Справа № 621/652/25
Провадження № 2-а/621/12/25
Іменем України
15 квітня 2025 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Вельможної І.В.,
секретаря судового засідання - Лацько А.В.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Національної поліції в Харківській області,
представник відповідача - Гвоздецька Оксана Миколаївна,
третя особа - інспектор відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області Почуєв Костянтин Юрійович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа - інспектор відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області Почуєв Костянтин Юрійович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження,
12.03.2025 адвокат Ващенко Р.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа інспектор СРПП відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області Почуєв К.Ю., в якому просить суд:
- скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 609774 від 14.12.2024, складену інспектором СРПП відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП у Харківській області Почуєвим Костянтином Юрійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн 00 коп.;
- провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрити на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 14.12.2024 інспектором СРПП відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП у Харківській області Почуєвим К.Ю. було винесено відносно ОСОБА_1 постанову у справі про адміністративне правопорушення (БАД № 609774) та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, застосувавши адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
У постанові про притягнення до адміністративної відповідальності інспектор Почуєв К.Ю. вказує про порушення ОСОБА_1 п. 2.1 Правил дорожнього руху, вказавши, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом УАЗ-469б за адресою: с. Гусина Поляна, вул. Залізнична, не мав при собі посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Про наявність постанови та її зміст Клименко О.В. дізнався лише 28.02.2025, коли представник позивача ознайомився в Зміївському районному суді з матеріалами іншої справи за № 621/264/25 стосовно ОСОБА_1 за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При перегляді відеозаписів вбачається, що копія постанови серії БАД № 609774 від 14.12.2024 позивачу не вручалась, а в матеріалах судової справи № 621/264/25 наявний супровідний лист з вих. № 18274/119-90/04/20-2024 від 18.12.2024 за підписом заст. начальника відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції № 1 про направлення ОСОБА_1 копії постанови серії БАД № 609774 та протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 839785 від 14.12.2024. В той же час матеріали судової справи № 621/264/25 не містять даних про отримання позивачем поштою вищевказаних документів.
З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 14.12.2024 о 14:41 годині вул. Залізнична, буд. 8, с. Гусина Поляна, ОСОБА_1 керував а/м УАЗ 469б, д. з. НОМЕР_1 не мав при собі посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п. 2.1 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Представник позивача вказує, що в момент зупинки транспортного засобу УАЗ-469б інспектором Почуєвим К.Ю. за кермом знаходився не ОСОБА_1 , а інша особа. За версією інспектора Почуєва, позивач ОСОБА_1 в ході руху автомобіля заднім ходом перед в'їздом в тунель, встиг переміститись з місця водія на пасажирське. Однак, при ретельному перегляді долучених до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 839785 від 14.12.2024 відеозаписів не вбачається ознак зміни водія зупиненого працівниками поліції автомобіля. Дії водія абсолютно логічні, послідовні та відповідають обстановці на місці зупинки, про що він повідомляє поліцейських, заявляючи, що саме він був за кермом, а не позивач. В свою чергу позивач ОСОБА_1 на місці зупинки, вийшовши з автомобілю, абсолютно логічно пояснює інспектору, що не сідав за кермо, оскільки вживав перед цим алкоголь, є пасажиром, везе в салоні дрова тещі і взяв з собою тверезого водія.
Безпосередньо маневр автомобіля УАЗ-469б і рух його заднім ходом перед зупинкою теж був вимушений, оскільки, як вбачається з відеозапису камери, розташованої в салоні патрульного автомобіля, авто поліцейських вже рухалось по вузькому тунелю, а транспортний засіб УАЗ-469б поступався дорогою, даючи змогу поліцейським завершити проїзд.
Оскільки позивач ОСОБА_1 не був водієм транспортного засобу УАЗ-469б за вказаних у постанові обставин, в його діях відсутня вина та склад правопорушення, а працівник поліції, не впевнившись однозначно у наявності у його діях порушення ПДР, притягнув його до адміністративної відповідальності.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 18.03.2025 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи.
14.04.2025 представником відповідача надано відзив на позов, згідно якого він просить залишити без задоволення, оскільки оскаржувана постанова складена відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395. Зазначає, що отримувати копію постанови ОСОБА_1 відмовився, у зв'язку постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному серії БАД № 609774 від 14.12.2024 направлено поштою.
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В ході розгляду справи, особу позивача було встановлено, що позивач не має посвідчення водія на право керування транспортним засобом. Таким чином, відповідно до вищевказаних вимог чинного законодавства, інспектор, розглянувши справу у відповідності до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пункту 2 розділу III Інструкції та з урахуванням частини 2 статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись статтею 284 КУпАП виніс постанову серії БАД № 609774 від 14.12.2024 за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосував до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425, 00 грн. Отже, застосування до ОСОБА_1 санкцій частини 1 статті 126 КУпАП в обставинах, викладених в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 609774 від 14.12.2024 є законним, а тому підстав для скасування постанови про притягнення заявника до адміністративної відповідальності не вбачається.
