Справа № 296/8231/24
2/296/817/25
03 квітня 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира в складі:
головуючого судді Шалоти К. В.,
за участю секретаря судових засідань Прохорчук Д. В.,
розглянувши y судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
І. ЗМІСТ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
1. 05.09.2024 ОСОБА_1 (також - позивач) звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), який обґрунтовувався тим, що 14.05.1988 позивач та відповідач зареєстровали шлюб, який сторонами не розірваний. Сторони мають двох повнолітніх дітей, ОСОБА_3 , 1989 року народження та ОСОБА_4 , 1991 року народження. Вказується, що під час шлюбу сторін за спільні кошти ними 19.02.2003 придбано трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яку було зареєстровано на ім'я відповідача. Стверджується, що в даний час у позивачки погіршились стосунки із відповідачем, що на думку позивачки можуть негативно вплинути на її майнові права, оскільки вказана квартира оформлена на відповідача і може бути реалізована.
2. Посилаючись на те, що спірна квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю позивача та відповідача і підлягає поділу, позивач просила визнати за собою права власності на 1/2 частки вказаної квартири.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
3. 09.09.2024 ухвалою суду відкрито провадження у даній справі №296/8231/24, яку вирішено розглядати у в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
4. 09.09.2024 ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру.
5. Позивач в судові засідання жодного разу не з'явилась, подала до суду заяву, в якій свій позов підтримала повністю та просила розглядати справу за її відсутності (а.с. 41).
6. Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, подав до суду заяву, в якій позов позивачки визнав повністю, не заперечував проти ухвалення рішення у його відсутність (а.с. 40).
7. 27.02.2025 ухвалою суду у зв'язку із наявності у суду сумнівів у добросовісному виконанні сторонами їхніх процесуальних обов'язків щодо доказів, за власною ініціативою витребувано з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію щодо спірної квартири.
8. 03.04.2025 ухвалою суду відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову позивача, оскільки таке визнання суперечить закону, а також порушує права та інтереси інших осіб.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
9. 14.05.1988 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, про що складено актовий запис № 818, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 14.05.1988 та Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00049708855 від 26.02.2025 (а.с. 11, 56).
10. 19.02.2003 ОСОБА_2 придбав та 21.02.2003 зареєстрував на себе право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що стверджується копією договору купівлі-продажу від 19.02.2003, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сербіною О.П., зареєстровано в реєстрі за № 64; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 69567 від 21.02.2003, виданим Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації (а.с. 24, 25).
11. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №417335618 від 11.03.2025 вбачається, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності по 1/2 частки зареєстрована за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі договорів дарування від 14.01.2021, посвідчених приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Кузьміною Л.Л. (а.с. 60-62).
ІV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
12. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
13. У статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції, що діяла на час укладення шлюбу та придбання спірної квартири), передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
14. Вказана норма узгоджується з чинною нормою статті 60 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
15. Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
16. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними (статті 69, 70 Сімейного кодексу України).
17. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 Сімейного кодексу України).
18. Відповідно до положення частина третя статті 65 Сімейного кодексу України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
19. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна.
20. Згідно із частиною 1 статті 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
21. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (частина 2 статті 719 Цивільного кодексу України).
V. ОЦІНКА СУДУ
22. Між сторонами виник спір з приводу поділу спільного майна подружжя шляхом визнання за позивачкою права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
23. З матеріалів справи вбачається, що 14.05.1988 позивач та відповідач зареєстрували шлюб, під час якого та 19.02.2003 відповідач на підставі договору купівлі-продажу придбав та 21.02.2003 зареєстрував на себе право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
24. Звертаючись з вимогою про визнання права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , позивачка зазначила, що спірна квартира набута під час шлюбу сторін та належить їм на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу в рівних частках.
25. Згідно із частиною 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи (п. 2); подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4); надавати суду повні і достовірні пояснення (п. 5).
26. Відповідно до частини 1 статті 44 Цивільного процесуального кодексу України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
27. Натомість, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 з 14.01.2021 зареєстрована на праві спільної часткової власності по 1/2 частки за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі договорів дарування від 14.01.2021, посвідчених приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Кузьміною Л.Л.
28. Отже, на час розгляду справи право власності на спірну квартиру зареєстровано не за сторонами у справі, а за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які згідно позовної заяви є дітьми сторін.
29. Про вказані обставини ані позивач, ані відповідач, який визнав позов, суд не повідомили.
30. Суд звертає увагу, що за приписами частини 3 статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, другим з подружжя має бути подана нотаріально засвідчена згода на укладення договору.
31. Отже, для реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування від 14.01.2021 за правилами частини 3 статті 65 СК України другим з подружжя мала бути подана нотаріально засвідчена згода.
32. Суд звертає увагу, що за приписами пункту 1 частини 1 статті 376 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
33. За вказаних обставин, ураховуючи, що право власності на спірну квартиру станом на час розгляду справи відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування від 14.01.2021, про що сторони суд не повідомили, приховавши від суду вказаний факт, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частку спірної квартири, оскільки позивачем не доведено та з матеріалів справи не вбачається, що право спільної сумісної власності сторін на спірне майно не припинено внаслідок його відчуження сторонами на підставі пункту 1 частини 1 статті 376 ЦК України.
VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
34. За правилами частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку із відмовою суду у задоволенні пред'явленого позову, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 19, 43, 44, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач:
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
зареєстроване місце проживання за адресою:
АДРЕСА_2
РНОКПП НОМЕР_2
Відповідач:
ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
зареєстроване місце проживання за адресою:
АДРЕСА_2
РНОКПП НОМЕР_3
Головуючий суддя Костянтин ШАЛОТА