звернення з позовом до підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи, якщо така заборгованість утворилася з їхньої вини.
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, виносяться державним виконавцем за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці.
Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п'ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.
У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом.
Тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: 1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв'язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; 3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець роз'яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.
У разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.
Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом.
Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі.
Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Згідно ч. 1, ч. 4-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події.
У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд, зважаючи на доводи скарги (неотримання аліментів за період з травня по липень 2024 року, невідповідність у розрахунку заборгованості дійсних проведених оплат за вказаний період/їх відсутність), які не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, вважає, що державний виконавець, діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження», тоді як сама по собі незгода скаржника/стягувача із розміром заборгованості зі сплати аліментів, не свідчить про неправильність визначення її розміру.
Викладені в скарзі доводи є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду, оскільки не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили про недотримання державним виконавцем норм Закону при визначенні заборгованості зі сплати аліментів.
Ст.194 СК України визначені положення щодо стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами.
Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду (ч.3 ст.194 СК України).
Відповідо до п.1 ч.1 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (ч.8 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження").
Положенням ст.195 СК України встановлено правило визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).
Так, відповідно до ст.195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, зокрема, оспорюваного Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 , державним виконавцем встановлено та констатовано факт про те, що рішення суду боржником виконується частково, що стало підставою для складання оскаржуваного розрахунку заборгованості за аліментами, який, з урахуванням встановленої обставини нарахування аліментів за період 2024 року (у тому числі оскаржуваного періоду з травня по липень 2024 року), відповідає правилу визначення заборгованості за аліментами, оскільки аліменти нараховувались із заробітної плати їх платника, присудженими за рішенням суду, й доводи скаржника про невідповідність вимогам закону такого розрахунку, не заслуговують на увагу, є необгрунтованими, не забезпечені достаніми, належними й допустимими доказами.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 вказаного Закону).
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст. 5 Закону).
Зважаючи на встановлені державним виконавцем обставини по виконаню вказаного виконавчого документа (виконавчого листа), те, що у боржника ОСОБА_2 утворилась заборгованість зі сплати аліментів за період з травня 2018 року по 01.10.2024 року у загальній сумі 109 547 грн. 73 коп., проведений з дотримання правил та норм, визначення такої заборгованості державним виконавцем, оскаржуваний розрахунок станом на 01.10.2024 року є обгрунтованим, оскільки враховує нарахування та оплату аліментів у визначених розмірах та сумах, доводи скаржниці про те, що за період з травня 2024 року по липень 2024 року вона не отримувала аліментів, не підтверджені жодним доказом, й спростовується тим, що у переліку додатків до цієї скарги, такі докази відсутні (а.с.7), й у ході розгляду справи скаржником ними не доповнені, а тому суд такі доводи скарги відхиляє, що слугує підставою для відмови у скарзі.
Враховуючи положення ч.13 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», наданий державним виконавцем розрахунок заборгованості зі сплати аліментів № 35398/24.4-43 від 15.10.2024 року (а.с.68-70), вимога скарги щодо надання скаржниці довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів, також не підлягає задоволенню, оскільки державним виконавцем надано скаржниці розрахунок заборгованості, який відповідає вимогам ч.13 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», та є такою довідкою.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Позиція скаржниці про те, що з вказаних підстав дії та рішення, бездіяльність державного виконавця не відповідають (суперечать) вимогам Закону України «Про виконавче провадження», є необгрутновамини.
Відповідно, судом встановлена правомірність оскаржуваних дій та рішення державного виконавця, прийнятих у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і вважає, що останні не можуть бути визнані незаконними.
Докази, які вказували б на порушення державним виконавцем чинного законодавста прав стягувача, як сторони виконавчого провадження, щодо виконання рішення суду, з підстав, зазначених у скарзі, не встановлено.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Приймаючи до уваги предмет скарги, наслідки її розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 452 ЦПК України.
Так, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги (судовий збір, витрати на правову допомогу), покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Зважаючи на наслідки розгляду скарги, зі скаржника на користь держави підлягають стягненню 605грн. 60 коп. судового збору за стакками судового збору станом на 01.01.2025 року, як передбачено Законом України «Про судовий збір».
На підставі вищевикладеного, ст.ст.194, 195 СК України, керуючись п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 450, 451, 452 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», зокрема ст.71, Закону України «Про судовий збір», суд -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії, рішення та бездіяльністьдержавного виконавця Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Дроздовскої Тетяни Олександрівни, заінтересована особа - ОСОБА_2 , - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь держави 605 (шістсот п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп. - судового збору.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.