ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/602/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
від Одеської обласної прокуратури-Капустін М.В. за посвідченням;
від Одеської міської ради-Степанчук В.В. на підставі самопредставництво;
від ОСОБА_1 -Жук В.В. на підставі ордеру;
від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області-не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Одеської міської ради та заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради
на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2025 року м. Одесі, суддя першої інстанції Рога Н. В., повний текст складено та підписано 13.01.2025 року
у справі 916/602/23
за позовом: заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області
за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1
про скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У лютому 2023 року Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, в якій просив скасувати проведену 26.07.2021 року державним кадастровим реєстратором відділу у Голованівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Печерицею Т.М. реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки, а також стягнути на його користь судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0600 га у приватну власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва розроблений ФОП Мешко Л.Л. без урахування заборон та обмежень, встановлених законом, а також усіх наявних документів та матеріалів, а саме, відповідних викопіювань із Генерального плану міста Одеси, зонінгу, інформацій виконавчих органів Одеської міської ради та рішень Одеської міської ради щодо неможливості її відчуження та забудови, тобто, не відповідає вимогам ст. 58, 60-62, 83 Земельного кодексу України, ст. 88, 90 Водного кодексу України, п. 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486, Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173.
Як зазначає прокурор, у порушення вимог законодавства, відповідно до вищезазначеного проекту землеустрою спірній земельній ділянці надано наступні характеристики: категорія земель: землі рекреаційного призначення, код згідно з КВЗУ: 014.00 землі, які використовуються для відпочинку та оздоровлення, код та вид цільового призначення згідно КВЦПЗ: 07.03 для індивідуального дачного будівництва.
У подальшому, 26.07.2021 державним кадастровим реєстратором відділу у Голованівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Печерицею Т. М. відкрито поземельну книгу на спірну земельну ділянку, присвоєно останній кадастровий номер 5110136900:45:007:0006, та внесено до Державного земельного кадастру відомості про зазначену земельну ділянку.
Відповідно до розділу 1 поземельної книги (запис від 26.07.2021р. № 001), земельна ділянка із кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 площею 0,0600 га, розташована по АДРЕСА_1 віднесена до категорії земель: землі рекреаційного призначення, вид використання: для індивідуального дачного будівництва, форма власності не визначена.
Відповідно до запису №003 від 26.07.2021р. земельна ділянка має відповідне обмеження: розташована у межах водоохоронної зони.
При цьому, прокурор зазначає, що дії державного кадастрового реєстратора відділу у Голованівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Печерицею Т. М. щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку із кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 не є протиправними, тому що останньому не було відомо про порушення Фомінцевим В.В. законодавчо встановленої процедури отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, вжиття виконавчими органами Одеської міської ради спрямованих на встановлення підстав для надання такого дозволу, у тому числі, про рішення Одеської міської ради про відмову у наданні ОСОБА_1 відповідного дозволу, що свідчить про обґрунтоване встановлення відсутності критерію «мовчазної згоди» органу місцевого самоврядування, що є розпорядником спірної земельної ділянки.
Проте, на думку прокурора, враховуючи, що здійснення державної реєстрації у Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки на підставі проекту землеустрою ОСОБА_1 , розробленого без урахування заборон та обмежень, встановлених законом, а також усіх наявних документів та матеріалів, розроблених та виданих на місцевому рівні, надання земельній ділянці цільового призначення, що прямо суперечить вимогам закону, є окремою підставою для скасування такої реєстрації у судовому порядку.
Отже, на думку прокурора, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 площею 0,0600 га, розташована по АДРЕСА_1 є землею комунальної власності територіальної громади міста Одеси, розпорядником якої є Одеська міська рада, а тому її права на реалізацію усіх правомочностей щодо спірної земельної ділянки, а саме, володіння, користування та розпорядження нею, підлягають захисту шляхом скасування державної реєстрації незаконно сформованої земельної ділянки та закриття Поземельної книги на неї. Окрім наведеного, прокурором у позовній заяві обґрунтовано підстави для представництва ним у даній справі інтересів держави.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.01.2025 року у справі №916/602/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.
Відмовляючи прокурору у позовних вимогах, суд першої інстанції зазначив про те, що у державного реєстратора відділу у Голованівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Печериці Т.М. були відсутні правові підстави для відмови ОСОБА_1 у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки.
