61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
15.04.2025 Справа № 905/473/16
за скаргою ОСОБА_1 , м.Київ
на дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), де
стягувач: Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Південкомбанк», м. Київ, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Південкомбанк» Штогріної І.В., м. Донецьк,
боржник 1: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “ДІНО», м. Вишневе Київської області,
боржник 2: ОСОБА_1 , м. Київ,
про стягнення за виконавчим документом, виданим на примусове виконання рішення третейського суду, -
суддя Величко Н.В.
10.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 (боржник-2) надійшла скарга на дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вх № 2280/25), в якій просить:
- скасувати рішення № 5241/3.1-32, яке винесено начальником управління - в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 13.03.2025 про відмову у закритті виконавчого провадження № 50524586;
- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо виконання в межах виконавчого провадження № 50524586 постанови про стягнення боргу із ОСОБА_1 від 18.03.2016;
- зобов?язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 50524586 з примусового виконання наказу № 905/473/16 виданого 16.02.2016 Господарським судом Донецької області.
Дослідивши матеріали поданої скарги в сукупності із наявними в матеріалах справи документами, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи відомо, що у лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк" звернулося до Господарського суду Донецької області із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Юристи Донбасу" від 22.05.2014 у справі № 4/165 за позовом ПАТ "КБ "Південкомбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Діно" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором в сумі 3637550,29 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі №905/473/16 задоволено заяву ПАТ "КБ "Південкомбанк" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду; постановлено видати виконавчий документ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Юристи Донбасу" від 22.05.2014 у справі № 4/165.
На виконання цієї ухвали 16.02.2016 Господарським судом Донецької області видані відповідні накази, у тому числі наказ про примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Юристи Донбасу" від 22.05.2014 у справі № 4/165 про солідарне стягнення з ТОВ "Фірма "Діно" та ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ Південкомбанк" в особі Київської філії ПАТ "КБ Південкомбанк" 2678713,16 грн - заборгованості по кредиту, 697738,74 грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 261098,39 грн - пені, а також третейського збору в розмірі 36375,50 грн.
Вказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
24.11.2024 до Господарського суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 про визнання наказу Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі № 905/473/16 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.12.2024 у справі №905/473/16 заяву ОСОБА_1 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - задоволено частково.
Визнано наказ Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі №905/473/16 про примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Юристи Донбасу" від 22.05.2014 у справі № 4/165 та ухвали Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 про стягнення солідарно з ТОВ "Фірма "Діно" та ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Південкомбанк" в особі Київської філії ПАТ "КБ Південкомбанк" 2678713,16 грн - заборгованості по кредиту, 697738,74 грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 261098,39 грн - пені, а також третейського збору в розмірі 36375,50 грн таким, що не підлягає виконанню частково, а саме:
- в частині стягнення з ТОВ "Фірма "Діно" на користь ПАТ "КБ "Південкомбанк" в особі Київської філії ПАТ "КБ Південкомбанк" 2678713,16грн - заборгованості по кредиту, 697738,74грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 261098,39грн - пені, а також третейського збору в розмірі 36375,50 грн.
В іншій частині вимог - відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ліквідація юридичної особи (позичальника) - ТОВ "Фірма "Діно" не свідчить про припинення зобов'язання поручителя ОСОБА_1 , як солідарного боржника за зобов'язаннями по кредитному договору, а ПАТ "КБ "Південкомбанк" має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як з двох боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.12.2024 у справі №905/473/16 та визнати припинення поруки як встановлений факт.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник посилався на неправильне застосування господарським судом першої інстанції положень ч. 1 ст. 559 та ст. 609 ЦК України, а також неврахування факту припинення зобов'язання ОСОБА_1 за договором поруки внаслідок припинення основного зобов'язання за кредитним договором у зв'язку з ліквідацією ТОВ "Фірма "Діно". Скаржник вважає, що господарським судом порушено принцип правової визначеності та здійснено переоцінку обставин, встановлених в ухвалі Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі №911/3872/16, якою припинено юридичну особу (позичальника) - ТОВ "Фірма "Діно" у зв'язку з визнанням її банкрутом та було визнано погашеними вимоги всіх кредиторів, у тому числі ПАТ "КБ "Південкомбанк", що, на думку скаржника, припиняє його зобов'язання як поручителя та солідарного боржника перед банком за кредитним договором.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.12.2024 у справі №905/473/16 залишено без змін.
Апеляційний господарський суд виходив з того, що згідно із ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Водночас, частиною 5 ст. 559 ЦК України, якою було доповнено вказану статтю на підставі Закону України № 2478-VIII від 03.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування", передбачено, що ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв'язку з порушенням таким боржником зобов'язання. Тобто, припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи-боржника за цим зобов'язанням не припиняє поруку, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи-боржника. Колегія суддів зазначила, що наявність ухвали Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі №911/3872/16 про ліквідацію юридичної особи (позичальника) ТОВ "Фірма "Діно" та запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.11.2024 про припинення юридичної особи-боржника не свідчить про припинення основного зобов'язання та договору поруки, оскільки у даному випадку кредитор ПАТ "КБ "Південкомбанк" реалізував своє право на захист порушеного права шляхом звернення (04.02.2016) до суду із заявою про видачу судового наказу, за результатом чого Господарським судом Донецької області було винесено відповідну ухвалу та накази суду від 16.02.2016 про стягнення такої заборгованості ще до моменту ліквідації боржника. Таким чином, встановивши, що кредитор - ПАТ "КБ "Південкомбанк" звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором до ліквідації юридичної особи (позичальника) - ТОВ "Фірма "Діно", господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов'язання поручителя ОСОБА_1 , оскільки моментом реалізації кредитором права на захист порушеного права є звернення до суду із відповідною заявою до проведення ліквідації боржника.
