Справа № 168/319/25
Провадження № 2-а/168/5/25
08 квітня 2025 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі
головуючого-судді Хаврони О.Й.,
за участі: секретаря Островерхої Т.С.,
представника позивача Колєснік Н.В.,
розглянувши в селищі Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні справу за позовом Колєснік Наталії Василівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови щодо накладення адміністративного стягнення № 2360 від 28.11.2024 р.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.11.2024 р. щодо нього в приміщенні п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Під час складення протоколу в нього стався епілептичний напад, йому надавалась медична допомога, тому не пам'ятає обставин складення протоколу. У подальшому його стан здоров'я погіршився, по телефону повідомив, що не зможе прибути на розгляд протоколу, сподівався, що відповідач врахує його захворювання та не застосовуватиме адміністративне стягнення в виді штрафу.
Черговий по телефону повідомив, що прийняте рішення надіслане на його адресу поштою.
У подальшому самопочуття не покращилось, він перебував на стаціонарному лікуванні з 07.02.2024 року по 27.02.2024 року.
20.03.2025 року отримав поштою постанову № 2360 від 28.11.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
25.03.2025 року дізнався про наявність відносно нього відкритого виконавчого провадження щодо стягнення 34000 грн.
Розгляд справи відбувся без його участі, не враховано наявність ІІ групи інвалідності, відсутні обставини в постанові, що пом'якшують відповідальність. Постанова надіслана не в триденний строк, а через 10 днів після її винесення.
Несвоєчасне виконання обов'язку по надсиланню постанови та несвоєчасне вручення листа призвело до відкриття виконавчого провадження в подвійному розмірі штрафу. Таке стягнення матиме для позивача негативні наслідки, оскільки призведе до скрутного майнового становища, адже він лікується, на що потребує коштів та має на утриманні матір.
Стверджує про невідповідність вказаного в постанові відповідача порушення норм абз.6 ч.3 ст. 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» фабулі вказаного в постанові порушення.
В протоколі відсутні відомості коли саме позивач уточнив дані.
Зазначає, що не мав взагалі обов'язку уточнювати дані, оскільки у період з 18.05.2024 року по день складання протоколу Президент України приймав укази лише про продовження строку мобілізації, які не є тотожним указу про загальну мобілізацію.
Вказане, на думку позивача, свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Також вказує, що відповідач склав протокол та виніс оскаржувану постанову поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст.38 КУпАП. Вказане порушення не є триваючим, а повинно бути виявлене 17.07.2024 року, оскільки в реєстрі «Оберіг» автоматично відображається інформація про вчинення порушення.
Ухвалою від 31.03.2025 року поновлено позивачу строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження в справі.
02.04.2025 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 подав відзив на позов, в якому заперечує проти позову. Також у відзиві вказується, що на виконання вимог закону № 3633 від 11.04.2024 р. відповідач не уточнив свої дані, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Правопорушення позивач вчинив після 19.05.2024 р., після набрання чинності Законом України № 3696, яким ст. 210-1 КУпАП доповнено частиною 3, при цьому саме з 19.05.2024 у позивача виник обов'язок оновити протягом 60 днів свої персональні дані. Доводи позивача про те, що такого обов'язку в нього не виникло вважають такими, що вводять в оману суд.
Про вказане порушення 20.11.2024 р. складено протокол, копія якого вручена позивачу.
На думку відповідача, доводи позивача про те, що порушено вимоги ст. 38 КУпАП, не заслуговують на увагу. Відповідно до ч.7 ст. 38 КУпАП строк притягнення особа до відповідальності за ст.210-1 КУпАП становить три місяці. Доводи позивача про те, що саме 17.07.2024 р., виявлено порушення, не відповідають дійсності. Фактичне вчинення порушення було виявлено в момент проведення звірки та перевірки даних позивача в реєстрі «Оберіг» 20.11.2024 р. і саме ця дата є датою виявлення порушення, а тому строк притягнення не пропущений. Постанову відповідач вважає такою, що винесена відповідно до вимог закону. Просить в позові відмовити.
Позивач у судове засідання не з'явився.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, наведених у ньому, просить задовольнити. Додатково повідомила, що позивач швидше за все не оновив дані, а оскільки він є інвалідом ІІ групи, то за таких обставин був переконаний у відсутності обов'язку оновити свої дані. Формально його дії підпадають під склад правопорушення, але такі дії вчинені не умисно, тяжких наслідків не настало. Вважає, що було можливо обмежитись усним зауваженням при розгляді постанови.
Представник відповідача у відзиві просить розглядати справу без його участі.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Cпірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Ст. 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян( ч.3 ст.210-1).
Судом встановлено, що 20.11.2024 року було складено протокол про адміністративне правопорушення № 2360 відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП про те, що 20.11.2024 року о 10.30 год. в ІНФОРМАЦІЯ_4 було встановлено через єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаний та резервістів «Оберіг», що військовозобов'язаний ОСОБА_1 не уточнив свої облікові дані в період з 18.05.2024 р. по 16.07.2024 року на виконання азб. 6 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено «інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження», чим порушив зазначену вище норму.
Позивачу роз'яснено права, передбачені ст. 28 КУпАП, повідомлено про дату розгляду справи - 14.00 год. 28.11.2024 року, копія протоколу вручена під розписку (а.с. 13).