Окрім того, на думку місцевого господарського суду, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва, код ВКЦПЗ - 07.03 за адресою: вул. Ветрова, Київський район, м. Одеса, повністю відповідав положенням діючого земельного законодавства, що підтверджується наданими третьою особою висновком Державної експертизи про розгляд документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 8240/88-20 від 05.05.2020 та висновком Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 3143/82-21 від 05.03.2021, отже, оскільки проект землеустрою розроблений на підставі принципу «мовчазної згоди», а тому не повинен був включати дозвіл Одеської міської ради на його розроблення.
Таким чином, Господарський суд Одеської області погоджуючись з доводами щодо правомірності дій державного кадастрового реєстратора щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку із кадастровим номером 5110136900:45:007:0006, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог заступника керівника Одеської обласної прокуратури.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Одеська міська рада з рішенням суду першої інстанції не погодилося, тому звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2025 року у справі №916/602/23 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, Одеська міська рада зазначає, що, власником земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 є саме Одеська міська рада в силу закону, а оскаржувана державна реєстрація земельної ділянки, проведена щодо земель комунальної власності територіальної громади м. Одеси, позбавляє міську раду права користування та розпорядження наведеною земельною ділянкою.
Скаржник зауважує на тому, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки мотивувальна частина останнього взагалі не містить мотивованої оцінки аргументам прокурора та міської ради, мотивів та висновків щодо визнання доказів однієї із сторін більш вірогідними, ніж докази заступника керівника Одеської обласної прокуратури. Фактично рішення зводиться до цитування позицій учасників справи, а також застосування норм права у невідомих редакціях, оскільки суд не зазначає конкретні редакції у рішенні, в той час як норми права, які підлягали застосуванню, судом не застосовані або застосовані неправильно.
Одеська міська рада звертає увагу на неправильне застосування Господарським судом Одеської області редакції положень Земельного кодексу України, що призвело до порушення судом положень ст. 58 Конституції України. Так, застосуванню у межах даної справи підлягали приписи земельного законодавства, чинні на момент прийняття рішення про державну реєстрацію земельної ділянки від 26.07.2021 року.
Крім того, Одеська міська рада зазначає, що державна реєстрація вільних від забудови земельних ділянок здійснюється виключно за наявності відповідного дозволу органу місцевого самоврядування на розробку проєкту землеустрою. При цьому, відсутність такого дозволу є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки. Разом з тим, державним реєстратором проігноровані положення законодавства, внаслідок чого останнім прийнято безпідставне рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, яке продовжує бути чинним внаслідок ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Також, Одеською міською радою наголошено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлендконсалтинг» відмовилося від виконання договору, укладеного із Фомінцевим В.В., та розроблення відповідного проекту землеустрою через відмову міської ради у наданні дозволу на розробку цього проекту. Натомість, наявність чотирьох відмов не перешкодило розробити такий проект ФОП Мешко Л.Л., внаслідок розробки якого було проведено оскаржувану державну реєстрацію земельної ділянки.
Одеська міська рада вказує, що обставини зміни суб'єкта господарювання, який є виконавцем робіт із землеустрою, взагалі не були досліджені господарським судом. Разом із цим, наведене вочевидь доводить відсутність «мовчазної згоди» з боку Одеської міської ради та свідчить про порушення порядку розроблення проекту землеустрою всупереч протилежним безпідставним висновкам суду першої інстанції
Щодо невідповідності місця розташування спірної земельної ділянки вимогам містобудівної документації Одеська міська рада стверджує, що під час проведення спірної державної реєстрації земельної ділянки державним реєстратором не було перевірено відповідність поданих Фомінцевим В.В. документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації.
Розташування земельної ділянки, площею 0,06 га (кадастровий номер 5110136900:45:007:0006), за адресою: м. Одеса, вул. Ветрова, для індивідуального дачного будівництва, не відповідає Генеральному плану м. Одеси, іншій містобудівній документації та
державним будівельним нормам».
Так, Одеська міська рада стверджує, що відповідно до Генерального плану запитувана земельна ділянка розташована на озелененій території загального користування (ландшафтно-рекреаційна зона), в проектній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів. Згідно із Планом зонування спірна земельна ділянка розташована в зоні Р-4 (рекреаційна зона обмеженого користування), в проектній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів.
Таким чином, Одеська міська рада наголошує, що, одним із пріоритетних завдань з планування та забудови території м. Одеси Генеральним планом визначено не лише збереження існуючих озеленених територій, але і їх збільшення, що свідчить про недоцільність відведення спірної земельної ділянки, яка розташована у цій зоні, для нової індивідуальної дачної забудови.
Крім того, скаржник наголошує, що з огляду на положення ст. 88 Водного кодексу України, містобудівної документації та відповідних правових висновків Великої Палати Верховного Суду, земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 входить до меж прибережної захисної смуги Чорного моря, яка є землею водного фонду, що було безпідставно проігноровано судом першої інстанції.
Також, скаржник зазначає, що Генеральним планом передбачені заходи щодо встановлення меж прибережно-захисної смуги та проведення відповідних робіт щодо берегоукріплення та проведення протизсувних робіт. Таким чином, місце розташування запитуваної земельної ділянки, що розташована в проектній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів, для індивідуального дачного будівництва не відповідає Генеральному плану.
Скаржник акцентує увагу на тому, що планом зонування у переважних видах використання передбачено розміщення окремих 1-2 поверхових житлових будинків, дачних та літніх (сезонного типу) будиночків, що існували на території зони на момент розроблення зонінгу. Натомість, Фомінцев В.В. звернувся до міської ради щодо відведення вільної від забудови земельної ділянки. Наведене свідчить про невідповідність місця розташування цієї земельної ділянки вимогам Плану зонування.
Разом із цим, Одеська міська рада акцентує увагу суду апеляційної інстанції, що місце розташування спірної земельної ділянки не відповідає державним будівельним нормам.
Одеська міська рада також звертає увагу на те, що із наведених положень ДБН Б.2.2- 12:2019 вбачається, що пп. 6.1.44 забороняє розміщення нової дачної забудови в межах населених пунктів, а також на територіях, де діють планувальні обмеження, у тому числі на територіях водоохоронних зон. При цьому, пп. 6.1.45 ДБН Б.2.2-12:2019 рекомендується нову дачну забудову розміщувати за межами населених пунктів на земельних ділянках з цільовим призначенням для дачного будівництва чи індивідуального садівництва.
Щодо недослідження господарським судом обставин присвоєння цільового та функціонального призначення спірній земельній ділянці Одеська міська рада зазначає, що визначення та зміна цільового призначення земельної ділянки здійснюється виключно за ініціативою її власника на підставі затвердженого проекту землеустрою.
З огляду на наведене, Одеська міська рада акцентує увагу, що визначення категорії землі, вид використання та цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 відбулося на підставі розробленого ОСОБА_1 проекту землеустрою поза волею власника такої земельної ділянки - Одеської міської ради, якою було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Враховуючи наявні обмеження щодо використання такої земельної ділянки, визначені містобудівною документацією, наголошуємо на тому, що спірна державна реєстрація земельної ділянки проведена всупереч наявним обмеженням та має бути скасована, що було безпідставно проігноровано Господарським судом Одеської області в оскаржуваному рішенні.
Також, з рішенням суду першої інстанції не погодився заступник керівника Одеської обласної прокуратури, який просив скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03 січня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги останнього у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, прокурор, посилаючись на низку правових позицій Верховного Суду, зазначив, що при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об'єктів необхідно враховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок, зокрема, враховувати нормативні розміри прибережних захисних смуг, встановлені статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовні розміри і межі водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, містобудівної документації та з урахуванням конкретної ситуації.
Отже, прокурор наголошує, що суд першої інстанції, посилаючись на відсутність проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги на території м. Одеси та висновок про погодження цього проекту землеустрою, всупереч вищезазначеним нормам законодавства та висновкам Верховного Суду, дійшов необґрунтованого висновку про правомірну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006, як земельної ділянки рекреаційного призначення, чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Крім того, прокурор зазначає, що суд першої інстанції, роблячи необґрунтований висновок про повну відповідність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва, не врахував положення пп. 6.1.44, 6.1.45 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», відповідно до яких розміщення нової дачної забудови в межах населених пунктів, а також на територіях, де діють планувальні обмеження, у тому числі, водоохоронних зонах, не допускається. Нову дачну забудову рекомендується розміщувати за межами населених пунктів з цільовим призначенням для дачного будівництва чи індивідуального садівництва.
