Справа № 344/6728/17
Провадження № 22-ц/4808/2/25
Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.
Суддя-доповідач Максюта
08 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Баркова В.М., Пнівчук О.В.
секретаря Шемрай Н.Б.,
з участю представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Лотоцького М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Татаріновою О.А. 26 вересня 2018 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 01 жовтня 2018 року,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про визнання батьківства.
Позовні вимоги мотивовані тим, що починаючи з січня 2015 року проживав однією сім'єю з відповідачкою, з якою були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, але із заявою про реєстрацію шлюбу до відповідних органів не зверталися. На початку 2016 року вони спільно переїхали на постійне місце проживання у Французьку Республіку, де ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Париж у сторін народилася дочка ОСОБА_4 . При оформлені документів про народження дитини були виключені будь-які відомості про батька.
16.05.2016 року сторони повернулися в Україну. Між ними була усна домовленість, що в Україні вони звернуться до органів РАЦС для належного оформлення позивача як батька дитини. Однак, після повернення в Україну спільне сімейне проживання у сторін не склалося. При цьому, жодних підстав вважати, що відповідач визнала себе одинокою матір'ю, у позивача не було. Він щодня бачив доньку, здійснював утриманням сім'ї.
22.05.2017 року позивачу стало відомо, що відповідач виготовила для себе та доньки документи на виїзд за кордон та повідомила, що в кінці травня планує виїзд на постійне місце проживання у Францію.
Позивач усвідомлює свій батьківський обов'язок та бажає безпосередньо як батько брати участь у житті та вихованні своєї дитини. Саме з цією метою він хоче встановити батьківство. На підставі наведеного просив суд визнати його батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов'язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції здійснити (провести) реєстрацію народження дитини, ОСОБА_4 , в графі батько вказати - ОСОБА_2 , в графі по батькові дитини вказати « ОСОБА_5 ». Видати свідоцтво про народження ОСОБА_4 з урахуванням внесених змін (а.с.2-4, том 1).
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства відмовлено (а.с.150-151, том 1).
Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надано достатніх та допустимих доказів для підтвердження його батьківства щодо ОСОБА_4 .
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Не погодившись з таким судовим рішенням, представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на неповне дослідження судом всіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що при розгляді справи суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що потягло за собою застосування невірних матеріальних і процесуальних норм, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт вказує, що відмовляючи в позові, суд неналежним чином оцінив докази та всупереч нормам чинного законодавства дійшов до висновку про те, що ухилення відповідача від проведення судово-генетичної експертизи шляхом нез'явлення її та дитини до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів свідчить про її небажання отримати висновки щодо походження дитини та дає можливість визнати факт, який вона заперечує, та підстави встановити походження дитини від позивача, виходячи з інтересів дитини.
Разом з тим, суд першої інстанції не надав належну оцінку наданим позивачем доказам, зокрема, про те, що після повернення з Французької Республіки молода сім'я проживала разом та винаймала житло за адресою АДРЕСА_1 , тобто вони були пов'язані спільним побутом, спільно виховували доньку, мали взаємні права та обов'язки. В копії індивідуальної картки вагітної та породіллі ОСОБА_1 від 07.10.2015 року у графі чоловік зазначено ОСОБА_2 .
Також судом не надано належної оцінки витягу з метричної книги про хрещення ОСОБА_6 , де в графі батько зазначено ОСОБА_2 ; медичній картці стаціонарного хворого №83, а саме ОСОБА_6 , де зазначено, що батьком дитини є ОСОБА_2 ; оригіналу свідоцтва про народження № НОМЕР_1 ОСОБА_4 та фотографіям за різні періоди часу, де позивач зображений з дитиною та відповідачем.
Крім цього, протягом усього часу розгляду справи не були допитані свідки, хоча клопотання про їх допит було задоволено.
Просить врахувати і психологічне значення для дитини рішення суду про визнання батьківства, оскільки завдяки цьому рішенню дитина одержує можливість реалізувати своє природне право знати свого батька. В разі відмови в задоволенні позову позивач як батько не зможе бачити свою дитину, не зможе з нею спілкуватись, оскільки відповідач має намір виїхати з донькою до Французької Республіки, дитина буде рости без батьківської турботи та навіть не уявляти про існування у неї рідного батька.
Вказує, що ОСОБА_1 та її представник не надали жодного доказу, який спростував би викладені в апеляційній скарзі твердження.
За вказаних підстав просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити (а.с.155-161, том 1).
Позиція інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Оскаржуване рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2018 року переглядалося в апеляційному та касаційному порядку.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду (а.с.96-100, том 2).
В частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відділу державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції здійснити (провести) реєстрацію народження дитини жіночої статті, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі батько вказати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в графі по батькові дитини вказати « ОСОБА_5 » рішення суду в касаційному порядку не переглядалося.
У судове засідання не з'явилися позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Бобик Ю.І., про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції позивачу, а адвокату - повідомлення через підсистему «Електронний суд».
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов'язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача та його представника.
В силу ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вислухавши пояснення представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Лотоцького М.В., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що згідно повної копії свідоцтва про народження № 433 від 23 квітня 2016 року (перекладеного українською мовою з французької) ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: АДРЕСА_2 (департамент ОСОБА_7 ), мати: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відомості про батька у свідоцтві про народження відсутні (а.с.7, том 1).
Згідно копії Довідки №02-02/10033 про склад сім'ї або зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 10, том 1).
Відповідно до Індивідуальної картки вагітної та породіллі № 778, ОСОБА_1 взята на облік ЖК №3 МКПБ Міністерства охорони здоров'я України 07.10.2015 року, в графі «Прізвище і місце роботи чоловіка, телефон» вказано дані ОСОБА_2 , 1986 року народження (а.с. 73, том 1).
В Метричному свідоцтві таїнства св. хрещення ОСОБА_9 , виданого в Соборі св. Олександра Невського. Париж зазначено, що хрещення відбулось 08 травня 2016 року за № 77, в графі «Ім'я, по батькові та прізвище батька вказано ОСОБА_10 (а.с. 76, том 1).
Згідно із Витягу з журналу реєстрації виїздів по станції швидкої та невідкладної меддопомоги м. Івано-Франківська від 20.09.2017 року згідно запису за № 2136 від 08.01.2017 року (а.с. 72, том 1), виписки із медичної карти стаціонарного хворого інф.в-л. № 83 від 12.01.2017 року (а.с. 31, том 1), копії амбулаторної карточки № 281614 форми 063 (а.с. 32-34, том 1) ОСОБА_4 по батькові зазначена як « ОСОБА_5 ». Крім того, згідно витягу з журналу реєстрації виїздів по станції швидкої та невідкладної меддопомоги м. Івано-Франківська від 20.09.2017 року (а.с. 72, том 1) та виписки із медичної карти стаціонарного хворого інф.в-л. №83 від 12.01.2017 року (а.с. 31, том 1) домашня адреса ОСОБА_4 зазначена - АДРЕСА_1 .
Також в матеріалах справи містяться фотознімки, на яких зображені сторони разом під час вагітності ОСОБА_1 , перебування їх з дитиною у Французькій Республіці та в Україні (а.с. 12-17, том 1).
Ухвалами Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2017 року та Івано-Франківського апеляційного суду від 10 січня 2019 року по справі призначалася молекулярно-генетична експертиза, на вирішення якої було поставлено питання: чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином України, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ?; чи являється ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 біологічним батьком малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 ? (а.с. 108, 237-238, том 1).
Проте експертиза проведена не була, так як згідно повідомлення про неможливість проведення експертизи Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 18 січня 2018 року №10/1088 та від 25 лютого 2019 року №10/38 ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_11 до Львівського НДЕКЦ у призначений час не з'явилися, що унеможливило відібрання зразків для проведення експертизи (а.с. 114-115, том1, а.с. 12-13, том 2).
При цьому, суд апеляційної інстанції уже вказував, що відповідач умисно ухиляється від явки до експертної установи для проведення експертизи, в той же час, Верховним судом зазначено, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права не з'ясував, чи була ОСОБА_1 належним чином повідомлена про призначення експертизи, дату, час і місце її проведення, причини нез'явлення ОСОБА_1 із донькою для проведення експертизи та не встановив факт ухилення її від подання експертам необхідних матеріалів як умисних дій, що виражаються в свідомому неприбутті до експертної установи.
Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
У касаційній скарзі представник відповідача зазначив, що на момент розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_1 проживала у Французькій Республіці та була вагітна, що позбавило її можливості прилетіти в Україну для проведення експертизи, а тому висновок суду щодо її ухилення від експертного дослідження є безпідставним.
Представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Лотоцьким М.В. подано повну копію свідоцтва про народження № 433 від 01 вересня 2020 року (перекладеного українською мовою з французької), із якого встановлено, що ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: АДРЕСА_2 (департамент ОСОБА_7 ), мати: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання АДРЕСА_5 (департамент Валь-де-Марн). Дитина визнана у Вітрі-сюр-Сен (департамент Валь-де-Марн) 12 березня 2019 року ОСОБА_12 . Примітка на полях зроблена 12 березня 2019 року уповноваженим керівником відділу РАЦС. Прізвище дитини змінено на « ОСОБА_13 », згідно зі спільною заявою про зміну прізвища, зробленою перед керівником відділу РАЦС міста Вітрі-сюр-Сен (департамент Валь-де-Марн) 12 березня 2019 року (а.с.138,139, том 2).
