вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3383/24
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, прос. Перемоги, буд. 65)
до відповідача: Фізичної - особи підприємця Приходько Анастасії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 78871,39 грн.
Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою № 6259 ТАС від 02.12.2024 до Фізичної - особи підприємця Приходько Анастасії Анатоліївни про стягнення 78871,39 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 25.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, надати листування з позивачем по суті спору (з доказами направлення або вручення кореспонденції).
06 січня 2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовні заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:
- позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що саме я надавала послуги з миття автомобілів в приміщенні автомойки, що розташована в паркінгу ТРЦ Гулівер за адресою м. Київ, площа Спортивна 1-А;
- у відповіді ТОВ «ТРИ-О» зазначено, що Приміщення передане в оренду фізичній особі-підприємцю Приходько Анастасії Анатоліївні (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі Договору оренди №611/1-0 від 15 червня 2023 року;
- кому належить обладнання, устаткування та інші активи, які розташовані в Приміщенні та використовуються в господарській діяльності Орендаря;
- у позовній заяві позивач стверджує, що подія, під час якої було пошкоджено автомобіль, сталася 29.09.2022, тобто майже за 8 місяців до того, як зі мною був укладений договір оренди приміщення автомойки;
- позивачем не надано доказів, що шкода застрахованому автомобілю була надана саме підчас отримання послуг з його миття, а не під час будь-якої дорожньо-транспортної пригоди;
- копія довідки про проведену перевірку за заявою ОСОБА_1 не містить відомостей, які б надали змогу встановити, що автомобіль ''MERCEDES-BENZ CLA220" д.н.з. НОМЕР_2 дійсно знаходився на автомийці у зазначений власником час та отримав пошкодження на авто мийці;
- вказана довідка не містить відомостей про проведення огляду місця події, складання протоколу огляду місця події, інформації щодо опитування працівниками поліції осіб, причетних до події. Вказана довідка навіть не містить прізвища, ім'я та по- батькові працівника автомийки з яким нібито розмовляла власниця автомобіля.
- пошкодження які зазначені в акті огляду автомобіля, не можуть бути спричинені апаратом високого тиску, які використовуються в автомийках підчас надання послуг, за умови його звичайного нормального використання. Так тиск води, що використовується для миття автомобілів не може викликати деформацію колесного диска, кронштейну правого переднього крила, оскільки ці вузли автомобіля розраховані на значно більші навантаження, аніж ти. що спричиняє тиск води на автомийці. Також вода не може спричинити подряпини блока-фари.
21 січня 2025 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача в якій він підтримує позов.
27 січня 2025 на суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача в яких він просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 14.04.2024.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що 22.11.2021 між ПрАТ «Страхова група «ТАС», як Страховиком, та ОСОБА_1 ,як Страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № FO-01219834, відповідно до якого було застраховано транспортний засіб марки «Mersedes-Benz CLA-220», 2019 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом марки «Mersedes-Benz CLA-220», 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі- Застрахований ТЗ).
Позивач у позові зазначає, що 29.09.2022 року власник автомобіля «MERCEDES - BENZ CLA220» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 приїхав на «АВТО МОЙКА» розташованої в підземному паркінгу на 2-му ріні ТРЦ «Гулівер» на площі Спортивній 1 А у м. Києві з метою помити зазначений автомобіль, де передавши ключі працівнику мийки пішов по власних справах. Приблизно о 19.00 повернувшись до автомобіля виявив його пошкодження у вигляді вм'ятин та деформації амперу з правої сторони, переднього правого крила та пошкодження переднього правого диску колеса. У зв'язку із пошкодженням автомобіля негайно було визвано наряд працівників поліції. Про дану подію працівниками ВП (з обслуговування центральної частини м. Києва) Печерського УП ". НП у м. Києві складено довідку № вх. 01-22/908 від 12.02.2022 року.