Також, на думку прокурора, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 підстав для замовлення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 0,06 га на підставі принципу «мовчазної згоди», оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент замовлення ОСОБА_1 проекту землеустрою), передбачалось, що у разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Водночас, прокурором вказано, що за результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 від 28.09.2017, 31.08.2017, 30.11.2017, 24.01.2018, 16.02.2018 та 02.05.2019, була надана письмова відповідь Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 13.02.2018 за №01-13/46/ЗПІ, рішення Одеської міської ради про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою від 16.02.2018 за №2922-VII, а також письмові відповіді виконавчих органів Одеської міської ради від 31.05.2019 за №01-26/629, від 04.03.2020 за №01-13/29/0-114пз-к, які беззаперечно свідчать, що Одеською міською радою вживались заходи, спрямовані на об'єктивне встановлення підстав для надання ОСОБА_1 відповідного дозволу.
Зокрема, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради листом від 31.05.2019 за №01-26/629 (наявний у складі проекту землеустрою), надано ОСОБА_1 інформацію про те, що відповідно до протоколу постійної комісії з питань землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради від 13.04.2018 розгляд питання про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою було відкладено з причин відсутності затвердженого проекту землеустрою по встановленню меж прибережної захисної смуги Чорного моря у м. Одесі, який і до теперішнього часу не затверджено. Зазначений протокол був розміщений на офіційному веб-сайті Одеської міської ради у загальному доступі. Отже, останньому було відомо про вказаний факт.
Водночас, ОСОБА_1 , володіючи інформацією про особливий обмежено оборотоздатний статус запитуваної земельної ділянки, а також про неможливість її отримання у приватну власність, а тому не маючи права на замовлення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у приватну власність із цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва за принципом «мовчазної згоди», 01.07.2019 повідомив Одеську міську раду про те, що ним замовлено відповідний проект землеустрою (договір від 25.06.2019 за №2-25/06).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2025 року у справі №916/602/23, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2025 року у справі №916/602/23; об'єднано для спільного розгляду апеляційні скарги Одеської міської ради та заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2025 року у справі №916/602/23, справу призначено до розгляду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2025 року прийнято справу №916/602/23 за апеляційними скаргами Одеської міської ради та заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2025 року у справі №916/602/23 до свого провадження у новому складі: головуючий суддя: Діброва Г.І., судді: Савицький Я.Ф., Ярош А.І.; визнано необґрунтованим відвід судді Савицького Я.Ф., заявлений ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг у справі №916/602/23.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Савицького Я.Ф. від розгляду справи №916/602/23 (вх. № 336/25/Д1 від 12.02.2025) відмовлено.
26.02.2025 року через підсистему електронний суд до Південно-західного апеляційного господарського суду від третьої особи ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення на апеляційні скарги, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг Одеської міської ради та Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду одеської області від 03.01.2025 року у повному обсязі.
Зокрема, третя особа зазначає, що позивачі (Одеська обласна прокуратура та Одеська міська рада) не заперечували та не оскаржували наявні докази у справі, а саме:
1) Позитивні експертні висновки про розгляд документації із землеустрою на спірну земельну ділянку за адресою: вул. Вєтрова, Київського району, м. Одеси Одеської області:
- від 05.03.2021 №3143/82-21, наданий експертом Державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Черкаській області;
- від 05.05.2020 №8240/88-20, наданий експертом Державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.
2) Листи управління архітектури та містобудування Одеської міськради
- від 26.01.2018 №01-13/27зпі про те, що територіальна зона Р-4 призначена для розташування дач;
- від 13.02.2018 №01-13/46/зпі про те, що ділянка по вул.Вєтрова призначена для розташування дач.
3) Лист від 15.03.2021, наданий розробником плану зонування (зонінгу) м. Одеси ТОВ «ХАРКІВПРОЕКТ», в якому вказано, що Проект землеустрою відповідає функціональному призначенню території Р-4 (рекреаційна зона дач та колективних садів).
4) Лист №01-17/112-ЗПІ від 22.03.2021 Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в якому указано, що територія по вул. Вєтрова у Київському районі не входить до переліків додатка 1 та додатка 2 рішення Одеської міськради від 07.07.2009 року №4438-V, якими встановлено переліки парків та скверів у м.Одеса, переліки зелених зон, прибудинкових територій та зелених зон загального користування міста, збереження яких передбачено або необхідно передбачити містобудівною документацією.