Вважає, що зазначені в адміністративному позові доводи свідчать про намагання уникнути від відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.
До відзиву на адміністративний позов представником відповідача надано рапорт інспектор відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області Почуєв К.Ю. від 10.04.2025 щодо обставин події 14.12.2024, копію оскаржуваної постанови, матеріали відеозаписів.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ващенко Р.М. надав клопотання про проведення судового розгляду справи без його участі та без участі позивача. Підтримав позов з підстав викладених у ньому. На підтвердження обґрунтування адміністративного позову надав копію постанови Зміївського районного суду Харківської області від 25.03.2025 по справі № 621/264/25 про закриття провадження по справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Харківській області - Гвоздецька О.М. у відзиві на позовну заяву просила проводити судовий розгляд без участі представника відповідача, з урахуванням поданого відзиву.
Третя особа - інспектор відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області Почуєв К.Ю. про причини неявки не повідомив. Заяв про відкладення судового розгляду, письмових пояснень з приводу позову, в тому будь-яких інших заяв до суду не надходило.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В матеріалах справи відсутні відомості про передбачені статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для відкладення судового розгляду, тому розгляд справи по суті проведений за відсутності позивача, представника відповідача та третьої особи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Оцінивши обставини, повідомлені у позовній заяві, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
14.12.2024 інспектором відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області Почуєвим К.Ю. у відношенні ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 609774, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення п. 2.1. ПДР та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн (а. с. 10).
Вказаною постановою ОСОБА_1 був визнаний винуватим у тому, що 14.12.2024 о 14:41 год. по вул. Залізничній, 8 в с. Гусина Поляна, керував т/з УАЗ-469б реєстраційний номер НОМЕР_1 і не мав при собі посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п. 2.1. ПДР.
Відповідно до статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Частина 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, визначені статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими.
Пунктом 2 частини 1 статті 32 Закону України «Про національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
В розділі 2 ПДР закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Згідно п. 2.4 Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Диспозицією частини 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством. Що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Представник позивача - Ващенко Р.М. вказує на відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до частин 2 - 5 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі регулює Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015.
ОСОБА_1 заперечує факт вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки не був водієм транспортного засобу.
Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як передбачено статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Крім того, згідно зі статтею 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В свою чергу, згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття доказів, якими у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як зазначено у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно з вимогами статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення суд вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Так, оскаржувана постанова не може оцінюватися судом, як належний та допустимий доказ в розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, за відсутності належних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, суд дійшов висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки сам по собі виклад у ній адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення ОСОБА_1 такого порушення. Винесена постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Сам факт винесення відносно ОСОБА_1 постанови (БАД № 609774 від 14.12.2024) не є доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Дана позиція викладена в постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 357/10134/17, провадження № К/9901/32368/18).
В розумінні ПДР, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Судом досліджені відеозаписи щодо обставин події 14.12.2024, які слугували притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення п. 2.1 ПДР.
Дослідженими відеозаписами не підтверджено факту керування безпосередньо ОСОБА_1 транспортним засобом УАЗ-469б 14.12.2024.
Разом із тим, з копії постанови Зміївського районного суду Харківської області від 25.03.2025 по справі № 621/264/25, яка набрала законної сили 07.04.2025, вбачається, що за подією яка мала місце 14.12.2024 о 14:41 годині по вул. Залізнична, буд. 8, с. Гусина Поляна не встановлено доказів факту керування ОСОБА_1 автомобілем УАЗ 469б, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку з чим провадження по справі про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрито з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення є недоведеним.
Така правова позиція висловлене в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі № 463/1352/16-а.
За наведених вище обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова у справі про адміністративні правопорушення була ухвалена поліцейським без врахуванням принципу правомірної адміністративної поведінки, тобто без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення, характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Згідно зі статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, приписами пункту 3 частини 1 статті 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що в разі оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності орган (посадова особа) при перевірці законності та обґрунтованості винесеної постанови може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.
Згідно з частиною 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
При прийнятті адміністративного позову, судом поновлено позивачу строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
За встановлених судовим розглядом обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, постанова серії БАД № 609774 від 14.12.2024 винесена у відношенні ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення п. 2.1. ПДР підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 77, 139, 241 - 246, 271, 272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову інспектор відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції Почуєва Костянтина Юрійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 609774 від 14.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 ( шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, з одночасним надсиланням апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 15 квітня 2025 року.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Харківській області, адреса місцезнаходження: вул. Жон Мироносець, буд. 13, м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 40108599.
Третя особа - інспектор відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області Почуєв Костянтин Юрійович, адреса місцезнаходження: вул. Дніпровська, 211, м. Мерефа, Харківський район, Харківська область, 62472.
Головуючий: