Справа №760/30758/23
2/760/1857/25
15 квітня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Букіної О.М.
при секретарі Черчукан В.О.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відповідача Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ», в якому просить стягнути з останнього на свою користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 51 576,04 грн., витрати на оплату послуг оцінювача в сумі 2 500,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073,60 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.02.2023 о 16 год. 00 хв. в м. Києві по вул. Василя Липківського, 1 А сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу ВАЗ 2106, державний номер реєстрації НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Ніссан Кашкай», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , в результаті чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
За наслідками ДТП учасниками події було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду в формі Європротоколу. Обома учасниками ДТП були подані заяви до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» та був складений електронний європротокол.
Листом від 03.04.2023 Відповідач повідомив ОСОБА_1 , що учасники ДТП не досягли згоди щодо обставин ДТП, а тому не мали права складати повідомлення про ДТП, а зобов'язані були викликати співробітників поліції. У листі також зазначено, що відповідно до висновку експерта від 27.03.2023 в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Ніссан Кашкай» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.4 ПДР України і з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки та зіткненням з автомобілем ВАЗ 2106. Відповідач не визнає майнові вимоги, не має правових підстав для визнання події, що сталася 01.02.2023 страховим випадком, та відповідно не має правових підстав для проведення виплати страхового відшкодування.
На адвокатський запит про надання копій документів, що містяться в страховій справі, ПрАТ «Просто-Страхування» листом від 04.05.2023 відмовило в наданні таких документів та повідомило, що не здійснювало автотоварознавчого дослідження вартості відновлювального ремонту автомобіля «Кашкай Ніссан».
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СТЗ «2705530 автомобіль «Ніссан Кашкай», 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 належить позивачу і його цивільно-правова відповідальність застрахована в ПрАТ «СТ «Гарантія».
Цивільно-правова відповідальність іншого учасника ДТП ОСОБА_3 застрахована в ПрАТ «Просто-Страхування».
14.02.2023 оцінювач Щербатий А.А. провів огляд транспортного засобу «Ніссан Кашкай», д.н.з. НОМЕР_2 та склав висновок №62/23, згідно якого вартість матеріального збиту (відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) автомобіля складає 51 576,04 грн.
За автотоварознавче дослідження ОСОБА_1 сплатив 2 500,00 грн.
Таким чином, позивач вважає, що Страхова компанія «Просто Страхування» повинна сплатити ОСОБА_1 страхова відшкодування в сумі 51 576,04 грн.
На підставі зазначеного просить суд про задоволення позову.
08.01.2024 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження головуючому судді ОСОБА_5.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12.01.2024 відкрито спрощене провадження без виклику учасників справи.
10.04.2024 розпорядженням №1157 Солом'янського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ», про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди призначено повторний автоматизований розподіл судових срав, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_5
08.01.2024 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
11.04.2024 до суду від Відповідача надійшов Відзив на позовну заяву, в якому представник заперечувала проти задоволення позову, підтримала викладене у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що 29.12.2023 було внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо відомостей Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-Страхування», та змінено назву на Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО».
Так, 26.12.2022 між АТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_3 укладено договір обов'язкового страхування №ЕР/2122651132 цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «ВАІ 2106», д.н.з НОМЕР_3
01.02.2023 о 16 год. 00 хв. в м. Києві по вул. Василя Липківського, 1 А сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу ВАЗ 2106, державний номер реєстрації НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Ніссан Кашкай», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , в результаті чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
02.02.2023 учасники ДТП звернулися до АТ «ПРОСТО-страхування» з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку, та повідомили про вищевказане ДТП, яка була оформлена учасниками пригоди за допомогою повідомлення про подію дорожньо-транспортної пригоди - Європротокол, без виклику співробітників поліції.
Зазначила, що відповідно до наданих пояснень водія автомобіля ВАЗ 2106 - ОСОБА_3 , останній вважає винним в ДТП водія транспортного засобу «Ніссан Кашкай», д.н.з НОМЕР_2 . У свою чергу водій автомобіля «Ніссан Кашкай», д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_1 вважає винним в ДТП водія автомобіля ВАЗ 2106 - ОСОБА_3 .
