14 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 376/261/25
провадження № 51-1288ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
встановив:
Як убачається з копій судових рішень, слідчий суддя Сквирського районного суду Київської області ухвалою від 04 лютого 2025 року задовольнив частково скаргу ОСОБА_4 та зобов'язав уповноважену особу (слідчого) ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП у Київській області: невідкладно, але не пізніше 24 годин після отримання органом досудового розслідування копії ухвали слідчого судді, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням ОСОБА_4 від 25 січня 2025 року про вчинення кримінальних правопорушень та розпочати досудове слідство; надати ОСОБА_4 витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що підтверджує внесення відомостей за його повідомленням від 25 січня 2025 року про вчинення кримінальних правопорушень; повідомити заявника про початок та закінчення досудового розслідування. Також указаною ухвалою відмовлено у задоволенні вимог скарги в частині визнання потерпілим ОСОБА_5 .
Не погоджуючись із цією ухвалою слідчого судді, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати указане судове рішення в частині невизнання потерпілим ОСОБА_5 та зобов'язати слідчого внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 від 25 січня 2025 року та визнати ОСОБА_5 потерпілим. За результатами розгляду зазначеної скарги Київський апеляційний суд ухвалою від 19 лютого 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження.
ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року та зобов'язати слідчого суддю Київського апеляційного суду визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 потерпілими.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та дослідивши зміст ухвали апеляційного суду, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
У частинах 1 та 2 ст. 309 КПК наведено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Крім того, ч. 3 ст. 307 КПК передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Також Суд зауважує, що положення ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17 червня 2020 року.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність уповноважених службових осіб ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП у Київській області в частині невизнання потерпілим ОСОБА_5 від кримінальних правопорушень, указаних у заяві від 25 січня 2025 року.
Частиною 4 ст. 399 КПК визначено, зокрема, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Отже, суддя апеляційного суду, з урахуванням вищезазначених положень закону, правильно встановив, що апеляційну скаргу було подано на судове рішення, яке відповідно до приписів КПК не підлягає апеляційному оскарженню, а тому, відмовляючи одноособово у відкритті провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року про відмову у відкритті провадження постановлена з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Таким чином, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_4 .
Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3