Справа № 346/5222/21
Провадження № 22-ц/4808/9/25
Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.
Суддя-доповідач Максюта
08 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого Максюти І.О.,
суддів: Баркова В.М., Василишин Л.В.,
секретаря Шемрай Н.Б.,
з участю: представника особи, яка подала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1 адвоката Говзана М.М., представника відповідачки адвоката Яковишин В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення самочинного будівництва, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення (заочне) Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Яремин М.П. 20 квітня 2022 року у м. Коломия Івано-Франківської області, повний текст якого складено 26 квітня 2022 року,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення самочинного будівництва.
Позов обґрунтований тим, що 29 квітня 2017 року на підставі договору дарування набула у власність 19/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1 . Іншим співвласником будинку була відповідачка ОСОБА_3 .
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.12.2017 року поділено зазначений житловий будинок та визнано за нею (позивачкою) право власності на 19/50 часток будинку як окрему квартиру АДРЕСА_2 . Приміщенням, що перебували у власності відповідачки, присвоєно адресу квартира АДРЕСА_3 .
Рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради № 76 від 24.02.1983 року закріплено за будинком земельну ділянку, якою сторони спільно користувалися.
В червні 2021 року відповідачі розпочали будівництво гаражу зі шлакоблоку на фундаментній основі. Будівельні роботи велися без жодної проектно-дозвільної документації, будівельні, санітарні та протипожежні норми не були дотримані. Цей гараж відповідачі побудували в такий спосіб, що зовнішня стіна будівлі позивача стала внутрішньою стіною гаражу, в результаті чого позивач позбавлена доступу до стіни своєї квартири, не має можливості її ремонту, утеплення чи укріплення, а дах прибудови створює загрозу розповсюдження пожежі, виникнення шуму під час дощу, граду, накопичення сміття на покрівлі та намокання стін будівлі під час опадів.
Позивач зазначає, що будівництво гаражу відповідачі здійснили всупереч її волі та з грубим порушенням законодавства, вона звернулася із скаргою до Коломийської міської ради. Листом від 08.09.2021 року її повідомлено, що за результати розгляду її звернення, відділ державного архітектурно-будівельного контрою провів позапланову перевірку, за результатами якої встановлено наявність порушень у сфері містобудівної діяльності, складено протокол про адміністративне правопорушення та видано припис про усунення порушень.
Оскільки заходи адміністративного реагування не дали бажаного результату, відповідачі продовжили будівництво гаражу, це спонукало позивачку звернутися до суду з цим позовом.
Просила усунути перешкоди у здійсненні її права власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 , шляхом знесення за рахунок відповідачів самовільно прибудованого ними гаражу до належного їй об'єкту нерухомого майна, а також стягнути з відповідачів понесені судові витрати (а.с. 1-5, том 1).
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням (заочним) Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення самочинного будівництва відмовлено (а.с.142-147, том 1).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що внаслідок спорудження відповідачами гаражу створено перешкоди у користуванні належним позивачці об'єктом нерухомого майна, не доведено факту самочинності будівництва, порушення її прав як користувача суміжної земельної ділянки та обґрунтованості захисту її прав лише способом знесення споруди.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на невірне застосування норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначила, що користуючись правом, встановленим ч.1 ст. 93 ЦПК України, в порядку письмового опитування учасників справи поставила відповідачу в позовній заяві запитання про обставини, що мають значення для справи. Відповідь на це питання є суттєвою, оскільки впливає на визначення способу захисту позивача в цьому процесі. Проте, в ухвалі про відкриття провадження у справі суд не виконав вимоги процесуального законодавства і не виклав дане запитання відповідачам з вимогою надати відповідь. В подальшому, в ході підготовчого судового засідання, нею повторно звернуто увагу суду на даний факт. На що отримала відповідь, що оскільки відповідачі не отримують поштові відправлення, то суд не має підстав їх зобов'язати надати відповідь на поставлене питання. У зв'язку з цим вона була позбавлена процесуального права визначитися з правовою позицією, що є процесуальним порушенням судом її прав.
Вказує, що будівництво гаражу велося без жодної проектно-дозвільної документації, вона позбавлена доступу до стіни своєї будівлі і не має змоги здійснити а ні її укріплення,а ні утеплення, а ні ремонт. Наголошує, що дах прибудови створює загрозу розповсюдження пожежі, а також створює виникнення шуму під час дощу та граду, накопичення сміття на покрівлі, намокання стін будівлі під час опадів.