Вказала, що відповідно до п. 33.1.1 Закону України Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.
П. 33.2. ст. 33 Закону України Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961 передбачає, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Звернула увагу суду у відзиві на те, що учасники не досягли згоди щодо обставин ДТП, не визначили винну особу, а тому відповідно до положень ст. 36.2 Закону №1961, Страховик (МТСБУ) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, приймає вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), що страховою було і зроблено.
У зв'язку з викладеним, просила відмовити в заводнені позову в повному обсязі.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, 01.02.2023 о 16 год. 00 хв. в м. Києві по вул. Василя Липківського, 1 А сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу ВАЗ 2106, державний номер реєстрації НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Ніссан Кашкай», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , в результаті чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
За наслідками ДТП учасниками події було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду в формі Європротоколу. Обома учасниками ДТП були подані заяви до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» та був складений електронний європротокол.
Так, статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.
Згідно ч. 3 ст. 988 ЦК страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
У відповідності до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі також - Закон № 1961-IV).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до положень статті 5 цього Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).
Статтею 1.3. Закону визначено, що потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу.
У пункті 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 9.1, п. 9.2 ст. 9 Закону, обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до п. 33.1.1 Закону України Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961 - у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.
П. 33.2. ст. 33 Закону України Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961 передбачає, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Позивача та Відповідача, як власників наземних транспортних засобів була застрахована, були відсутні травмовані (загиблі) люди, наявна згода водіїв обставин скоєння ДТП, відсутні докази наявності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, то у даному випадку сторони мали право на складення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротоколу»).
Стаття 28 Закону 1961-IV визначає, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно пункту 34.2. статті 34 Закону 1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Відповідно до статті 35 Закону 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування установленого зразка.
Аналіз наведених положень Закону 1961-IV дає підстави для висновку, що за наслідками дорожньо-транспортної пригоди та фактом подання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування у страхової компанії виникає обов'язок відшкодувати шкоду на умовах, визначених цим Законом.
Пунктом 36.2 ст. 36 Закону передбачено, що Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Так, 02.02.2023 учасники ДТП звернулися до АТ «ПРОСТО-страхування» з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку, та повідомили про вищевказане ДТП, яка була оформлена учасниками пригоди за допомогою повідомлення про подію дорожньо-транспортної пригоди - Європротокол, без виклику співробітників поліції.
Разом з тим, відповідно до наданих пояснень водія автомобіля ВАЗ 2106 - ОСОБА_3 , останній вважає винним в ДТП водія транспортного засобу «Ніссан Кашкай», д.н.з НОМЕР_2 .
У свою чергу водій автомобіля «Ніссан Кашкай», д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_1 вважає винним в ДТП водія автомобіля ВАЗ 2106 - ОСОБА_3 .
Отже, з матеріалів справи вбачається, що учасники не досягли згоди щодо обставин ДТП, не визначили винну особу.
Оскільки п.33.2 ст. 33 Закону №1961 передбачений вичерпний перелік умов, за наявності яких учасники дорожньо-транспортної пригоди можуть скористатися Європротоколом та у разі невиконання хоча б однієї з них, учасники ДТП мали б оформлювати матеріали із залученням уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про правильність прийнятого рішення АТ «ПРОСТО» щодо відмови у здійсненні страхового відшкодування.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, суд оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що обставини, на які посилається Позивач, не знайшли свого підтвердження, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «ПРОСТО» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Розподіл судових витрат між сторонами.
За положеннями статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові - на Позивача.
Враховуючи норми ст. 141 ЦПК, оскільки суд відмовив у задоволенні позову, витрати щодо сплати судового збору покладаються на Позивача.
Керуючись ст.ст. 879, 988, 990 ЦК України, ст. ст. 2,12,13, 76-81, 141 , 259, 263-265,268 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ», - про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 15.04.2025
Суддя: Букіна О.М.