Також, третя особа зауважує, що до меж прибережної захисної смуги Чорного моря, які вказані в Плані зонування території (зонінгу) м. Одеса (викопіювання з зонінгу умовними позначеннями та територією спірної земельної ділянки), який розроблено згідно рішення Одеської міської ради №6490-VI від 25.03.2015 «Про розробку плану зонування території (зонінгу) м.Одеси» (додаток 8) та затверджено рішення Одеської міськради №1316-VII від 19.10.2016 «Про затвердження Плану зонування території (зонінгу) м.Одеса», спірна земельна ділянка не входить та не належить.
Третя особа вказує, що позивачами не надавалось до суду заяв чи клопотань щодо проведення додаткових судових експертиз зі спірного питання, а тому, твердження апелянтів не відповідають дійсності та спростовуються письмовими доказами у справі, яким у сукупності суд надав об'єктивну та обґрунтовану оцінку.
Щодо відповідності кадастрового номеру 5110136900:45:007:0006 вимогам законодавства, останній зазначає, що таке підтверджено наступним:
позитивним висновком про розгляд землевпорядної документації від 05.03.2021 №3143/82-21, наданим експертом Державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Черкаській області (електронний документ додано до даної справи);
положеннями Плану зонування (зонінгом) м.Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 1316- VII від 19.10.2016 р., згідно яких :
- територія ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 визначена як зона Р-4 і призначена для розташування дач (переважний вид використання території);
- територія ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 розташована поза межами прибережної захисної смуги Чорного моря. Межа прибережної захисної смуги Чорного моря вказана в містобудівній документації «План зонування (зонінг) м.Одеси», яка затверджена рішенням Одеської міської ради № 1316- VII від 19.10.2016 р., і проходить по межі пляжної зони значно ближче до урізу води моря, ніж розташована спірна ділянка;
положеннями ч.7 ст. 88 Водного кодексу та ч.3 ст.62 Земельного кодексу, згідно з якими в межах населених пунктів прибережні захисні смуги морів встановлюються містобудівною документацією, а у разі відсутності такої документації вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів. Ділянка з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 розташована на відстані 139.66 метрів від урізу води Чорного моря, що відповідає положенням ч.7 ст. 88 Водного кодексу та ч.3 ст.62 Земельного кодексу;
неможливістю застосування вимог державних будівельних норм (в тому числі п.п. 6.144, 6.1.45 ДБН Б.2.2-12:2019) виходячи з наступного:
- згідно п. 10 ст. 10 Закону України «Про будівельні норми» встановлено, що будівельні норми не містять правових норм, тобто, погодження проекту землеустрою та реєстрація кадастрового номеру земельної ділянки не порушує положення п.п.6.1.44, 6.1.45 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», оскільки проектом землеустрою не передбачається розміщення дачної забудови, адже дачна забудова може здійснюватись лише на підставі будівельного паспорта, виданого органом містобудування та архітектури;
- проектом землеустрою не передбачається розміщення забудови по вул. Вєтрова. Існує можливість використання земельної ділянки для дачного відпочинку без забудови, з використанням власного автомобільного транспорту та наметів.
- забудова земельних ділянок здійснюється на підставі будівельного паспорта забудови, який видається органом містобудування і архітектури, згідно Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 05.07.2011 № 103.
- при відведенні земельної ділянки забезпечується конституційне право громадян на приватизацію земельної ділянки, яке визначене Конституцією України та Земельним кодексом України.
Також, третя особа наголошує, що «Планування та забудова територій» набрав чинності значно пізніше затвердження Плану зонування (зонінгом) м.Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 1316- VII від 19.10.2016, в якому спірна земельна ділянка встановлена як територія Р-4 для розташування дач. Відповідність Плану зонування (Зонінгу) м.Одеса положенням Генерального плану м.Одеса встановлена Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підтверджена судовим рішенням від 25 вересня 2023 року у справі 420/14010/21, яке набрало законної сили 03.11.2023.
