печерський районний суд міста києва
Справа № 757/56838/24-а
пр. № 2-а-134/25
27 березня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати протиправною і скасувати постанову № 515 за справою про адміністративне правопорушення від 21 листопада 2024 року, прийняту Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 25 500, 00 грн.
В обґрунтування вказано, що оскаржувана постанова є протиправною і підлягає скасуванню, посилаючись на те, що 21 листопада 2024 року приблизно о 18:45, знаходячись у м. Києві на території зупинки метрополітену під назвою Звіринецька його зупинили працівники поліції разом з імовірно працівником ТЦК та СП. Перевіривши його документи, представники поліції повідомили, що терміново потрібно проїхати до поліцейського відділку, з метою складання відносно мене протоколу за порушення правил військового обліку. За час всієї бесіди ніхто зі співробітників не повідомляв своє ім'я, звання чи посаду. Позивач повідомив працівникам поліції, що мешкає у м. Запоріжжя, а у Київ приїхав на декілька тижнів по справах. Також він повідомив що перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 , є обмежено придатним за станом здоров'я та його здоров'я погіршилось, що на підтвердження цього має відповідні документи у м. Запоріжжя. Тоді поліцейський сказав, що позивач затриманий і буде доставлений до ТЦК та СП з метою складання відносно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, проігнорувавши вимогу як затриманого про невідкладний виклик адвоката. Надалі позивач підкорився затримання та приблизно о 19:40 я був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого мене завели до кабінету, де сидів молодий чоловік середніх років, який представився начальником юридичного відділу і повідомив, що зараз буде складено постанову із штрафом від 25 000 до 51 000 грн. Спершу чоловік склав протокол № 515 від 21 листопада 2024 року від імені начальника адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 . Під час складення протоколу жодним належним чином не було роз'яснено права, не заслухано позицію. Після складання протоколу, ОСОБА_3 повідомив, що надасть його копію, лише у разі підписання останнього. Позивач, як вказав, змушений був підписати нічим не передбачений документ, оскільки бажав отримати документи та звернутися з ними до адвоката. Жодних даних або інформації у нього з метою оновлення не перевірялось, окрім перевірки даних паспорту. Після цього, начальник адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , без жодної присутності інших посадових осіб та будь-якого розгляду справ склав відносно позивача постанову про притягнення мене до адміністративної відповідальності за частиною третьою ст. 210-1 КУпАП через нібито відсутність у мене з собою військово-облікового документу.
У відзиві представник відповідача позов не визнав, вказав, що працівники відповідача в складі груп оповіщення мали в своєму розпорядженні Витяг з Наказу № 452, посвідчення офіцерів та військові квитки, паспорти та посвідчення осіб уповноважених вручати повістки, портативні відеорегістратори для фіксації процесу оповіщення. Порядок використання камер визначається «Методичними рекомендаціями із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації», що затверджені Начальником Генерального штабу ЗСУ 13 червня 2024 року. Згідно з пунктом 2, Розділу IV «Зберігання, використання та видача фото- i відеозаписів» зазначеного документу, строк зберігання на сервері фото- та відеозаписів з портативних відеорегістраторів становить 30 діб з дати завантаження відповідної інформації. Під час перевірки документів працівниками поліції та групою оповіщення позивачем для перевірки був пред'явлений паспорт громадянина України. Паперовий Військово-обліковий документ наданий для перевірки не був. Резерв+ наданий для перевірки не був. У зв'язку з чим була здійснена перевірка даних за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг»). Позивачу було виписано повістку, але підпис у розписці позивач ставити відмовився. У зв'язку з цим членами групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено акт про відмову від отримання повістки.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
02 грудня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано 05 грудня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
10 грудня 2024 року ухвалою судді у справі позовну заяву залишено без руху, на виконання якої 19 грудня 2024 року позивач подав заяву про усунення недоліків.
24 грудня 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження, для розгляду справи у спрощеному порядку без виклику сторін.
21 березня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позов.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
ІІІ. Фактичні обставини справи. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
У відповідності до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У випадках, передбачених частиною першою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова по справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.
Статтею 283 КУпАП визначено зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, а також вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до постанови № 515 від 21 листопада 2024 року, 21 листопада 2024 року під час проведення заходів оповіщення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 спільно із співробітниками НПУ на території Печерського району м. Києва, а саме на станції метро «Звіринецька», у ОСОБА_1 було виявлено відсутність військово-облікового документу при перевірці під час проведення заходів мобілізації та дій воєнного стану разом з документом, що посвідчує особу, тим самим ОСОБА_1 порушив вимоги частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Як вказано у постанові № 515 від 21 листопада 2024 року, ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме у зв'язку із відсутністю у нього при собі військово-облікового документу, тим самим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що вчинено в особливий період.
Доводи сторони позивача про те, що право на захист було порушено, спростовується тим, що у протоколі № 515 від 21 листопада 2024 року ОСОБА_1 власним підписом підтвердив, що йому роз'яснено статтю 63 Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, а також підтверджено його підписом про відсутність у нього заяв та клопотань. Окрім цього, до розгляду справи був залучений представник на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особі, до якої застосовано адміністративне затримання від 21 листопада 2024 року № 004-260013739 - адвокат Щетніцький Р. В., підпис котрого також міститься на протоколі від 21 листопада 2024 року.
Отже ОСОБА_1 не вказував у протоколі заяв, клопотань або зауважень щодо будь-яких дій військових РТЦК, які він вважав би порушенням своїх прав.
Позивач у позовній заяві вказував, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 не повідомили своє ім'я, звання чи посаду. Також позивач стверджує, що перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 , є обмежено придатним за станом здоров'я та його здоров'я погіршилося, документи на підтвердження чого він має у м. Запоріжжя. У поясненнях у протоколі № 515 від 21 листопада 2025 року позивач зазначив, що залишив в іншій сумці.
Однак доказів, які б підтверджували такі протиправні дії збоку військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 , позовна заява не містить, як і відсутні докази того, що позивач дійсно має військово-обліковий документ, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 та має статус обмежено придатного.
Відповідно до частини шостої ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднений Указ Президента України від 17 березня 2014 року N 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію. Строк проведення загальної мобілізації продовжувався відповідними Указами Президента і триває на час розгляду справи судом
Згідно з санкцією, передбаченою частиною третьою статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання складеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог частини 1 статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно з частиною другою ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого складено оспорювану постанову, містить підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності щодо роз'яснення змісту ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Крім того з протоколу вбачається, що другий примірник вручено позивачу, що стверджується його підписом і підписом уповноваженого представника за дорученням.
Порушень прав позивача під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та складення оспорюваної постанови судом не встановлено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова, ухвалена уповноваженою посадовою особою, у порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини першої, другої ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14 березня 2018 року у справі N 760/2846/17 та від 14 лютого 2018 року у справі N 536/583/17.
У відповідності до частини третьої ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву - без задоволення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю, оскільки позивач не надав доказів обставин, на які він посилається як на підставу для позову.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
V. Розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 1 211, 20 грн.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати зі сплати судового збору належить віднести на рахунок позивача.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 24, 61, 625, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 10, 210-1, 245, 247, 251-254, 258, 280, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 132, 139, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя І. В. Литвинова