15.04.2025
Справа № 489/945/25
Провадження № 2/489/1380/25
15 квітня 2025 м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судового засідання Троць О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію
встановив.
Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 6486,35 грн., суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції - 53,98 грн., 3% річних - 23,66 грн. та судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп. Мотивуючи свої вимоги тим, що в опалюваних сезонах 2021-2024 позивач здійснював постачання теплової енергії, зокрема, до будинку АДРЕСА_1 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_2 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Загальна сума заборгованості становила 6563,99 грн. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.03.2024 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованості за спожиту теплову енергію, відмовлено. Для розрахунків за надані послуги теплопостачання було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Нарахування відповідачам сум оплати за спожиту теплову енергію за прострочений період здійснювалося за тарифами, зазначеними у рішеннях виконавчого комітету Миколаївської міської ради. Позивач надав теплову енергію за період з 01.03.2021 по 01.03.2023 на суму 6486,35 грн., за яку відповідачі не сплатили та не виконали свої зобов'язання, чим завдали позивачу матеріальну шкоду. За період з 01.04.2021 по 31.01.2022 відповідачам нараховано: 53,98 грн. - сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції та 23,66 грн. - 3% річних.
Ухвалою суду від 13.02.2025, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. На позовних вимогах наполягає. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі у судове засідання не з'явились по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.
Згідно ч. 1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін,на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», є суб'єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, в тому числі до квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалюваного сезону.
Позивач в своєму позові зазначає, було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для розрахунків за надані послуги теплопостачання та було видано розрахунковий документ, по якій боржник повинен виконувати оплату.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади м. Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні Департаменту з надання адміністративних послуг, сформованого 12.02.2025 за № 16.27-457818-2025, за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Відомості щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_3 на території м. Миколаєва відсутні.
Позивач надав теплову енергію за період з 01.03.2021 по 01.03.2024 на суму 6486,35 грн., яка з урахуванням індексу інфляції та 3% річних складає 6563,99 грн..
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Так, положення ст. 68, 162 Житлового Кодексу України, Правила користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 08.10.1992р. №572, п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення зобов'язують наймача, власника й орендаря житлового приміщення сплачувати житлово-комунальні послуги.
Згідно з п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за №630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
У свою чергу заявник щомісяця направляє споживачам рахунки за послуги теплопостачання із зазначенням нарахувань за надані послуги та суми боргу.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Згідно з п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов'язку оплачувати надані послуги.
Зазначене узгоджується з висновком щодо застосування норм права, сформульованим у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2951цс15 від 20 квітня 2016 року.
Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 20 вказаного Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Приписами статті 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Таким чином, правовідносини між сторонами за своїм змістом є зобов'язальними, позивач повинен надавати відповідачу послуги з постачання теплової енергії, а відповідач повинен за них сплачувати в силу приписів статті 11 ЦК України.
Статями 68, 162 ЖК України визначено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк.
Положеннями статей 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 20 червня 2012 року по справі № 6-68цс12, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до положень частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 08.01.2025, вбачається, що квартира АДРЕСА_2 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 07.02.2011, зареєстрованого в реєстрі за № 33385341.
Приймаючи до уваги те, що відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії, та враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань, позов підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат.
23 лютого 2024 Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» подано до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 боргу за спожиту теплову енергію.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.03.2024 у справі № 489/1423/24 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 борг за спожиту теплову енергію відмовлено відповідно до положень ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
У відповідності до ст. 166 ЦПК України, у разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Згідно з п. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувану не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позов Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію задовольнити.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» борг за спожиту теплову енергію у розмірі 6486 грн. 35 коп.; суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції - 53,98 грн.; 3% річних - 23,66 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп., з кожного по 605 грн. 60 коп.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», ЄДРПОУ 30083966, юридична адреса: м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18.
Відповідачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , НОМЕР_3 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації невідомо, РНОКПП НОМЕР_4 ;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Повний текст судового рішення складено «15» квітня 2025.
Суддя Н.О. Рум'янцева