Під час нового розгляду ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, з урахуванням ухвали від 20.11.2020 року про виправлення описки, заяву адвоката Бобика Ю.І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи задоволено. Призначено по справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні запитання: чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином України, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та дитиною ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ?; чи являється ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 біологічним батьком малолітньої дитини ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ?. Суд зобов'язав представника ОСОБА_1 адвоката Лотоцького М.В. повідомити ОСОБА_1 про призначення судом експертизи та її обов'язок з'явитися у експертну установу у визначений експертом день та час і забезпечити явку дитини ОСОБА_14 для відібрання біологічних зразків (а.с. 144-147, том 2).
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року постановлено звернутись до компетентного органу (суду) Французької Республіки з судовим дорученням про правову допомогу, за яким вручити відповідачці ОСОБА_1 , громадянці України, ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , Вітра-сюр-Сен (департамент Валь-де-Марн), копію ухвали про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи від 17.11.2020 року. Результати виконання судового доручення невідкладно направити до Івано-Франківського апеляційного суду (а.с.153-154, том 2).
Івано-Франківським апеляційним судом на адресу Південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) направлено пакет документів, перекладений французькою мовою про направлення судового доручення до суду або іншого компетентного органу Французької Республіки про вручення ОСОБА_1 , на підставі ухвали апеляційного суду від 30.11.2020 року (а.с.163-175, том 2).
Матеріали справи із ухвалою про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи направлено 28.12.2020 року до Львівського науково-дослідного Експертно-криміналістичного центру МВС України для проведення експертизи (а.с.176, том 2).
28.12.2020 року від Південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) повернувся пакет документів про вручення ОСОБА_1 судового доручення із зазначенням, що у відповідності п.7 ст.6 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, суди України направляють доручення про вручення судових документів до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 Конвенції, напряму (а.с.177, том 2).
Матеріали справи повернуті із експертної установи до апеляційного суду 11.01.2021 року у зв'язку з відсутністю необхідності у їх дослідженні при проведенні молекулярно-генетичної експертизи (а.с.178, том 2).
02.02.2021 року від Львівського науково-дослідного Експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення молекулярно-генетичної експертизи у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства із зазначенням, що у визначений експертом день ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_14 до експертної установи не прибули (а.с.181-183, том 2).
Івано-Франківським апеляційним судом на адресу Міністерства юстиції Відділ цивільних справ та печатка Кафедра взаємодопомоги, міжнародного приватного та європейського права (DEPILE) направлено доручення до суду або іншого компетентного органу Французької Республіки про вручення пакету документів, перекладених французькою мовою, для вручення ОСОБА_1 (а.с.185-203, том 2).
У зв'язку із відсутністю відповіді на зазначене судове доручення від Міністерства юстиції Відділ цивільних справ та печатка Кафедра взаємодопомоги, міжнародного приватного та європейського права (DEPILE), 01.02.2023 року Івано-Франківським апеляційним судом направлено до Міністерства юстиції Французької Республіки листа із проханням надати інформацію про вручення/невручення зазначеного пакету документів ОСОБА_1 або поінформувати, на якій стадії перебуває розгляд даного питання (а.с.204-205, том 2).
Згідно Трекінгу відстеження отримання листа, відправлення вручено 27.07.2022 року (Термінал Франція) (а.с.206, том 2).
23.03.2023 року на адресу Івано-Франківського апеляційного суду від Дирекції цивільних справ і печаток Міністерства юстиції Французької Республіки надійшов лист, датований 01.03.2023 року, із змісту якого встановлено, що у відповідь на лист апеляційного суду від 01 лютого повідомлено відповідний суд про ваші очікування щодо акту, наведеного в посиланні. Про повідомлення, які надійдуть по цій справі, проінформують апеляційний суд (а.с.208-210, том 2).
14.12.2023 року Івано-Франківським апеляційним судом на адресу Компетентного органу Міністерства юстиції Відділ цивільних справ та печатка Кафедра взаємодопомоги, міжнародного приватного та європейського права (DEPILE) повторно направлено листа із проханням надати інформацію про вручення/невручення зазначеного пакету документів ОСОБА_1 або поінформувати, на якій стадії перебуває розгляд даного питання (а.с.211-213, том 2).
Станом на 01.01.2025 року інформації від Компетентного органу Міністерства юстиції Відділ цивільних справ та печатка Кафедра взаємодопомоги, міжнародного приватного та європейського права (DEPILE) щодо вручення/невручення пакету документів ОСОБА_1 чи інформації щодо розгляду даного питання не надходило.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 11.03.2025 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду (а.с.237, том 2).
