Справа № 474/190/25
Провадження № 2-а/474/5/25
Рішення
Іменем України
14.04.25р. с-ще Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Сокола Ф.Г.
за участю секретаря судового засідання Лисейко Т.А.
позивача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та поліцейського Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області старшого сержанта поліції Гортовенка Євгена Ігоровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
27.02.2025р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач 1) та поліцейського Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області старшого сержанта поліції Гортовенка Євгена Ігоровича (далі - відповідач 2), в якому просить:
- скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4100960 від 18.02.2025р. (далі - оскаржувана постанова), винесену поліцейським Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області старшим сержантом поліції Гортовенком Євгеном Ігоровичем про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн.;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Позов обґрунтований тим, що оскаржувана постанова в частині притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП, не містить зазначення пунктів Правил дорожнього руху, які були порушенні позивачем, а також зазначення доказів, які підтверджують вину позивача.
Також позивач вказує, що притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, є незаконним, оскільки станом на 18.02.2025р. постанова Врадіївського районного суду Миколаївської області від 22.01.2024р. у справі № 474/1292/24, якою його притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, не набрала законної сили у зв'язку з її оскарженням до Миколаївського апеляційного суду.
19.03.2025р. представниця відповідача Міхняєва А.А. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просила відмовити, оскільки останній є безпідставним та необґрунтованим. В обґрунтування заперечень посилається на те, що Указом Президента України від 24.02.2022р. за № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, під час якого право на проведення перевірки документів осіб, огляду речей та транспортних засобів надано відповідним уповноваженим органам Національної поліції. При цьому порядок такої перевірки та огляду під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану затверджено Постановою КМ України № 1456 від 29.12.2021р. Статтею 23 Закону України “Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Статтею 32 Закону України “Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним контролем, або в місці здійснення поліцейським спеціального поліцейського контролю. Відповідно до Указу Президента України № 64, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою ст. 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану». Так, в період воєнного стану в Україні тимчасово обмежено гарантоване ст. 33 Конституції України право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, на свободу пересування. Згідно п. 7 ч. 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» дозволено перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Відтак, відповідач вважає, що зупинки позивачки була законна та обґрунтованою.
18.02.2025 під час добового чергування, поліцейський СРПП ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області ст. Сержант поліції Євген Гортовенко спільно з інспектором СРПП ВП № 2 Первомайського РВП в Миколаївській області ст. Лейтенантом поліції Козорізом Ю.С. в селищі Врадіївка по вул. Перемоги біля будинку 53, було виявлено адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, а саме ВАЗ 21061 дорожній номерний знак НОМЕР_1 водій котрого не користувався паском безпеки передбаченого конструкцією транспортного засобу, та під час зупинки водій вищезазначеного транспортного засобу не ввімкнув покажчик повороту, що порушує п. 9.2.а ПДР України. Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України “Про Національну поліцію» та ст. 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» працівники поліції зупинили вказаний транспортний засіб.
Під час розгляду адміністративного правопорушення було встановлено, що транспортним засобом ВАЗ 21061 дорожній номерний знак НОМЕР_1 , керував Буднік Володимир Миколайович, на якого відповідно до системи ІПНП НПУ, оформлювався протокол про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху за ч. 4 ст. 121 КУпАП та направлено даний адміністративний протокол для розгляду до Врадіївського районного суду. Перевіривши даний протокол по номеру протоколу ЕПР 1 № 182623 від 26.11.2024 по Єдиному державному реєстру судових рішень було виявлено рішення Врадіївського районного суду від 22.01.2025 та накладено стягнення на водія в розмірі 850 грн. та позбавлено права керування т/з строком на три місяці. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
П. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням ПДР, а також пред'явити для перевірки документи зазначені в п. 2.1 ПДР.
В п. 2.1. ПДР України не визначено будь яких причин відсутності посвідчення водія, на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційних документів на транспортний засіб та поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які б в законний спосіб вважались поважними.
П. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки) користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Відповідно до п. 9.2 ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою.
Тобто, при виявленні вказаних порушень з боку позивача співробітники поліції в рамках законодавства України та в законний спосіб склали постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за адміністративне правопорушення, передбачене ч . 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122 ч. 4 ст. 126 КУпАП України.
