09 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 442/5716/16-к
провадження № 51-4429 км 18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
виправданого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 грудня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 червня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016140000000041 від 22 березня 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Солонського Дрогобицького району Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 359 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 травня 2017 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 359 КК України, та призначено йому покарання у виді 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 06 грудня 2017 року в задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовив, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 задовольнив. Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 травня 2017 року скасував, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 закрив у зв'язку з відсутністю достатніх доказів для доведення його вини та вичерпанням можливостей їх отримати.
Верховний Суд постановою від 05 грудня 2018 року касаційну скаргу прокурора задовольнив, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 06 грудня 2017 року стосовно ОСОБА_7 скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 05 листопада 2020 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_9 задовольнив частково. Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 травня 2017 року скасував та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
За вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 грудня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 359 КК України, та виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з цим вироком органами досудового розслідування (за обставин детально наведених у судовому рішенні) ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він, працюючи на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Дрогобицького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, маючи спеціальне звання «лейтенант міліції», будучи службовою особою та здійснюючи функції представника влади, будучи в силу службового становища відповідальним за стан недопущення та виявлення злочинів у сфері незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, діючи умисно, використовуючи владу та службове становище, всупереч інтересам служби, впродовж вересня 2015 року, перебуваючи в м. Дрогобич Львівської області, при невстановлених обставинах, з метою подальшого використання, отримав у володіння електронний пристрій у виді брелока від автомобільної сигналізації, в корпусі чорного кольору, з вмонтованою відеокамерою та мікрофоном.
Надалі, у вересні 2015 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, за допомогою ОСОБА_11 , котрий не був обізнаний із злочинним умислом ОСОБА_7 , здійснив несанкціонований аудіо та відеозапис розмов з працівниками аптеки №1 ТзОВ «Ескулап» ЛТД по вул. Театральна, 1, аптеки ПП «Ритм» по вул. В. Чорновола, 3, «Сімейна аптека» на вул. Грушевського, 1 та «Аптека Плюс» на вул. П. Орлика, 39/14 м. Дрогобич Львівської області, під час купівлі ОСОБА_11 препаратів на кодеїновій основі, які не є у вільному обігу.
У подальшому, 03 лютого 2016 року, у ході проведення обшуку службового кабінету № 24 Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області, за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. 22 Січня, 30, було виявлено та вилучено електронний пристрій у вигляді брелока від автомобільної сигналізації, в корпусі чорного кольору, з вмонтованою відеокамерою та мікрофоном.
Згідно висновку експерта № 51 від 17 березня 2016 року, встановлено, що вилучений брелок відноситься до спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а на картці пам'яті типу «microSD» марки «SanDisc», об'ємом 4 GB, яка виявлена встановленою в слот для «microSD» виявлено наявні файли SUNP0000, SUNP0001, SUNP0002.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 24 червня 2024 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 залишив без задоволення, а вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування доводів касаційної скарги вказує, що:
- суди безпідставно визнали дані протоколу обшуку недопустимим доказом. Наголошує, що ухвалою слідчого судді був наданий дозвіл на проведення зазначеної слідчої дії у всьому приміщенні Дрогобицького ВП, а вилучений під час обшуку брелок є предметом, який вилучений законом з обігу. Зауважує, що в судових рішеннях не зазначено, які права ОСОБА_7 були порушені в ході проведення обшуку, які могли б вплинути на законність цієї слідчої дії;
- місцевий суд не врахував, що Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України), в редакції, чинній на момент проведення обшуку, не вимагав безперервного відеозапису цієї слідчої дії;
- суди не взяли до уваги факти належного упакування та передачі речового доказу - брелока зі з'ємною картою пам'яті. Наголошує, що експертом у ході проведення експертизи первинно виявлено вказану карту пам'яті;
- апеляційний суд безпідставно погодився із висновком місцевого суду про те, що свідок ОСОБА_11 надав суду недостовірні, непослідовні та суперечливі показання. Вказує, що посилання суду на можливий випадок незаконного впливу на свідка свого підтвердження не знайшов. Крім того, місцевий суд не перевірив заяви ОСОБА_11 щодо здійснення тиску на нього з боку співробітників СБУ;
- суди безпідставно не прийняли до уваги показання свідка ОСОБА_11 , надані ним слідчому судді в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, а також висновок судової експертизи відео-, звукозапису від 23 вересня 2016 року, оскільки в розпорядження експерту були надані належні зразки голосу ОСОБА_7 , зроблені в ході фіксування іншої слідчої дії. Звертає увагу, що проведення іншої експертизи не ініціювалося;
- ОСОБА_7 інкриміновано саме незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, водночас у придбанні вказаного засобу останній не обвинувачувався, тож суди дійшли безпідставного висновку, що ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення в більшому розмірі, ніж його кваліфікація;
- апеляційний суд провів судове засідання без прокурора за наявності клопотання останнього про відкладення судового засідання;
- судові рішення не узгоджуються з практикою Верховного Суду та не відповідають вимогам статей 94, 370 КПК України, а ухвала апеляційного суду - ст. 419 КПК України.
На адресу Верховного Суду надійшли заперечення ОСОБА_12 на касаційну скаргу прокурора, в яких останній просив судові рішення залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу, просила скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення касаційної скарги, просили судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 359 КК України.
Проте місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, визнав ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 359 КК України, та виправдав за недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Варто зауважити, що доводи касаційної скарги прокурора є фактично аналогічними доводам апеляційної скарги сторони обвинувачення, яким апеляційний суд дав оцінку під час апеляційного розгляду.
