ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20308/24
провадження № 1-кп/753/1120/25
"09" квітня 2025 р. колегія суддів Дарницького районного суду міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
захисник ОСОБА_6 ,
обвинувачений ОСОБА_7 ,
представник потерпілої ОСОБА_8 ,
законний представник потерпілої ОСОБА_9
у судовому засіданні у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024100000000408 від 02.04.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мовчанівка, Ружинського району, Житомирьскої області, громадянин України, українець, одружений, із середньо технічною освітою, безробітній, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 6 ст. 153 КК України,
встановила:
Історія провадження
До Дарницького районного суду м. Києва 16 жовтня 2024 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024100000000408 від 02.04.2024, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 6 ст. 153 КК України.
Колегією суддів ухвалою від 17 жовтня 2024 року обвинувальний акт призначено до підготовчого судового засідання на 23 жовтня 2024 року, яке недноразово відкадалось за клопотанням сторін.
Ухвалою суду від 05 лютого 2025 року вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду у закритому судовому засідання колегіальним складом суду.
Наразі в цьому кримінальному провадженні триває судовий розгляд.
09 квітня 2025 року прокурором ОСОБА_5 подано клопотання про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
Зі свого боку, сторона захисту подала суду клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді особистого зобов'язання.
Доводи клопотання прокурора
Вимоги клопотання прокурора узагальнено зводяться до такого:
- ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 6 ст. 153 КК України;
- відповідні обставини підтверджуються вагомими доказами, зібраними під час досудового розслідування;
- наявні обставини, які свідчать про те, що інсує ризик вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, щодо: (1) переховування від органу досудового розслідування та/або суду; (2) незаконного впливу на малолітню потерпілу, її представника та законного представника, а також свідків у цьому кримінальному провадженні;
- застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж домашній арешт у нічний час доби не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків;
- обвинуваченому слід визначити обов'язки, яких він має дотримуватись з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Доводи клопотання захисників
Вимоги клопотання захисників узагальнено зводяться до такого:
- у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу захисник просить обрати більш м'яких, як-от особисте зобов'язання. В обґрунтування цього захисник зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 частково визнав вину в інкримінованих правопорушеннях, жодного судового засідання не пропустив, більш ніж вісім місяців перебував під цілодобовим домашнім арештом, при цьому виконував обов'язки, покладені на нього. Також звертав увагу на його міцні соціальні зв'язки та просив врахувати, що обвинувачений одружений, має двох доньок, внуків, наразі ходить на підробіток. Як наслідок, захисник просив у випадку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу обрати особисте зобов'язання.
Позиції учасників
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із покладенням обов'язків, утім просив у задоволенні клопотання захисника відмовити.
Представник та законний представник потерпілої погодились із позицією прокурора.
Захисник ОСОБА_6 своє клопотання підтримав та просив задовольнити. Водночас сторона захисту заперечувала проти клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника.
Мотиви суду
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
У процесуальному законі зазначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, підозрюваного, обвинуваченого (п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Отже, домашній арешт як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного шляхом його ізоляції за місцем проживання.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2011 від 11 жовтня 2011 року).
Так, в обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час існують ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може:
1) переховуватись від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), враховуючи тяжкість злочину та невідворотність покарання, а саме те, що вказані злочини відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжкого та особливо тяжкого;
2) незаконно впливати на малолітню потерпілу, її представника та законного представника, а також свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), позаяк малолітня потерпіла є безпосереднім очевидцем інкримінованих ОСОБА_7 подій;
Оцінюючи наявність заявлених ризиків, колегія суддів виходить з такого.
Ризик переховування від суду
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 6 ст. 153 КК України. Характер інкримінованих правопорушень пов'язаний із злочинами проти статевої свободи та статевої недорканості. Санкція частини 2 статті 156 КК України відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років. Санкція частини 6 статті 156 КК України відносить інкримінований злочин до особливо тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі.
Тож, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування.