09.04.2025р. позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
14.04.2025р. відповідач 2 подав до суду заяву, в якій просить відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. При цьому позивач зазначив, що він користувався ременем безпеки, а відповідачі не надали жодних доказів на підтвердження протилежного. Покажчик повороту під час зупинки транспортного засобу він включав, однак останній не спрацював оскільки мав технічну несправність, що зафіксовано на відеозаписі. Також позивач зазначив, що належним відповідачем є Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, однак не відмовився від позову в частині вимог до поліцейського вказуючи, що це не йому вирішувати.
Представниця відповідача 1 Міхняєва А.А. в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином, в порядку визначеному ст. 268 КАС України, повідомлена про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомила. Водночас у відзиві просила розглядати справу у відсутність представника відповідача 1.
Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином, в порядку визначеному ст. 268 КАС України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду. Водночас у заяві, поданій до суду14.04.2025р., просив розглядати справу у його відсутність, оскільки не може з'явитися до суду через несення служби в добовому нараді.
Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи приписи ст. 205 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явилися в судове засідання.
Дослідив матеріали справи та заслухав пояснення позивача, судом встановлено таке.
18.02.2025р. о 16 год. 04 хв. поліцейським Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області старшим сержантом поліції Гортовенком Євгеном Ігоровичем стосовно позивача складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4100960, в якій при викладенні часу та місця скоєння, суті і обставин правопорушення, зазначено наступне: 18.02.2025р. о 15.54 год. громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21061 нз НОМЕР_1 в сел. Врадіївка по вул. Перемоги біля будинку 53 не маючи права керування всіма видами тз, позбавлений права керування всіма видами транспортного засобу Врадіївським районним судом від 22.01.2025р. строком на три місяці, постанова суду набрала чинності від 02.02.2025р. А також гр. ОСОБА_1 , не користувався паском безпеки про те авто обладнано останніми, а також не вмирає покажчик повороту під час зупинки тз. Об'єднано згідно ст. 36 КУпАП. ч. 5 ст. 121 КУпАП, ч. 2 ст. 122 КУпАП. Чим порушив п. 2.1. а ПДР - керування ТЗ особою позбавленою права керування ТЗ. До ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400 грн. 00 коп.
Графа 7 оскаржуваної постанови “До постанови додається» містить рукописний запис наступного змісту: “відео з нагрудного портативного відеореєстратора поліцейського».
У графах 8 та 9 оскаржуваної постанови “Права за ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП мені роз'яснено», “Копію постанови мною отримано» містить рукописний напис про відмову від підпису.
На CD-R диску, наданого представницею відповідача наявні чотири відеозаписи, на якому зафіксовано рух автомобіля ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача, який був зупинений поліцейськими шляхом подачі звукового сигналу. Під час зупинки транспортного засобу та після його зупинки покажчики поворотів не працювали, а почали працювати лише після лише після швидкого ремонту проведеного позивачем.
Постанова Врадіївського районного суду Миколаївської області від 22.01.2025р. у справі № 474/292/24, якою позивача притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, набрала законної сили 12.03.2025р. після її апеляційного перегляду (постанова Миколаївського апеляційного суду від 12.03.2025р.).
Водночас суд не бере до уваги рапорт відповідача 2 від 12.03.2025р., оскільки він написаний майже через місяць після винесення оскаржуваної постанови.
Встанови вказані обставини, суд приходить до такого висновку.
Частинами 1 та 2 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Частинами 1 та 2 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У той же час ст. 7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, в тому числі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, (в тому числі ч.ч. 5 ст. 121 КУпАП, ч. 2 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП), тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст. 280 КУпАП закріплено обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно до ч. 2, ч. 4, ч. 7 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу, або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно з ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті (найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення), повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Частиною 4 ст. 291 КУпАП визначено, що постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України “Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;
4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;
5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Згідно статті 14 Закону України “Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до пунктів 1 та 2 Розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015р. № 1395 (далі - Інструкція) розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови повинен відповідати вимогам ст. 283 КУпАП.
Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції зазначено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Відповідно до п. 5 розділу IV Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (ст. 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі У випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (ст. 285 КУпАП).
