ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12107/24
провадження № 2/753/1509/25
"14" квітня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 10.07.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
До суду через систему «Електронний суд» 30.01.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява про закриття провадження у справі. Вимоги заяви мотивовано тим, що 15.07.2024 було відкрито провадження у Господарському суді м. Києві по справі № 910/7888/24 про неплатоспроможність боржника відносно ОСОБА_1 . За викладених обставин всі спори з 15.07.2024 стороною яких є ОСОБА_1 мали розглядатись Господарським судом м. Києва. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.12.2024 у справі № 910/7888/24 припинено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 ; припинено повноваження керуючої реструктуризацією боргів ОСОБА_1 ; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів ОСОБА_1 ; провадження у справі № 910/7888/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 закрито на підставі п. 8 ч. 1 ст. 90 КУзПБ. Відповідач зазначає про те, що вимоги ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» стосуються правочину, укладеного 05.10.2023, а відтак заборгованість відповідача визнається погашеною, у зв'язку з чим слід прийти до висновку про відсутній предмет спору, та наявність підстав для закриття провадження у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до ч.4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство), суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII. З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратили чинність, зокрема Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
За змістом ст. 7 Кодексу України з питань банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України.
Висновок про те, що розгляд спорів з майновими вимогами до суб'єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства та визначений позивачем в статусі відповідача у такому спорі, віднесено до територіальної юрисдикції господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, наведено також у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 та від 21.11.2019 у справі № 925/1205/15.
З матеріалів справи вбачається, що стосовно відповідача ОСОБА_1 15.07.2024 відкрито провадження в Господарському суді м. Києва, про неплатоспроможність та введено процедуру реструктуризації боргів.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.12.2024 у справі № 910/7888/24 припинено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 ; припинено повноваження керуючої реструктуризацією боргів ОСОБА_1 ; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів ОСОБА_1 ; провадження у справі № 910/7888/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 закритом на підставі п. 8 ч. 1 ст. 90 КУзПБ.
Положеннями стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі по тексту - Кодекс) визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 6 ст. 119 Кодексу з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 134 Кодексу господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.
Фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов'язку повернення непогашених боргів, а саме:
1) відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;
2) сплати аліментів;
3) виконання інших вимог, які нерозривно пов'язані з особистістю фізичної особи.
Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 922/928/17).
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Кодексу з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника:
1) пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом;
2) арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду;
3) припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов'язаннями боржника;
4) здійснення корпоративних прав боржника та реалізація майнових прав відбуваються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом;
5) вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів;
6) строк виконання всіх грошових зобов'язань боржника вважається таким, що настав;
7) будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюються виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Аналіз положень Кодексу дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Згідно з п. 1, 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:
1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
2) відсутній предмет спору.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка існувала до постановлення Господарським судом міста Києва ухвали від 23.12.2024 у справі № 910/7888/24, якою ОСОБА_1 звільнено від боргів, а вимоги кредиторів вважаються погашеними. Водночас, позивачем не заявлено вимог, визначених ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить висновку, що провадження у даній цивільній справі про стягнення заборгованості підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, адже з такими вимогами позивач повинен був звертатися у межах справи про банкрутство відповідача. Розгляд вимог позивача як кредитора до відповідача як боржника поза межами справи про банкрутство неможливий, оскільки визнання судом вимог кредитора потягне за собою наділення кредитора певним обсягом прав, які могли бути реалізовані виключно в межах провадження у справі про банкрутство.
Суд вважає за необхідне роз'яснити, що згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 255, 260, 261, 353 ЦПК України, Кодексом України з процедур банкрутства, суддя, -
Провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст ухвали складено 14.04.2025.