Зазначає, що норми законодавства захищають її як власника об'єкту нерухомого майна від протиправних дій відповідачів щодо будівництва незаконно збудованого гаражу, тому вважає поданий нею позов обгрунтованим і таким, що узгоджується із нормами матеріального права.
З цих підстав просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги (а.с.151-157, том 1).
Позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Яковишин В.Ю. зазначає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення. Письмове опитування учасників справи відповідно до статті 93 ЦПК України як свідків відбувається не поданням окремої заяви з питаннями і проханням суду зобов'язати інших учасників надати на них відповідь. Відповідно до ст.93 та ч.2 ст.187 ЦПК України, в такому випадку суд не вирішує жодних процесуальних питань, не відображає це в ухвалі про відкриття провадження і не зобов'язує інших учасників надавати відповідь. По-друге, відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Між тим, на думку представника відповідачки, судом правильно вирішено цю справу. Від відповідей на запитання ОСОБА_1 не змінюється характер і обсяг спірних правовідносин та обставини, які необхідно встановити і підтвердити належними та допустимими доказами, зокрема самочинність будівництва, порушення ним прав позивачки. По-третє, вибір конкретного способу захисту не залежить від відповіді відповідача на запитання у позовній заяві, а залежить від змісту порушеного права позивача. Більше того, а ні ОСОБА_3 , а ні ОСОБА_2 не брали участі у справі, їм про розгляд справи не було відомо. Крім того, відповідь на запитання залежала і від висновку експерта. ОСОБА_1 не заявляла клопотання про проведення експертизи у цій справі, не довела незаконності, самочинності будівництва, інших варіантів усунення перешкод, крім знесення. Також не довела достовірними та переконливими доказами, що відповідачі взагалі порушують її права, що ці порушення впливають на безпечне користування її житловим будинком, що може бути законною підставою для знесення. Натомість, гараж відповідачі побудували законно з усіма необхідними документами, які це підтверджують. Ці документи сторона відповідачів надасть в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без зміни (а.с.173-177, том 1).
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
У судове засідання не з'явився відповідач ОСОБА_2 , про причини неявки не повідомив.Судом виконаний обов'язок щодо його повідомлення про день, місце та час розгляду справи у спосіб направлення рекомендованої поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов'язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності відповідача ОСОБА_2 .
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 , представника відповідачки ОСОБА_3 адвоката Яковишин В.В., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обґрунтована, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обгрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування, посвідченого 29.04.2017 року приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Базюк Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1044, ОСОБА_1 передано у власність 19/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , дарувальник ОСОБА_5 (а.с. 13-17).
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 01.12.2017 року, ухваленим в справі № 346/2665/17, яке набрало законної сили 12.12.2017 року, поділено житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за позивачкою право власності на 19/50 часток житлового будинку, а саме приміщення будинку 2-1, 2-2, 2-3, загальною площею 37,0 кв. м., житловою площею 14,7 кв. м., стайню - літера «Г» та 1/2 криниці - «№1», як окрему квартиру АДРЕСА_2 . Це рішення як підстава виникнення права власності вказане у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 109190047 від 27.12.2017 року (а.с. 34-37 ).
Інша частина житлового будинку належить відповідачці ОСОБА_3 31/100 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого Снятинською державною нотаріальною конторою 22.01.2002 року за № 63 і 31/100 частина на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Маркеловою І.М. Коломийського міського нотаріального округу 20.09.2002 року за № Д-1132 (а.с.188-194, том 1)
Фактично у власності позивачки ОСОБА_1 (попередній власник частки, яка перешла позивачці, ОСОБА_5 ) перебуває 38/100 житлового будинку, у власності відповідачки ОСОБА_3 - 62/100, про що свідчить довідка Коломиського міжрайонного бюро технічної інвентаризації (а.с. 141 зворот,том 2)
Згідно із Генеральним планом (схемою) земельної ділянки, копія якої виготовлена станом на 1983 рік, на земельній ділянці площею 5 800 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок - літера А, та господарські будівлі і споруди: літня кухня - літера «Б»; сарай - літера «В», «Г» та «Д». Схематичне зображення господарських будівель та споруд відображено також на план-схемі станом на 15.12.1953 р. ( а.с. 10, 11).
Розподіл земельної ділянки в АДРЕСА_1 відображений на схемі розподілу земельної ділянки, погоджений позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 , про що свідчать їх підписи (а.с. 12).