Застосовані норми права
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 5 СК України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (ч.ч. 2, 3 ст. 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно зі статтею 125 СК якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
За змістом вимог ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
У пунктах 4, 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно зі статтею 109 ЦПК України в разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити в його визнанні.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом в постановах від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23).
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Верховний Суд у постановах від 11 липня 2023 року в справі № 449/433/22 (провадження № 61-4176св23), від 17 лютого 2021 року в справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18) виснував, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що «доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».
Верховний Суд в постановах від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
З огляду на зазначене, саме висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів та підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Визнання батьківства - це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини. Саме тому вимагається подання до органів реєстрації актів цивільного стану спільної заяви матері дитини та чоловіка, який вважає себе батьком цієї дитини.
За відсутності об'єктивних даних про походження дитини від позивача, зокрема наданих позивачем належних та допустимих доказів такого походження (листів, заяв, анкет, інших документів, а також показань свідків, пояснень самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства), саме по собі бажання стати батьком дитини не обумовлює застосування статті 128 СК України.
Тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) на сьогодні є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) становить 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має ключове значення у вирішенні спору цієї категорії справ.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з'ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з'ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.
Відповідно до повідомлення Львівського науково-дослідного Експертно-криміналістичного центру МВС України, ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи повернуто без виконання, посилаючись на те, що у визначений експертом день а ні ОСОБА_2 , а ні ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_14 до експертної установи не прибули.
Нез'явлення відповідачки ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи протягом більше ніж 4 років свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про те, що саме він є батьком ОСОБА_14 .
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони відповідного правовідношення.
Так, судом апеляційної інстанції вживалися усі можливі та необхідні процесуальні заходи щодо повідомлення відповідачки ОСОБА_1 , яка проживає у Французькій Республіці, про призначення експертизи по справі.
Однак, не дивлячись на всі можливі дії суду, ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_14 жодного разу не з'явилася а ні у судове засідання, а ні до експертної установи для забору біологічних зразків, що унеможливило проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, хоча представник відповідачки адвокат Лотоцький М.В. був достеменно обізнаний про рух справи у суді і, зокрема, про призначення експертизи.
ЄСПЛ у справі «Багнєвський проти Польщі» не побачив порушення статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у неможливості відмовитися від батьківства при встановленні факту відсутності біологічного зв'язку. В цьому рішенні зазначено, що національне законодавство не передбачає будь-яких заходів, які дадуть змогу змусити дитину пройти тести ДНК. Для Суду цей елемент має вирішальне значення для збалансування відповідних інтересів. Якщо інтереси заявників не сходяться з огляду на відмову дитини пройти ДНК-тест, перевага надається інтересам дитини. Суд усвідомлює, що проведення досліджень ДНК та можливість кожному їх дотримуватися є розвитком на судовому рівні, оскільки ці тести дозволяють з певністю встановити існування або відсутність біологічних зв'язків між різними людьми. Проте Суд нагадав, що він уже вважав, що необхідність захисту третіх сторін може виключити можливість змусити їх пройти деякі медичні тести, в тому числі аналіз ДНК. Такий висновок тим більше підтверджується і в цьому випадку, коли третьою стороною є дитина. Суд не бачить нічого свавільного чи непропорційного у рішенні національного суду, який віддавав більшу увагу інтересам дитини, ніж можливої зацікавленості заявника у отриманні перевірки біологічних даних. Крім того, він вважає, що вік дитини, яка була неповнолітньою на той час, зіграв свою роль у врахуванні його інтересу.
Вказані висновки підтвердженні ЄСПЛ також у справі «Хіцкі проти Польщі».
За викладеного слід зазначити, що законодавством України не передбачено право суду змусити дитину пройти тест ДНК для визнання батьківства позивача відносно неї.
Вказаний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18.
Обов'язок з доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний.
Хоча і стороною відповідача не наведено наявність поважних підстав, які перешкоджали їй з'явитися разом із дитиною до експертної установи для забору відповідних зразків її та дитини, але все ж вказані дії та бездіяльність відповідача, що призвели до неможливості проведення експертизи, не дають суду можливість визнати факт та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дитини від позивача (стаття 109 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд першої інстанції, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки батьківство позивача щодо малолітньої ОСОБА_14 належними та допустимими доказами не підтверджено. Подані позивачем докази в обґрунтування заявлених вимог не можуть беззаперечно свідчити про його батьківство.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий І.О. Максюта
Судді: В.М. Барков
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено15 квітня 2025 року.