Як вбачається з матеріалів справи власник пошкодженого застрахованого транспортного засобу - ОСОБА_1 , звернулася до Приватного акціонерного товариство «Страхова група «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування за вх. № 01-22/906 від 12.10.2022, в якій просила суму страхового відшкодування перерахувати на станцію технічного обслуговування - ПАТ «Українська автомобільна корпорація філія» Філія «Автомобільний центр Київ».
Матеріали справи свідчать, що з метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «MERCEDES - BENZ CLA220» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , було проведено його огляд, про що складено акт огляду транспортного засобу від 30.09.2022.
В матеріалах справи містяться ремонтна калькуляція № 163165/01/2 від 03.10.2022, рахунок-фактура № 0000008247 від 04.10.2022 від 30.10.2021, оформлені ПАТ «Українська автомобільна корпорація філія» Філія «Автомобільний центр Київ», відповідно до яких вартість відновлювального ремонту автомобіля «MERCEDES - BENZ CLA220» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ,, з урахуванням ПДВ становить 78871, 39 грн.
13.10.2022 Страховиком був складений страховий акт № 18738/01/922, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 78871, 39 грн.
На підставі вищевказаних документів Страховик здійснив виплату страхового відшкодування на користь ПАТ «Українська автомобільна корпорація філія» Філія «Автомобільний центр Київ» 78871, 39 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 294718 від 14.10.2022, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.
Позивач у позові зазначає, що з метою встановлення осіб відповідальних за завданий збиток, звернувся із адвокатським запитом до власників приміщення ТРЦ «Гулівер» на пл. Спортивній 1 А у м. Києві ТОВ «Три О».
Відповідно до листа вих. № 212 від 23.04.2024 ТОВ «Три О» повідомило, що приміщення, яке використовується для організації та функціонування вказаної у вашому запиті автомийки «АВТО МОЙКА», розташованої на території 2-го (другого) рівня паркінгу (підвалу 4-го (четвертого) рівня) ТРЦ «Гулівер» (надалі - «Приміщення»), передане в оренду фізичній особі-підприємцю Приходько Анастасії Анатоліївні (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі Договору оренди № 611/1-О від 15 червня 2023 року, укладеного між ТОВ «ТРИ О» та ФОП Приходько Анастасією Анатоліївною. При цьому повідомлено, що ТОВ «ТРИ О» невідомо, яким саме суб'єктом фактично здійснюється господарська діяльність в орендованому приміщенні (автомийці), а також невідомо, кому належить обладнання, устаткування та інші активи, які розташовані в Приміщенні та використовуються в господарській діяльності орендаря.
Посилаючись на приписи ст. 993, ст.1166, ч. 1 ст. 1172 ЦК України позивач вважає, що саме відповідач, як особа яка здійснює підприємницьку діяльність, пов'язану із наданням послуг у приміщенні «АВТО МОЙКА», розташованої в підземному паркінгу на 2-му рівні ТРЦ «Гулівер» на площі Спортивній 1 А у м. Києві, зобов'язаний відшкодувати ПРАт «СГ «ТАС» суму сплаченого страхового відшкодування, пов'язаного з пошкодженням автомобіля «MERCEDES - BENZ CLA220» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши приписи норм чинного законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 16 Закону України “Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За приписами ст. 8 зазначеного Закону страхова компанія при настанні страхового випадку зобов'язана здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України “Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Матеріали справи свідчать, що Страховик здійснив виплату страхового відшкодування на користь ПАТ «Українська автомобільна корпорація філія» Філія «Автомобільний центр Київ» 78871, 39 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 294718 від 14.10.2022, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.
Так, статтею 27 Закону України “Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, що кореспондується з вимогами статті 1166 ЦК України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи;
б) наявність шкоди. Під майновою шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого. У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1155 ЦК завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останні були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювала шкоди. Отже відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому особа, яка заявляє вимоги щодо відшкодування майнової шкоди доводить лише факти заподіяння такої шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної ) шкоди.