28.11.2024 р. ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо позивача та накладено штраф у розмірі 17000 грн. за те, що 20.11.2024 р. о 10.30 год. в ІНФОРМАЦІЯ_4 було встановлено через єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаний та резервістів «Оберіг», що військовозобов'язаний ОСОБА_1 не уточнив свої облікові дані в період з 18.05.2024 р. по 16.07.2012 року на виконання азб. 6 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено «інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження», чим порушив зазначену вище норму.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України "Про оборону України", «Про Збройні Сили України", «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію".
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України "Про оборону України" громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
18.05.2024 року набував чинності Закон України № 3633-IX від 11 квітня 2024 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" (далі - Закон № 3633-IX), яким було викладено в новій редакцію статтю 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Так, ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з абзацом сьомим частини 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до абзацу шостого частини десятої статті 1 якого громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Законом № 3633-ІХ положення частини десятої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу викладено в новій редакції, згідно з якою, зокрема, встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ встановлено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX:
громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Відповідно до пункту 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
За приписами абзацу третього підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, (далі - Порядок № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Отже, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме:
- шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;
- шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Проте, позивач у встановлені законом строки та способи свої військо-облікові дані не уточнив й відповідно доказів на спростування вказаного до суду не надав.
Згідно зі статтею 42 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та пункту 19 Порядку № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
19.05.2024 року набув чинності Закон України від 9 травня 2024 року №3696-ІХ "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яким ст.210-1 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.
Таким чином, у позивача виник обов'язок з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року включно уточнити персональні дані.
При цьому, починаючи з 17.07.2024 року не вчинення визначених законодавством дій утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за невиконання вимог ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме щодо не уточнення своїх облікових даних протягом 60 днів. Тобто не вчинення визначених законом дій у період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно).
При цьому, доказів уточнення до 16.07.2024 року включно своїх персональних даних, в будь-який з передбачених законом способів, позивачем не надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач, проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу.
Доводи про те, що фабула протоколу містить неправильне посилання на порушення норм нормативно-правового акта, не спростовує висновку суду. Посилання в постанові і протоколі на порушення абзацу 6, а не абзацу 7, є очевидною технічною помилкою, оскільки і в протоколі, і в постанові вказано, що відповідальність позивача настає саме за порушення вимог закону, які полягали в тому, що він не оновив дані, що передбачено абзацом 7 ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно із ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 -279-8 цього Кодексу.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173,частиною третьою статті 178, статтями 185,185-5 статтями 185-7,187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.
Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов'язковою.
Так, зі змісту наведених норм встановлено, що право бути присутньою під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є альтернативним правом особи, оскільки її явка, в розумінні ст. 268 КУпАП не визнана обов'язковою.
При винесенні постанови враховано факт наявності інвалідності в позивача, про що вказано в вступній частині постанови, також до позивача обрано адміністративне стягнення в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті КУпАП, за якого його притягнуто до відповідальності, штраф у виді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вимоги ст. 33 КУпАП дотримані.
Щодо строків накладення адміністративного стягнення необхідно врахувати наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Шістдесятиденний строк на уточнення даних, відповідно до абз. 4, п. 1, ч. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-ІХ, сплив 16.07.2024. Протокол про адміністративне правопорушення складений 20.11.2024, що і є днем виявлення адміністративного правопорушення.
Суд відхиляє доводи позивача, що днем виявлення порушення є 17.07.2024 року, оскільки в Реєстрі «Оберіг», починаючи саме з цього дня, автоматично відобразилась інформація про не оновлення даних позивачем.
Як слідує з правових висновків, викладених в п. 17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі №487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Оскільки правопорушення є триваючим, а виявлено 20.11.2024 року, притягнення позивача до адміністративної відповідальності 28.11.2024 року відбулось у строк, визначений законом.
Відтак окаржувана постанова від 28.11.2024 року прийнята в межах строків визначених ч. 7 ст. 38 КУпАП.
За ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
Отже, спірну постанову прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Таким чином, підстав для скасування постанови відповідача немає.
Щодо звернення до виконання постанови, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Оскаржувана постанова вручена позивачу 20.03.2025 року, позивач оскаржив вказану постанову, звернувшись 27.03.2025 р. до суду із позовом.
Таким чином, встановлено, що звернення постанови до виконання і її скерування в державну виконавчу службу, до вручення такої постанови позивачу, позбавило позивача можливості виконати постанову в добровільному порядку та призвело до стягнення розміру штрафу у подвійному розмірі.
Статтею 9 КАС встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на дату вручення постанови, право на добровільне виконання позивачем постанови та відповідно до ст. 9 КАС, суд вважає за доцільне для повного і ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, встановити, що строк для добровільного виконання постанови, позивачу необхідно рахувати з моменту набрання законної сили цим рішенням.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-79, 90, 122, 242-246, 262, 286 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Колєснік Наталії Василівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.
Строк передбачений ст.307 КУпАП для виконання ОСОБА_1 постанови №2360 в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 28.11.2024 року, прийнятої ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , рахувати з дня набрання законної сили цим рішенням суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник позивача: Колєснік Наталія Василівна, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_3 .
Повне рішення складено 14.04.2025 р.
Суддя О. Й. Хаврона