Справа № 953/3323/25
н/п 1-кп/953/722/25
"15" квітня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024170020004376 від 18.06.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Леова, Республіка Молдова, громадянина України, одруженого, з неповною середньою освітою, військовослужбовця, майстра-номера обслуги 1 зенітного артилерійського відділення 2 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника-адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_3
В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження №62024170020004376 від 18.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 09.04.2025 призначено проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні.
Під час підготовчого судового засідання судом на обговорення учасників судового провадження винесено питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.
Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити обвинувальний акт до судового розгляду і викликати в судове засідання учасників процесу, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає, розгляд справи повинен здійснюватися у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово.
Сторона захисту погодилась із думкою прокурора щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у даному кримінальному провадженні.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали обвинувального акту з додатками, з огляду на відсутність підстав для прийняття інших, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України рішень, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, виходячи з наступного.
Кримінальне провадження підсудне Київському районному суду м. Харкова.
Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.
З дотриманням вимог ст. 293 КПК України копія обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування вручені обвинуваченому.
Під час проведення підготовчого судового засідання також встановлено, що угода про визнання винуватості, у порядку ст. 468, 469, 470, 472-475 КПК України, до суду не надходила.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 4-8, 10 ч.1 ч. 2 ст. 284 КПК України, або повернення обвинувального акту прокурору судом не встановлено.
Підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено.
Таким чином, беручи до уваги, що у підготовчому судовому засіданні жодних обставин, які б перешкоджали призначенню судового розгляду, не встановлено, суд під час підготовки до судового розгляду, з'ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з'ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчинивши всі необхідні для підготовки судового розгляду дії, завершує підготовку до судового розгляду.
15.04.2025 в підготовчому судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без зміни розміру застави.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилалася на продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а також на те, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. На думку прокурора, слід враховувати, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується та обставини, які можуть свідчити на користь збільшення ризиків переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого є неможливим, оскільки вони не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не можуть запобігти вищевказаним ризикам.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 , заперечували щодо задоволення клопотання та вважають, що ризики визначенні стороною обвинувачення - відсутні, та вважали, що обґрунтованим запобіжним заходом є мінімальна застава.
Суд, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали справи, доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченого під вартою з наступних підстав.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 18.02.2025 відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 18.04.2025, із правом внесення застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Дія запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_3 закінчується 18.04.2025, що стало підставою звернення сторони обвинувачення до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно.
Відповідно до вимог ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам; 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.
Згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК).
На переконання суду ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення його до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії тяжкого злочину, за який законом, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Обвинувачений ОСОБА_3 усвідомлює незворотність настання покарання, може намагатись уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, покинути місце служби/розташування військової частини та почати переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, у зв'язку з чим наявний ризик його ухилення від слідства та суду.
Суд враховує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Суд вважає встановленим продовження існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.
Ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК).
Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо продовження існування ризику незаконного впливу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від останніх та дослідження їх судом.
Розгляд даного кримінального провадження розпочато, проте свідки ще не допитані, ОСОБА_3 може здійснити вплив на свідків з метою схилення їх до зміни показів та відмови від показів, з метою уникнення покарання за вчинений злочин.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК).
Суд вважає, що ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, як зазначає прокурор є обґрунтованим, та доведеним, з огляду на наступне:
- ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;
- ОСОБА_3 перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника вчиненого в умовах воєнного стану, або самовільно залишити військову частину, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину.
Суд зауважує, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення обвинуваченим відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою для запобігання ризикам.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Оцінюючи можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі, застава, домашній арешт, особиста порука та особисте зобов'язання не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Так, ОСОБА_3 є військовослужбовцем, одружений, раніше не судимий, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проте це не превалює над зацікавленістю обвинуваченого у переховуванні від суду.
Обґрунтовуючи неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу прокурор послався на встановлені під час досудового розслідування та відображені у його клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення, обґрунтування та ступінь вираженості наведених ризиків, а також те, що основним є ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду, у зв'язку з чим, лише тримання під вартою здатне забезпечити мету застосування запобіжного заходу, а не жоден більш м'який запобіжний захід.
Таку аргументацію, з огляду на обґрунтованість обвинувачення, доведеність наявних ризиків передбачених пунктами 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає достатньою для висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 суд бере до уваги те, що останній обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, враховуючи суспільну небезпеку кримінального правопорушення, відсутність міцних соціальних зв'язків, що може свідчити про те, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду та може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризики зазначені у клопотанні прокурора (пункт 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_3 на більш м'який. Суд вважає, що на цей час існують підстави для продовження застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на характер кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , суд з урахуванням обставин справи, даних про особу обвинуваченого, його майнового та сімейного стану, ризиків, передбачених пунктами 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, керуючись ч. 4 та ч. 5 ст. 182 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, вважає за необхідне визначити ОСОБА_3 заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90 840,00 грн. (3 028 х 30) та вважає її достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Щодо заперечень обвинуваченого, суд враховує їх, однак вважає, що наявні та доведені ризики у кримінальному провадженні виправдовують ступінь втручання в права обвинуваченого, які пов'язанні з обмеженням його свободи і це відповідає меті кримінального провадження.
Відповідно до положень ст. 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи;3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.
Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, в тому числі і особи, які тримаються під вартою. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, в тому числі і в державних установах Міністерства юстиції, якими є слідчі ізолятори, в яких створюються умови для ефективного доступного для ув'язнених медичного обслуговування.
Слідчий суддя вважає, що повідомлені обвинуваченим відомості стосовно неналежного надання йому медичної допомоги вказують на можливе порушення вимог законодавства під час тримання під вартою останнього, а відтак враховуючи правову позицію, викладену в рішеннях ЄСПЛ «Кондратьєв проти України», «Муйсель проти Франції», згідно якої Суд зазначив, що національні органи влади не забезпечили заявникові належного медичного догляду, визнавши при цьому порушення ст. 3 Європейської конвенції з боку держави - відповідача, застосовуючи положення ч. 6 та 7 ст. 206 КПК України, вважає за необхідне зобов'язати Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» забезпечити проведення медичного обстеження ОСОБА_3 з приводу повідомлення останнім про загострення наявної в нього хвороби псоріаз, втрати зору, інших скарг на стан здоров'я та надати суду дані за наслідками проведення такого обстеження, із зазначенням поставленого діагнозу.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.176, 177, 178, 182, 183, 196, 197, 316 КПК України, суд, -
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту в кримінальному провадженні 62024170020004376 від 18.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на 17.04.2025 о 11:15 год в приміщенні Київського районного суду м. Харкова (м. Харків, вул. Валентинівська,7-б).
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
Викликати в судове засідання учасників судового провадження.
Клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 13.06.2025 року, включно.
Визначити розмір застави у розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача Державна казначейська служба України (м. Київ), код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок: UA 208201720355299002000006674).
Застава може бути внесена обвинуваченим або заставодавцем до сплину терміну тримання під вартою обвинуваченого.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_3 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; прибувати до особи, визначеної командуванням військової частини в якій обвинувачений проходить службу, з періодичністю, встановленою цією особою.здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали в частині тримання під вартою до 13.06.2025, включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Зобов'язати Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» забезпечити невідкладне проведення медичного обстеження ОСОБА_3 .
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 15.04.2025.
Суддя ОСОБА_1