У той же час, не може залишатися поза увагою суду, що Указом Президента України № 64/2022 на території України починаючи з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Крім того, ОСОБА_7 є особою пенсійного віку, а тому відповідно до ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу та згідно із Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57, відповідно має право на перетин державного кордону навіть під час воєнного стану.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у сукупності із зазначеними обставинами доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Отже, суд погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який на час розгляду цього клопотання не припинив існувати.
Ризик впливу на свідків та потерпілу
ОСОБА_10 є і ризик впливу на малолітню потерпілу та свідків. Зважаючи на те, що судовий розгляд ще не розпочато та зазначені особи безпосередньо судом ще не допитані.
КПК України встановлює, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України), тобто ризик впливу на свідків та потерпілу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Водночас факт направлення обвинувального акта до суду та призначення справи до судового розгляду не зменшує ризик можливого незаконного впливу на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні, а навпаки збільшує вірогідність його, адже ОСОБА_7 з урахуванням відомих йому обставин кримінальних правопорушень та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у позапроцесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни наданих слідству показань, у тому числі з метою його виправдання та уникнення відповідальності.
Колегія суддів також зважає на те, що у цьому випадку обвинувачення значним чином ґрунтується на показаннях малолітньої потерпілої, які по суті стосуються діянь ОСОБА_7 , то відповідно саме він може бути зацікавлений у зміні чи відмові від показань.
Тому суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу є реальним та зумовлює необхідність запобіжного заходу.
Отже, враховуючи надані матеріали, встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, суд вважає обґрунтованою необхідність у застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу саме у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
Щодо можливості застосувати більш м'який запобіжний захід
Сторона захисту просила застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням наведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Так, колегія суддів використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема особисте зобов'язання, не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього, оскільки запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є найбільш м'яким серед інших, що на думку суду не узгоджується із інкримінованими кримінальними правопорушеннями.
Окрім цього, обставини, які враховувались під час досудового розслідування в ході обрання та продовження запобіжного заходу стсосовно ОСОБА_7 після направлення обвинувального акта не суду суттєво не змінилися, і підстави для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу наразі відсутні.
Тому колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту відповідає характеру та тяжкості діяння, які інкримінуються обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, а також можливості чинити тиск на потерпілу та свідків.
Щодо покладення обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України
З урахуванням того, що судом застосовується до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, в ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого, наслідки їх невиконання.
З огляду на встановлені ризики, обставини, викладені у висунутому обвинуваченні та дані матеріалів клопотання, на обвинуваченого слід покласти також обов'язки, об'єктивна необхідність у яких доведена, а саме: прибувати за першим викликом до суду; не відлучатись за межі м. Києва, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування у поза процесуальний спосіб з потерпілою, її законними представниками та свідками у цьому кримінальному провадженні.
Такі обов'язки за своїм характером не є занадто обтяжливими для ОСОБА_7 .
Термін дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , визначити до 07 червня 2025 року.
Висновок
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин, позицій сторін та їхній доводів, враховуючи особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливість застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
З огляду на викладене та керуючись статтями 2, 7, 176-177, 181, КПК України, колегія суддів
постановила:
У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, відмовити.
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 6 ст. 153 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби з 21 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду строком на шістдесять днів, тобто до 07 червня 2025 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 такі обов'язки:
- прибувати за першим викликом до суду;
- не відлучатись за межі м. Києва, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування у поза процесуальний спосіб з потерпілою, її законними представниками та свідками у цьому кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , визначити до 07 червня 2025 року включно.
Здійснення контролю за виконанням покладених на обвинуваченого обов'язків доручити прокурору Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12024100000000408 від 02.04.2024.
Направити ухвалу для виконання органу Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_7 .
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та на нього може бути накладено грошове стягнення у розмірі від 0.25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала оскарженню не підлягає.
головуючий суддя ОСОБА_1
суддя ОСОБА_3
суддя ОСОБА_2