Позивачем до матеріалів позову долучено копію технічного паспорту на житловий будинок в АДРЕСА_1 , складеного 14.05.1991 року Коломийським МБТІ, на якому у відповідній графі вказано попередніх співвласників будинку (а.с. 18, 19).
Місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстроване по АДРЕСА_4 з 27.11.2002 року (а.с.102, том 1)
Як встановлено із змісту листа-відповіді Коломийської міської ради № С/1715 від 08.09.2021 року на звернення ОСОБА_6 стосовно законності будівництва гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю провів позапланову перевірку, за результатами якої складений акт № 12 від 07.09.2021 року, яким встановлено наявність порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, складений протокол про адміністративне правопорушення, виданий припис для усунення порушень. Протокол про правопорушення та інші матеріали будуть передані посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради з метою вирішення питання притягнення до відповідальності та накладення штрафу на забудовника ( а.с. 8-9 ).
19.10.2021 року листом № 41/01.10-19/163 Коломийська міська рада повідомила позивача стосовно надання належним чином засвідченої копії акту перевірки за адресою: АДРЕСА_1 про неможливість його видачі, у зв'язку з тим, що в зазначеному документі містяться персональні дані замовника будівництва (а.с. 7).
За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №3589/22-28 від 15.01.2024 року встановлено наступне (а.с.30-38, том 2).
Натурне обстеження об'єкта дослідження за адресою АДРЕСА_1 проводилось в присутності позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Говзана М.М., а також відповідача ОСОБА_2 .
Об'єкт дослідження господарської будівлі гаража, що розташована на земельній ділянці спільного користування площею 5359,0 кв.м, має наступні технічні характеристики: кількість поверхів - 1, розташування - окремо розташований, фундамент - бетонний, стіни - шлакоблоки, покрівля - метало профіль, підлога - цементна стяжка, двері - металеві обшиті вагонкою, зовнішнє оздоблення - не оштукатурена (фото № 1,2,3,4, ст.35, том 2).
1) Беручи до уваги те, що будівля гаража розміщена на земельній ділянці площею 5359,0 кв.м та зведена на бетонному фундаменті, тобто являється капітальною будівлею, переміщення якої неможливе без її знецінення та зміни призначення, класифікується як об'єкт нерухомого майна.
2) При натурному обстеженні та обмірах експертом встановлено, що на земельній ділянці спільного користування площею 5359,0 кв.м є мінімальна відстань від стіни гаража до стіни житлового будинку ОСОБА_1 .
Побудований гараж не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме Державних будівельних норм (далі - ДБН) Б.2.2-12:2019 пункт 15.2.2 «Протипожежні відстані між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств,гаражами слід приймати за таблицею 15.2 (чисельник). Житлова будівля ОСОБА_1 зведена з горючих елементів - дерево та цегла. Відстань між житловим будинком та гаражем повинна становити не менше 8 метрів.
3) Відстань від побудованого гаража на земельній ділянці спільного користування до стін квартири АДРЕСА_5 , що належить позивачці ОСОБА_1 , становить 86 мм.
4) Оскільки будівля гаража, що розміщена на земельній ділянці спільного користування, побудована з порушенням ДБН Б.2.2-12:2019 пункт 15.2.2 (пожежна безпека та норми розміщення відносно будівель між ними), тому перебудова будівлі відповідно до норм і правил ДБН, санітарним нормам в галузі будівництва - є неможлива.
У ході розгляду справи призначена повторна судова будівельно-технічна експертиза, оскільки під час проведення первинної експертизи не досліджені усі складові об'єктів нерухомого майна, згідно висновку якої №1/Е від 17.02.2025 року побудований ОСОБА_2 та ОСОБА_7 гараж по АДРЕСА_1 є об'єктом нерухомого майна, не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва станом на 2012-2021 роки.
Порушено норми ДБН станом на 2012-2021 роки:
пункти 5.56 та 5.58 ДБН В 2.2-155-2019 «Житлові будинки.Основні положення», бо не влаштовано та огородження вентиляційних отворів металевими сітками для захисту цього вентильованого замкнутого простору від птахів, комах та гризунів (див. рисунок №3,4 додаток № 4);
пункт 6.1.3 ДБН В 2.6-220:2017 «Покриття будівель і споруд», бо не проведено належним чином вогнезахисну обробку дерев'яних крокв і лат горищного покриття;
пункт 6.1.41 ДБН Б 2.2.-12:2019 «Планування і забудова територій»,бо не виконано необхідні інженерно-технічні заходи, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжної земельної ділянки спільного користування та зволоження конструкцій прилеглої стіни та фундаменту стайні, зазначеної на плані літерою «Г» (див. рисунок №1, таблиця № 2, додатку № 2, рисунок №2, таблиця № 3, додатку № 3, рисунок №3,4, таблиця №4, додаток № 4).
