Справа № 278/757/25
10 квітня 2025 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),
10.02.2025 року о 07:15 годині за адресою с. Гадзинка, Житомирського району, Житомирської області водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Ford Focus, номерний знак НОМЕР_1 , по автодорозі М06 Київ-Чоп з напрямку м. Києва до м.Житомира не дотримався безпечної швидкості та безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення із автомобілем Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням громадянина ОСОБА_2 , чим порушив п.13.1 ПДР. У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
У судові засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав свої пояснення, подані на місці ДТП. 26.03.2025 року подав заяву до суду, про розгляд справи у його відсутність; разом із тим, долучив фотографії, на яких видно механічні пошкодження транспортного засобу Volkswagen Golf.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою. За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення у відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Зі змісту ст. 124 КУпАП вбачається, що в разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна на особу накладається адміністративне стягнення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №243015 від 10.02.2025 року ОСОБА_1 ставиться в провину порушення п.13.1 ПДР, згідно якого водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Відповідно до загальних положень Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці правила (п. 1.4 ПДР). Дії учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків (п. 1.5 ПДР). Тож виконуючи вимоги ПДР щодо забезпечення безпеки руху кожен водій правомірно має розраховувати, що й інші учасники дорожнього руху не тільки не створюватимуть небезпеку чи перешкоди для руху, а й суворо будуть дотримуватись Правил дорожнього руху.
Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Однією з найважливіших умов правомірності акту крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Згідно пояснень ОСОБА_1 , наданих на місці ДТП, керуючи автомобілем у встановленому місці та у визначений час, рухався з дозволеною швидкістю, з метою уникнення наїзду на пішохода, який неочікувано вийшов на нерегульований пішохідний перехід, здійснив різке перестроювання у ліву смугу, де в той час рухався автомобіль потерпілого, чим і скоїв ДТП. Потерпілий підтвердив дані пояснення та зазначив, що завчасно бачив пішоходів, що рухались до проїжджої частини дороги.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Однак, з огляду на вище викладені обставини, зокрема пояснення учасників ДТП та характер вчиненого діяння в сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведена повністю.
Згідно зі ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Керуючись ст. ст. 18, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Житомирській області 21081300, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA368999980313060149000006001, код ЄДРПОУ: 37976485, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 грн 60 коп.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу: судовий збір.
У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому Законом.
Згідно ч. 2 ст.308КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначеного правопорушення.
На постанову суду протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд.
Строк звернення до виконання протягом трьох місяців.
Суддя О. М. Дубовік