Третя особа наголошує, що відповідно до статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
Також, третя особа вказує, що аналіз положень статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозволяє стверджувати, що план зонування території містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Це, зокрема, сукупність обов'язкових вимог до використання земельних ділянок, щільність населення в межах житлової забудови; відсоток озеленення (для рекреаційних зон); гранична поверховість або висота будівель у метрах, інші містобудівні умови та обмеження.
Отже, затверджуючи своїм рішенням план зонування території, місцева рада визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, тобто, здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.
Крім того, третя особа заперечує стосовно того, що озеленення, наявність схилу, складні геологічні умови можуть бути підставою для скасування реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006, оскільки ні в Державному реєстрі речових прав, ні в Державному земельному кадастрі не встановлено обмежень чи обтяжень щодо земельної ділянки по вул. Вєтрова в м.Одеса на підставі наявності озеленення, схилу чи інших складних геологічно-будівельних умов.
Крім того, третя особа наголошує, що положення ч.10 ст.88 Водного кодексу України та ч.3 ст.60 Земельного кодексу України в редакції від 24.07.2021, пом'якшують або скасовують відповідальність особи, тому вказані положення законодавства можуть мати зворотню дію в часі стосовно реєстрації 22.07.2021 кадастрового номеру земельної ділянки.
В судовому засіданні представники прокуратури та Одеської міської ради просили суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційні скарги, а рішення суду першої інстанції скасувати з мотивів, що викладені письмово.
Представник третьої особи заперечував проти задоволення апеляційних скарг позивачів з мотивів, що викладені письмово у поясненні, просив суд апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку до його електронного кабінету ухвали про відкриття апеляційного провадження. Про причини неявки в судове засідання не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань суду не надав.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, учасники справи скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення учасників справи, обговоривши доводи та вимоги апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Одеської міської ради та заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради потребують часткового задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2025 року у справі №916/602/23 потребує скасування із закриттям провадження у справі, з огляду на наступне.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
31.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради із заявою про надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,06 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Департаментом комунальної власності Одеської міської ради листом від 20.09.2017 року №01-26/1169, наданим у відповідь на вказане звернення ОСОБА_1 , повідомлено про необхідність надання графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
28 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради із аналогічною заявою про надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,06 га, розташованої за вищезазначеною адресою.
Окрім того, 30.11.2017р., 24.01.2018р., 16.02.2018р. ОСОБА_1 на адресу Одеської міської ради надіслано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,06 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
07 лютого 2018 року ОСОБА_1 також звернувся до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради із запитом про надання кадастрової довідки служби містобудівного кадастру управління про території по АДРЕСА_1 .
Листом від 13.02.2018 року за №01-13/46/ЗШ Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради повідомлено ОСОБА_1 про те, що рішенням Одеської міської ради від 30.06.2016 за № 900-VII надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по встановленню меж прибережної захисної смуги Чорного моря, проте на час його звернення вказаний проект землеустрою не затверджено. Окрім того, зазначено, що відповідно до плану зонування території, від 19.10.2016 року земельна ділянка, що запитується, розташована на зсувному схилі, в рекреаційній зоні обмеженого користування Р-4, в проектній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів, призначена для розміщення дач, земельних насаджень вздовж вулиць, проїздів.
Одеською міською радою 16.02.2018 року прийнято рішення за №2922-УІІ «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», відповідно до п. 3 якого Одеською міською радою вирішено відмовити громадянам, визначеним у переліку (додаток №2) у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою. Відповідно до п. 49, 73, 87, 90 зазначеного переліку ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки у межах м. Одеси, у зв'язку із відсутністю відповідних графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки.
02 травня 2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Одеської міської ради із аналогічним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,06 га розмірами 20 на 30 метрів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Департаментом комунальної власності Одеської міської ради листом від 31.05.2019 року за №01-26/629 надано ОСОБА_1 відповідь, що Одеською міською радою рішення про надання відповідного дозволу не приймалось, відповідно до протоколу постійної комісії з питань землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради від 13.04.2018 року розгляд питання про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою було відкладено.
З повідомлення від 01.07.2019 №31-Ф-3024/з. вбачається, що ОСОБА_1 замовлено розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , про що він письмово повідомив Одеську міську раду.
За заявою ОСОБА_1 від 25.06.2019 року сертифікованим інженером-землевпорядником Мешко Л.Л. розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва, код КВЦПЗ-07.03 за адресою: АДРЕСА_1 .