Побудований ОСОБА_2 та ОСОБА_7 гараж є дотичним до стіни господарської споруди (нежитлового приміщення) по АДРЕСА_1 , що належить позивачці ОСОБА_1 .
Можлива перебудова побудованого гаражу відповідно до норм і правил, визначених ДБН і санітарними нормами в галузі будівництва.
Для здійснення перебудови збудованого гаражу необхідно у відповідності з 4.1а ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» розробити проектне рішення з урахуванням вимог:
пункту 3.7 ДБН В 1.2-12-2008 «Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки»(Прилягання нової будівлі до існуючої проектується із забезпеченням можливості їх незалежного осідання. Якщо між будівлями проектується замкнений простір, він повинен мати покрівлю і бути вентильованим.);
пунктів 3.3.42 ДБН В 2.6-220:2017 «Покриття будівель і споруд»;
пунктів 5.56, 5.58 ДБН В2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення»;
пункт 6.1.3 ДБН В2.6-220:2017 «Покриття будівель і споруд»;
пункт 6.1.41 ДБН Б 2.2.-12:2019 «Планування і забудова територій».
Відстань між стіною гаража (господарської споруди), побудованого ОСОБА_2 та ОСОБА_7 і стіною господарської споруди будинку АДРЕСА_1 , що належить позивачці ОСОБА_1 , складає 86 мм (вісімдесят шість міліметрів). (а.с.1-449, том 3).
Застосовані норми права
Вирішуючи даний спір слід виходити з таких положень закону.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У відповідності до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної документації».
Положенням частини другої статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Норми статей 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ДБН В. 1.2.-12-2008 «Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки» якими встановлюються вимоги безпеки під час нового будівництва, реконструкції і технічного переоснащення об'єктів в умовах ущільненої забудови і охоплюють безпеку прилеглої забудови і території, безпеки об'єкта, що будується, безпечність виробничого процесу з виконання будівельно-монтажних робіт: наявність умов ущільненої забудови при будівництві об'єкта визначається в передбаченому «Акті вибору майданчика» (або «Акті обстеження майданчика» у випадку реконструкції об'єкта на існуючому майданчику); характер і зона взаємного впливу об'єкта, що будується та існуючих прилеглих об'єктів визначається в проектно-кошторисній документації об'єкта з врахуванням результатів інженерних вишукувань, матеріалів обстеження існуючих об'єктів та передбачених у ПОБ рішень щодо методів будівництва, а фактичний вплив відстежується засобами моніторингу.
Додаток - Б п 2.1 Умови ущільненої забудови передбачає умови будівництва на забудованій території міста (селища) або діючого підприємства, за яких має місце принаймні один із таких чинників: зведення об'єкта будівництва в притул до існуючих будівель, споруд, інженерних комунікацій; ризик негативного техногенного впливу будівництва на прилеглу забудову або об'єкти благоустрою, внаслідок якого там може виникнути загроза життю або здоров'ю людей чи заподіяння матеріальних втрат; ризик негативного впливу об'єкта будівництва або робіт з його зведення на основи, фундаменти та несучі конструкції прилеглих об'єктів або на інженерні комунікації через створення додаткових напружень в активній зоні їх основ, порушення структури ґрунтів основ, зміну установчих гідро-геодезичних умов на прилеглій території та під будівлями.
Статтею 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю) - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Орган державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої органами державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
При цьому за положеннями частини четвертої цієї статті якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
За положеннями частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до вимог статті 376 ЦК України, статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа у встановлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визнанням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова є неможливою.
У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 цього Кодексу).
З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.
Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року (справа №199/13042/13-ц), 17 травня 2021 року (справа №296/1033/18).
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
За загальним правилом у справах про знесення самочинного будівництва позивач зобов'язаний довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення його прав як власника квартир у житловому будинку, співвласника будинку, власника (співвласника) чи користувача земельної ділянки таким самочинним будівництвом.
Лише у випадку доведеності порушення самочинним будівництвом прав позивача, знесення самочинного будівництва можливо оцінювати на предмет можливості його застосування як крайнього заходу впливу на забудовника.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи (не з'ясованокому належить інша частина нерухомого майна у будинку, ким побудований і де об'єкт самочинного будинку, на якій земельній ділянці, чи має місце порушення прав позивачки, що призвело до неправильного вирішення спору, помилкових висновків суду про недоведеність позову.
