14 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 464/47/25
провадження № 51-1300ска25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 26 лютого 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 березня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
встановив:
Сихівський районний суд м. Львова постановою від 26 лютого 2025 року визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Постанову судді місцевого суду захисник ОСОБА_5 оскаржив до апеляційного суду.
Львівський апеляційний суд постановою від 28 березня 2025 року залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_5, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 26 лютого 2025 року без змін.
Не погоджуючись зі вказаними вище постановами судів, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сихівського районного суду м. Львова від 26 лютого 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 березня 2025 року, а провадження у справі закрити.
Вивчивши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
У КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду; постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає (частини 2, 10 ст. 294 КУпАП).
Рішенням Конституційного Суду України від 21 липня 2021 року у справі № 5-р(II)/2021 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), припис частини десятої статті 294 КУпАП.
Крім того, Конституційний Суд України у вказаному вище рішенні дійшов висновку, що законодавець, унормовуючи в ст. 294 КУпАП питання інстанційного перегляду/оскарження постанови судді у справах про адміністративні правопорушення, керуючись приписами п. 14 ч. 1 ст. 92, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та свободою розсуду в рамках «широкого простору обдумування», забезпечив право на апеляційний перегляд справ про адміністративні правопорушення, проте не встановив права на касаційне оскарження судового рішення в цих справах.
До того ж, Конституційний Суд України констатував, що застосування припису частини десятої статті 294 КУпАП не призводить до порушення такої засади судочинства, як забезпечення у визначених законом випадках права на касаційне оскарження судового рішення, права на судовий захист, а отже, цей припис узгоджується з принципом «верховенства права» (правовладдя).
Таким чином, обмеження права на касаційне оскарження рішення судів у справах про адміністративні правопорушення, встановлене у ст. 294 КУпАП відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.
Ураховуючи викладене вище, судові рішення, постановлені у справі про адміністративне правопорушення в порядку, передбаченому КУпАП, не можуть бути предметом перегляду в суді касаційної інстанції.
Оскільки ОСОБА_1 у касаційній скарзі ставить питання про скасування судових рішень, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 294 КУпАП, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 26 лютого 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 березня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4