З висновку Державної експертизи про розгляд документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №8240/88-20 від 05.05.2020р. та з висновку ГУ Держгеокадастру у Черкаській області №3143/82-21 від 05.03.2021р., вбачається, що :
Згідно п. 8 висновку: «Аналіз документації із землеустрою на відповідність її положень вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, документації із землеустрою: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 (Для індивідуального дачного будівництва, код згідно КВЦПЗ -07.03) за адресою: АДРЕСА_1 відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.»
Згідно п.10 висновку: «Підсумкова оцінка документації із землеустрою: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 (Для індивідуального дачного будівництва, код згідно КВЦПЗ - 07.03) за адресою: АДРЕСА_1 погоджується.»
12 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Державного кадастрового реєстратора із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,06 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
26 липня 2021 року державним кадастровим реєстратором відділу у Голованівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Печерицею Т.М. проведено державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі, з одночасним відкриттям Поземельної книги, земельної ділянки площею 0,06 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , якій призначено кадастровий номер 5110136900:45:007:0006, з цільовим призначенням: 07.03. «Для індивідуального дачного будівництва» та зазначено вид обмеження - водоохоронна зона.
04 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради із заявою про надання у приватну власність для індивідуально дачного будівництва земельної ділянки площею 0,06 га із кадастровим номером 5110136900:45:007:0006, до якого долучено відповідний проект землеустрою та оригінал витягу з Державного земельного кадастру.
Як вбачається із матеріалів справи, Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради у листі від 04.10.2021 року за №01-11/3432-156пр-К, адресованому директору Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, надано ґрунтовну інформацію щодо невідповідності місця розташування земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_1 вимогам містобудівної документації, розробленої на місцевому рівні та неможливості її відведення ОСОБА_1 .
Зі змісту вказаного листа вбачається, що відповідна земельна ділянка, що визначена ОСОБА_1 як бажана для безоплатного отримання у власність для ведення індивідуального дачного будівництва, розташована на схилі узбережжя Чорного моря, на території, що розташована на узбережжі від мису Великий Фонтан до смт Чорноморське та схильна до інтенсивного впливу зсувних процесів.
Окрім того, Департаментом зауважується, що при освоєнні територій під забудову на наявністю таких геологічних процесів, як зсуви, необхідно виконати протизсувні заходи та берегоукріплення.
Програмою комплексного соціально-економічного розвитку міста Одеси, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2004 № 1604, передбачено будівництво 3-ї черги берегозахисних протизсувних споруд від мису Великий Фонтан до смт Чорноморське.
Рішенням Одеської міської ради від 16.04.2013 року за №3328-УП затверджені заходи щодо недопущення відчуження з комунальної власності земель міських схилів, парків та скверів з особливим правовим режимом використання та охорони, відповідно до яких земельні ділянки, розташовані на схилових частинах озеленених територій, не підлягають передачі у приватну власність.
Хоча зона Р-4 (визначена зонінгом), призначена, у тому числі, для розміщення дач, зелених насаджень вздовж вулиць та проїздів, створена на основі існуючих ділянок садівничих товариств згідно із містобудівною документацією, запитувана ОСОБА_1 земельна ділянка не входить у межі існуючих садівничих товариств та розташована на озеленених схилах.
Листом від 11.11.2021 року №01-17/275-зпі Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради повідомив Фомінцева В.В. про те, що суб'єктом внесення земельних питань на розгляд сесії Одеської міської ради є постійна комісія з питань землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради та зазначив, що ним підготовлено відповідний проект рішення Одеської міської ради, який направлено до Юридичного департаменту Одеської міської ради.
Інших належних та допустимих письмових доказів щодо наявних між сторонами спірних правовідносин матеріали господарської справи не містять.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви часткового прийняття аргументів, викладених скаржниками в апеляційних скаргах, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції.
Перед тим, як переглядати оскаржуване рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог, судова колегія наголошує про необхідність вирішити питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа.
Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є вимоги прокурора скасувати проведену 26.07.2021 року реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно неї.