Позивачка стверджує, що відповідачі є подружжям і спільно звели об'єкт самочинного будівництва, тому позов заявлений до них обох.
Відповідач ОСОБА_2 не висловив свою позицію по суті позову, зареєстрований у будинку, був присутнім при огляді об'єкта нерухомого майна експертами при проведенні обох експертиз, тому апеляційний суд дійшов висновку, що він також має відповідати за позовом, оскільки обставини справи свідчать про те, що хоча він і не є номінальним власником нерухомого майна, але об'єкт самочинного будівництва зведений за його участі.
Апеляційним судом встановлено, що гараж, побудований відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на земельній ділянці, яка перебуває у спільному користуванні з позивачкою, на місці господарської споруди, яка входила до складу нерухомого майна, належного відповідачці ОСОБА_3 , без відповідної проектної документації на будівництво, тобто є по суті об'єктом самочинного будівництва. Стіна гаражу дотична до господарської споруди, належної позивачці ОСОБА_1 , між стінами цих господарських споруд відстань у 86 мм, що не дозволяє позивачці ОСОБА_1 обслуговувати стіну належної господарської споруди. Хоча і в умовах ущільненої забудови допустимо таке розміщення господарських споруд, однак оскільки при зведенні гаражу відповідачами порушено пункти 6.1.3 ДБН В 2.6-220:2017 «Покриття будівель і споруд», бо не проведено належним чином вогнезахисну обробку дерев'яних крокв і лат горищного покриття, а також пункт 6.1.41 ДБН Б 2.2.-12:2019 «Планування і забудова територій», бо не виконано необхідні інженерно-технічні заходи, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжної земельної ділянки спільного користування та зволоження конструкцій прилеглої стіни та фундаменту стайні, зазначеної на плані літерою «Г» (див. рисунок №1, таблиця № 2, додатку № 2, рисунок №2, таблиця № 3, додатку № 3, рисунок №3,4, таблиця №4, додаток № 4), тобто допущені порушення під час здійснення самочинного будівництва створюють перешкоди для позивачки в обслуговування стіни господарської споруди, належної їй і можуть призвести до руйнації її господарської споруди у випадку пожежі або попадання атмосферних опадів з покрівлі гаражу на стіну та фундамент стайні, що може значно знецінити об'єкт нерухомого майна, належний позивачці, тому ці порушення слід вважати істотними. Враховуючи, що можливе усунення таких порушень у спосіб перебудови гаражу без його знесення, проти чого відповідачка ОСОБА_3 , як власник об'єкта нерухомого майна, не заперечує, і таке втручання у здійснення права власності є пропорційним у демократичному суспільстві, оскільки збалансує інтереси обох сторін у здійсненні права власності на об'єкти нерухомого майна і лише таким чином в межах заявлених позовних вимог можливе вирішення спору по суті.
Для здійснення перебудови збудованого гаражу необхідно у відповідності з 4.1а ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» розробити проектне рішення з урахуванням вимог:
пункту 3.7 ДБН В 1.2-12-2008 «Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки»;
пунктів 3.3.42 ДБН В 2.6-220:2017 «Покриття будівель і споруд»;
пунктів 5.56, 5.58 ДБН В2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення»;
пункт 6.1.3 ДБН В2.6-220:2017 «Покриття будівель і споруд»;
пункт 6.1.41 ДБН Б 2.2.-12:2019 «Планування і забудова територій».
Відповідно до проектного рішення виконати перебудову об'єкта будівництва.
Оскільки судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, що є порушенням норм процесуального права та призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення (заочне) Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2022 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1 , шляхом перебудови за їх рахунок об'єкта самочинного будівництва - гаражу, розташованого на земельній ділянці, яка перебуває у спільному користуванні, по АДРЕСА_1 відповідно до Державних будівельних і санітарних норм в галузі будівництва.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1 , проживаючого по АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2 , проживаючої по АДРЕСА_6 судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1198,30 грн (одна тисяча сто дев'яносто вісім гривень тридцять копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_3 , проживаючої по АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2 , проживаючої по АДРЕСА_6 судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1198,30 грн (одна тисяча сто дев'яносто вісім гривень тридцять копійок).
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: І.О. Максюта
В.М. Барков
Л.В. Василишин
Повний текст постанови складено 15 березня 2025 року.