06.03.2025 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №905/473/16 до суду касаційної інстанції, в якій скаржник просив суд поновити строк на касаційне оскарження, скасувати вказані судові рішення та визнати наказ Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі № 905/473/16 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою від 11.03.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відмовив у відкритті касаційного провадження у справі №905/473/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №905/473/16.
10.04.2025 боржник-2 звернувся до господарського суду із новою скаргою (документ сформований в системі "Електронний суд" 10.04.2025, вх № 2280/25) на дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), посилаючись на те, що він звернувся до ВПВР УПВР у м. Києві та Київській обл. ЦМ МЮ із заявою No9162/3.1-29 про закриття виконавчого провадження No 50524586, але у листі від 13.03.2025р. No5241/3.1-32 державною виконавчою службою відмовлено у закритті виконавчого провадження No50524586 з посиланням на те, що солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Така відмова отримана 31.03.2025р. Скаржник вважає оскаржуване рішення ВПВР УПВР у м. Києві та Київській обл. ЦМ МЮ незаконним, a дії щодо продовження виконавчого провадження неправомірними.
На думку заявника, при ліквідації юридична особа припиняє свою діяльність без правонаступництва, тобто переходу своїх прав та обов'язків до інших осіб. Про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ДІНО" свідчить відповідний запис 1 003 391 1700 30007717 від 11.11.2024 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підстава для його внесення - ДР припинення ЮО у зв'язку з визнанням її банкрутом. Господарським судом Київської області в п.7 результативної частини ухвали про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом від 14.12.2020 у справі No911/3872/16 вирішено: «Вимоги конкурсних кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Діно», які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню», що, на думку скаржника, припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором. Як зазначає скаржник, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. На даний час відсутні законодавчі акти, які прямо покладають поручителя - фізичну особу обов'язок виконати кредитне зобов'язання ліквідованого позичальника. У випадку ліквідації юридичної особи-позичальника у зв'язку з визнанням її банкрутом її кредитні зобов'язання погашаються. У зв'язку з цим порука припиняється в силу зазначених вище імперативних норм цивільного законодавства України. За таких обставин скаржник вважає безпідставними висновки Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) а відповідно і судів про те, що поручитель зобов'язаний нести відповідальність перед банком (або іншим кредитором) у разі ліквідації боржника за основним зобов'язанням, адже таке зобов'язання припиняється і з ним припиняються порука, застава, іпотека в силу закону. Скаржник наполягає, що оскільки вимоги кредитора вважаються погашеними, то у кредитора відсутні будь-які підстави заявляти вимоги до поручителя, зобов'язання якого носить похідний характер по відношенню до основного зобов'язання.
Розділ VI Господарського процесуального кодексу регулює судовий контроль за виконанням судових рішень.
Означеним розділом унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду. Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Водночас, у разі відсутності спеціальної норми, щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг у виконавчому провадженні, до таких скарг мають застосовуватись загальні положення Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 2 частини 1 статті 175 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогам.
Приймаючи до уваги факт існування у цій справі судового рішення, що набрало законної сили (ухвала Господарського суду Донецької області від 12.12.2024 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №905/473/16), яким відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання наказу Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі № 905/473/16 таким, що не підлягає виконанню, щодо нього; під час вирішення попередньої скарги боржника-2 судами було надано оцінку аргументам ОСОБА_1 , які є аналогічними аргументам у новій скарзі на дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вх № 2280/25 від 10.04.2025), та встановлено, що ліквідація юридичної особи (позичальника) - ТОВ "Фірма "Діно" не свідчить про припинення зобов'язання поручителя ОСОБА_1 , як солідарного боржника за зобов'язаннями по кредитному договору, а ПАТ "КБ "Південкомбанк" має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як з двох боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, а також те, що кредитор у цій справі реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи-боржника; також суд бере до уваги, що сама по собі обставина звернення боржника-2 до ВПВР УПВР у м. Києві та Київській обл. ЦМ МЮ із заявою No9162/3.1-29 про закриття виконавчого провадження No 50524586 та отримання ним відмови у закритті виконавчого провадження No50524586 у листі від 13.03.2025р. No5241/3.1-32 не є зміною підстав звернення зі скаргою на дії державного виконавця (при збереженні первісних підстав), і не означає зміну підстав звернення, тобто не є новою підставою, що має наслідком застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК до спірних правовідносин.
Саме лише посилання скаржника на безпідставність висновків Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) а відповідно і судів про те, що поручитель зобов'язаний нести відповідальність перед банком (або іншим кредитором) у разі ліквідації боржника за основним зобов'язанням, адже таке зобов'язання припиняється і з ним припиняються порука, застава, іпотека в силу закону, за відсутності будь-яких інших нових обставин та доказів на їх підтвердження в обґрунтування вимог скарги та доповнення таких вимог лише обставинами отримання від державного виконавця відмови у закритті виконавчого провадження No50524586, не може свідчити про зміну підстав позову (скарги на дії державного виконавця щодо відмови у закритті виконавчого провадження No50524586 щодо боржника-2). Зміст скарги фактично зводиться до незгоди з рішеннями судів, що набрали законної сили і є обов'язковими для виконання на всій території України.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 175, ст.ст. 234, 339 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити ОСОБА_1 у прийнятті до розгляду скарги на дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вх № 2280/25 від 10.04.2025).
Ухвала набирає законної сили 15.04.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду.
Суддя Н.В. Величко