Підставами позову зазначено, що формування та реєстрація в такому вигляді вищевказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі порушує права територіальної громади міста Одеси на вільне, на власний розсуд розпорядження земельними ділянками комунальної власності, адже вона (земельна ділянка) розташована в межах водоохоронної зони, прибережної захисної смуги Чорного моря, а рекреаційній зоні обмеженого користування Р-4, на зсувному схилі, що схильна до інтенсивного впливу зсувних процесів, яка не входить до масиву жодного із існуючих садівничих товариств та розташована на озеленених схилах.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Його визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.
Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви №29458/04 та №29465/04).
Правова конструкція «суд, встановлений законом» стосується ще й таких аспектів, як механізм правового регулювання у сфері судоустрою та правомірність діяльності суду у процесі здійснення своїх повноважень.
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Також у розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена належним судом, тобто судом, встановленим законом.
Судова практика Європейського суду з прав людини право на розгляд справи тлумачить як право особи звернутися до суду, так і право на розгляд та вирішена її справи судом.
Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Згідно зі ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.
Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Правила юрисдикції визначені процесуальними законами, які регламентують предметну та суб'єктну юрисдикцію адміністративних, господарських та цивільних судів.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.
Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17 та від 23.03.2021 у справі №367/4695/20).
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто, сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункт 15).
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).
Водночас, за змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є: - наявність у них спору про право цивільне та - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).
Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб'єктний склад учасників у цій справі (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 920/343/22).
Тобто у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Фактично, даний спір пов'язаний з реалізацією та набуттям фізичною особою права власності на земельну ділянку.
Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.
За змістом частин 1, 4 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції від 07.02.2019, тобто, станом на момент звернення ОСОБА_1 02.05.2019 до Одеської міської ради із четвертим клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 га (п. ґ ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України (в редакції від 07.02.2019)).
Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції від 07.02.2019) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідний порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру (у тому числі і державна реєстрація земельної ділянки під час її формування) визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № П/811/1047/16 (обставини якої, а також суб'єктний склад сторін є подібними до даної справи) зазначила наступне:
- спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем (міською радою).
- оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалося реалізації та набуття третьою особою (фізичною особою) права власності на земельну ділянку.
- цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача (міської ради) та третьої особи (фізичної особи) щодо прав на спірну земельну ділянку.
У постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останній висновок Великої Палати Верховного Суду, яким у цьому випадку є висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19: "зазначені фізичні особи є власниками земельних ділянок та не мають статусу підприємців. Саме з цих підстав справа у цьому спорі не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до пунктів 6, 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, як про це помилково вказав суд апеляційної інстанції, та має розглядатись за правилами цивільного судочинства згідно зі статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України", якому відповідають оскаржувані у цій справі судові рішення.
Інший підхід до визначення юрисдикції призводить до можливості ініціювати у межах єдиних спірних правовідносин справи, що будуть розглядатися судами різних юрисдикцій в залежності від сформованих позивачем вимог та складу відповідачів, що є недопустимим (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 920/343/22).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що оскільки фактично даний спір пов'язаний з реалізацією та набуттям фізичною особою права власності на земельну ділянку, він (даний спір) не має встановлених нормами Господарського процесуального кодексу України ознак господарської юрисдикції і повинен вирішуватись у порядку саме цивільного судочинства.
Вказані обставини залишилися поза увагою судом першої інстанції, який помилково розглянув дану справу по суті.
Оскільки місцевий господарський суд вирішив спір у даній справі з порушенням правил юрисдикції, колегія суддів під час апеляційного перегляду справи в порядку господарського судочинства позбавлена можливості зробити висновки щодо правильності застосування норм матеріального права по суті заявлених позовних вимог та заперечень сторін, адже зазначені питання має вирішити місцевий загальний суд, розглядаючи відповідну цивільну справу за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Враховуючи те, що судом першої інстанції помилково розглянуто в порядку господарського судочинства справу, віднесену до цивільної юрисдикції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг, скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції роз'яснює позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до Південно-західного апеляційного господарського суду з заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Керуючись статтями 231-233, 236, 240, 269, 270, 277, 278, 281-284, апеляційний господарський суд
Апеляційні скарги Одеської міської ради та Заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2025 у справі № 916/602/23 скасувати.
Закрити провадження у справі № 916/602/23 за апеляційними скаргами Одеської міської ради та заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 14.04.2025 року.
Повний текст постанови складено 15.04.2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Я.Ф. Савицький
А.І. Ярош