За приписами ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
З огляду на обраний позивачем спосіб захисту порушеного, на його думку, права до предмета доказування у цьому спорі відноситься встановлення наявності/відсутності всіх складових цивільного правопорушення і саме залежно від підтвердження/спростування вказаних обставин має бути вирішений цей спір.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 13 ГПК України).
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, в матеріалах справи міститься довідка від 06.10.2022 за підписом ст. ДОП Печерського УП ГУНП в м. Києві капітана поліції В.В. Цапенко, відповідно до якої подія, за зверненням ОСОБА_2 29.09.2022 зареєстрована в Печерському УП ГУНП в м. Києві до Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за № 22326 від 29.09.2022 року. Разом з тим, вбачається, що матеріали були передані до слідчого відділу Печорського УП ГУНП в м. Києві з метою інформування, але керівництвом слідчого відділу в даній події не вбачаються ознак складу кримінального правопорушення.
Однак, до вказаного доказу суд ставиться критично, оскільки із вказаної довідки відсутня можливість встановити будь які обставини наявності страхової події, її фіксації відповідно до норм чинного законодавства, ії учасників, адреси тощо, в т.ч. відомості заподіювача шкоди.
Самого звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів позивачем до матеріалів справи не недано.
Інших доказів, які б підтверджували факт настання страхового випадку, в т.ч. на території саме автомийки «АВТО МОЙКА», розташованої на території 2-го (другого) рівня паркінгу (підвалу 4-го (четвертого) рівня) ТРЦ «Гулівер», як то протокол НПУ або іншого уповноваженого органу про настання події, яка має ознаки страхового випадку, із зазначенням дати, часу, адреси події, пошкодженого автомобіля, місця його розташування, завданих пошкоджень, розрахункових документів з автомийки, осіб причетних до події, свідків тощо суду не надано.
Разом з тим, позивач самостійно зазначає, що страхова подія сталась 29.09.2022, тоді як Договір оренди № 611/1-О на приміщення, яке використовується для організації та функціонування автомийки «АВТО МОЙКА», розташованої на території 2-го (другого) рівня паркінгу (підвалу 4-го (четвертого) рівня) ТРЦ «Гулівер», укладений між відповідачем та ТОВ «Три О» 15 червня 2023 року, тобто пізніше, ніж настала страхова подія, що підтверджується листом ТОВ «ТРИ О» вих. № 212 від 23.04.2024.
При цьому судом враховано, що вказаний договір в матеріалах справи відсутній.
Позивач посилається на приписи ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, та зазначає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під нас виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Однак, з наданих до матеріалів справи доказів відсутня можливість встановити як особу - заподіювача шкоди, так і факт пов'язаності ії відносинами найма із відповідачем.
Разом з тим, у відповіді ТОВ « Три О» вих. № 212 від 23.04.2024 зазначено, що обставини повідомлені за результатами розгляду адвокатського запиту (повторного) (вих. № 6259 ТАС від 11.04.2024; вх.. № 219 від 16.04.2024 року). Проте, самих адвокатських запитів до матеріалів справи не надано.
Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що саме ФОП Приходько Анастасія Анатоліївна здійснювала господарську діяльність на території автомийки «АВТО МОЙКА», розташованої на території 2-го (другого) рівня паркінгу (підвалу 4-го (четвертого) рівня) ТРЦ «Гулівер» станом на 29.09.2022.
Таким чином, матеріалами справи не доведено факту спричинення шкоди саме за вищевказаною адресою, як і не доведено факту, що саме відповідач є особою, винною у спричиненні такої шкоди.
Вищезазначені обставини свідчать про необґрунтованість позовних вимог позивача, який не довів належними доказами обставин, які входять в предмет доказування та мають значення для правильного вирішення даного спору, що, відповідно, є підставою для відмови в задоволенні цих позовних вимог.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" встановлено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Згідно із ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції» зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на ПрАТ «Страхова група «ТАС».
Керуючись ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Фізичної - особи підприємця Приходько Анастасії Анатоліївни відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС».
Повний текст рішення складено 14.04.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.