Так, апеляційний суд, розглядаючи доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення в частині допустимості протоколу обшуку від 03 лютого 2016 року та отриманих внаслідок цієї слідчої дії доказів, погодився з висновком місцевого суду про недопустимість відповідних даних вказаного протоколу та вилученого речового доказу, зокрема через те, що ухвалою слідчого судді не надавався дозвіл на проведення обшуку кабінету начальника СКР - ОСОБА_13 № 24, де було вилучено брелок.
Однак поза увагою апеляційного суду було залишено те, що за ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 01 лютого 2016 року надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні Дрогобицького ВП ГУ НП України у Львівській області, що знаходиться за адресою: вул. 22 січня, 30, м. Дрогобич, Львівська область, у тому числі в адміністративних, службових, підсобних та інших приміщеннях, де здійснюють свою службову діяльність ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а також їх особистий обшук, з метою виявлення та вилучення грошових коштів, речей, матеріальних цінностей, які були здобуті в наслідок протиправної діяльності останніх та мають значення для встановлення істини в кримінальному провадженні.
Тобто, слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ухвалою від 01 лютого 2016 року надав дозвіл на проведення обшуку у всьому приміщенні Дрогобицького ВП ГУ НП України у Львівській області.
Згідно з протоколом обшуку від 03 лютого 2016 року, в ході його проведення в службовому кабінеті № 18 ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вилучено печатки, диски та інше майно. Брелок чорного кольору було вилучено в службовому кабінеті № 24 начальника СКР - ОСОБА_13 .
Отже, висновки апеляційного суду про недопустимість даних протоколу обшуку та вилученого доказу - брелока є безпідставними.
Крім того, апеляційний суд погодився також і з твердженням місцевого суду про наявність сумніву в достовірності такого доказу як висновок експертизи відео- звукозапису №4042/4043 від 23 вересня 2016 року, з огляду на відсутність відомостей у справі щодо відібрання зразків голосу ОСОБА_16 та зважаючи на змістовну невідповідність розмов останнього фабулі пред'явленого обвинувачення.
Проте апеляційний суд своє рішення в цій частині належним чином не мотивував, зважаючи на те, що експерт не клопотав про надання йому додаткових матеріалів для дослідження, а суд його з цього приводу не допитав.
У той же час Суд неодноразово у своїх рішеннях наголошував на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи мають дотримуватися вимог статей 409, 416 та 421 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 416 КПК України під час нового розгляду допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону спрямовані на забезпечення правової визначеності для обвинуваченого шляхом встановлення законодавчої заборони погіршення його становища під час нового розгляду в суді першої інстанції після скасування апеляційним судом попереднього судового рішення місцевого суду.
Так, у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 23 вересня 2019 року (справа № 728/2724/16-к) зроблено висновок щодо застосування норм права, згідно з яким у разі встановлення апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставами для скасування вироку чи ухвали суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, відповідно до вимог статей 370, 419, ч. 2 ст. 416 КПК України він не може залишити поза увагою доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора чи потерпілого, щодо необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, оскільки в протилежному випадку це призведене до неможливості застосування такого закону під час нового розгляду. При цьому, перевіривши обґрунтованість відповідних доводів прокурора чи потерпілого в апеляційних скаргах, апеляційний суд, крім випадку, якщо знайде їх неспроможними, під час скасування оскарженого судового рішення з підстав істотних порушень кримінального процесуального закону і призначення нового розгляду в суді першої інстанції повинен також указати на неправильність чи передчасність висновків суду в судовому рішенні, яке скасовується, про застосування чи незастосування того чи іншого закону про кримінальну відповідальність чи призначення того чи іншого покарання, як на додаткову підставу для скасування судового рішення.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 14 вересня 2020 року (справа № 51-6070кмо19) йдеться, що погіршення становища обвинуваченого можливе виключно за умови, якщо з цих підстав подали апеляційну скаргу прокурор, потерпілий чи його представник, а відповідно до ст. 416 КПК України таке погіршення може мати місце тільки, якщо вирок було скасовано з цих підстав (або також із цих підстав). Наголосивши на тому, що засудження особи під час нового розгляду після скасування виправдувального вироку є крайнім за тяжкістю випадком погіршення становища особи в кримінальному провадженні, об'єднана палата зробила висновок, що вказані вище норми кримінального процесуального законодавства мають в однаковій мірі застосовуватися як під час нового розгляду після скасування вироку за необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, так і під час нового розгляду після скасування виправдувального вироку.
Отже, колегія суддів при постановленні судового рішення в цьому кримінальному провадженні керується правовими висновками, викладеними в постановах Об'єднаної палати від 23 вересня 2019 року та від 14 вересня 2020 року.
До того ж колегія суддів зауважує, що хоча вказані висновки Об'єднаної палати стосувалися нового розгляду судом першої інстанції після перегляду рішення судом апеляційної інстанції, однак аналогічний підхід має застосовуватися і у випадку скасування рішення судом касаційної інстанції.
Водночас, як вже зазначалося вище, Апеляційний суд Львівської області своєю ухвалою від 06 грудня 2017 року скасував вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 травня 2017 року та закрив кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю достатніх доказів для доведення вини та вичерпанням можливостей їх отримати.
Як убачається з матеріалів справи, постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року касаційну скаргу прокурора (який ставив питання про скасування судового рішення лише з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону) було задоволено, а ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 06 грудня 2017 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. За результатами касаційного розгляду Верховний Суд дійшов висновку про порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, та скасував зазначену ухвалу апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України.
За таких обставин колегія суддів, враховуючи зазначені вище правові висновки Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду, вважає, що наведені прокурором доводи не створюють достатніх підстав для скасування оскарженого судового рішення, оскільки з урахуванням наведеного вище це a priori не може призвести до ухвалення апеляційним судом іншого рішення.
Отже вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду необхідно залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 грудня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 червня 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3