Згідно зі ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України “Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 Закону України “Про дорожній рух» визначено, що водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
У відповідності до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п.п. “в» п. 2.3. Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Частиною 5 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами за що передбачено накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.п. “а» п. 9.2 Правил дорожнього руху водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, за що передбачено накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.п. “а» п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п.п. “а» п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Частиною 4 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, за що передбачено накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У оскаржуваній постанові, у графів 7, міститься запис про доручення до неї відеозапису з нагрудного портативного відеореєстратора поліцейського.
Щодо притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, слід зазначити таке.
За результатами досліджених у справі доказів, судом встановлено, що на відеозаписі не зафіксовано факт не використання позивачем ременів безпеки під час керування транспортним засобом, автомобіль під час руху зафіксований лише із заду, що не дає можливість поліцейським бачити чи використовував позивач ремені безпеки. В свою чергу позивач категорично вказує, що використовував ремені безпеки.
Інші докази на підтвердження винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, відповідачами не надано і матеріали справи їх не містять.
Щодо притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, слід зазначити таке.
З відеозапису вбачається, що покажчики повороту на автомобілі позивача мали технічні несправності, які після вказівки на це поліцейського, були усунені позивачем на місці зупинки транспортного засобу. При цьому відповідачі не надали докази, що позивач умисно не включив покажчик повороту під час зупинки транспортного засобу, в той час коли позивач категорично стверджує, що включав останні, однак він не спрацював через технічну несправність.
Також слід зазначити, що оскаржувана постанова не містить зазначення пунктів Правил дорожнього руху за порушення яких позивача притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Щодо притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, слід зазначити таке.
Частина 4 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Однак постанова Врадіївського районного суду Миколаївської області від 22.01.2025р. у справі № 474/292/24, якою позивача притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, набрала законної сили 12.03.2025р. після її апеляційного перегляду (постанова Миколаївського апеляційного суду від 12.03.2025р.).
Таким чином у відповідача 2 станом на 18.02.2025р. (дату винесення оскаржуваної постанови) не було законних підстав для притягнення позивача до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010р. адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі “Алене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У справах “Малофєєва проти Росії» (“Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013р.) та “Карелін проти Росії» (“Karelinv.Russia», рішення від 20.09.2016р.) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Отже оскаржувана постанова про притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
Вказане свідчить про обґрунтованість позову в частині позовних вимог пред'явлених до відповідача 1 - Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, та як наслідок, задоволення позову в цій частині.
Водночас щодо позову в частині позовних вимог пред'явлених до відповідача 2 - поліцейського Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області старшого сержанта поліції Гортовенка Євгена Ігоровича, слід зазначити таке.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України “Про Національну поліцію» (далі - Закон) національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції (ч. 1 ст. 13 Закону).
Статтею 3 Закону визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону, територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
В свою чергу, згідно з визначенням, яке міститься у ч. 1 ст. 17 Закону, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 18 Закону визначено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.ч. 1, 2, 4 ст. 126 цього Кодексу.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ст. 126 КУпАП, поліцейські відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку - Національної поліції.
Частиною 4 ст. 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексу адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Отже, відповідний поліцейський не може набувати статусу самостійного відповідача у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, за положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, передбачені ч.ч. 1, 2, 4 ст. 126 КУпАП.
Використання у зазначених вище нормах формулювань “органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів», “розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.12.2019 року № 724/716/16-а, від 17.09.2020р. у справі № 742/2298/17.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення, а також зазначив, що зміст ст. 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує вищенаведеного висновку.
В ракурсі зазначеного вище слід також зазначити, що згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Водночас, суд зазначає, що після роз'яснення головуючим суддею позивачу щодо пред'явлення позову до неналежного відповідача, позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, позов в частині позовних вимог пред'явлених до відповідача 2 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 72-79, 90, 139, 241-246, 250-251, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та поліцейського Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області старшого сержанта поліції Гортовенка Євгена Ігоровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4100960 від 18.02.2025р. за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП, - закрити.
В задоволенні позову в частині позовних вимог до поліцейського Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області старшого сержанта поліції Гортовенка Євгена Ігоровича - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений та підписаний “15» квітня 2025 року.
Суддя Ф.Г. Сокол