печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15235/25-к
пр. 1-кс-14942/25
02 квітня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання сторони кримінального провадження № 12024000000000683 від 06.04.2024 - прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях, пов'язаних з торгівлею людьми, Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, -
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження № 12024000000000683 від 06.04.2024 - прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях, пов'язаних з торгівлею людьми, Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Прокурор в судове засідання не з'явився, проте подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити.
Зважаючи на позицію прокурора, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України слідчий суддя визнав за можливе проводити розгляд клопотання без повідомлення власника майна, з метою забезпечення арешту майна.
Вивчивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000683 від 06.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Прокурор в обґрунтування клопотання зазначає наступне.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Київської області та м. Києва діє група осіб, до складу якої входять: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Вказані особи підшукують осіб похилого віку, котрі не мають близьких родичів, мають скрутне матеріальне становище та здебільшого зловживають спиртними напоями. В подальшому, увійшовши у довіру до таких осіб, підписують з ними договір довічного утримання та повністю здійснюють над ними контроль, підпоюючи алкогольними напоями сурогатного походження, внаслідок чого особи помирають. Для констатування смерті особи фігуранти кримінального провадження викликають лікаря приватної клініки, який виписує лікарське свідоцтво про смерть, а для поховання особи звертаються до підконтрольного їм ритуального бюро, володільці та працівники якого також обізнані про злочинні наміри.
24.01.2025 до ГСУ з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України надійшов протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (або таке, що готується) від 23.01.2025, згідно з яким ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомила, що наглядно знайомі особи шахрайським шляхом, ввівши в оману та зловживаючи довірою, намагаються заволодіти майном, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
За даним фактом 24.01.2024 ГСУ внесено до ЄРДР відомості за № 12025000000000404 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 190 КК України.
У подальшому Офісом Генерального прокурора 07.02.2025 кримінальні провадження № 12024000000000683 та № 12025000000000404 об'єднанні в одне кримінальне провадження.
Допитана як потерпіла ОСОБА_11 повідомила, що на початку 2024 року з нею познайомився ОСОБА_5 , який повідомив, що може допомогти їй із покращенням її соціально-побутового рівня життя, тому що він багато людина та допомагає простим людям по життю. Для цього необхідно видати довіреність на нього щодо представлення її інтересів перед державою та запропонував зробити ремонт у її квартирі, але для цього їй потрібно на певний час з'їхати з квартири, поки буде робитись ремонт.
14.05.2024 ОСОБА_11 зробила на ОСОБА_5 довіреність № 2-1769 на оформлення спадщини, реєстрацію права власності, розпорядження квартирою, представництво інтересів в судах, державній виконавчій службі.
Крім того, за пропозицією ОСОБА_5 ОСОБА_11 з'їхала із належної їй квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 , до будинку у с. Немішаєво Київської області, де також проживають двоє чоловіків та ще один чоловік, який постійно за ними приглядає, а саме купує продукти харчування та алкоголь. При цьому ОСОБА_5 повідомив її, щоб вона ні з ким не спілкувалась через те, що всі бажають їй проблем, зокрема певні громадяни ромської національності, які хочуть привласнити її квартиру та інше майно.
У січні 2025 року ОСОБА_11 повідомила ОСОБА_5 , що пройшло вже більше року, як вона з'їхала із своєї квартири, у якій ОСОБА_5 повинен зробити ремонт, та бажає повернутись до свого помешкання, оскільки їй, як жінці, не комфортно жити з іншими чоловіками, а також те, що там, де вона мешкає, умови у рази гірші, ніж у її квартирі, на що ОСОБА_5 повідомив, що ремонт ще робиться та ОСОБА_11 насправді має багато боргів, про які вона раніше не знала та багато хто бажає її смерті і має бажання заволодіти її майном. У зв'язку з цим у ОСОБА_11 виникли сумніви, що ОСОБА_5 дійсно бажає їх допомоги. Крім того, ОСОБА_11 знайшла оголошення про продаж своєї квартири в інтернеті.
Допитана як свідок ОСОБА_12 повідомила, що вона раніше була депутатом Ірпінської міської ради та до її виборчого округу відносилась адреса: АДРЕСА_1 , де проживала ОСОБА_11 , у якої раніше померла мати та брат, через що почала зловживати спиртними напоями та потребувала соціальної підтримки. З початком повномасштабного вторгнення вона почала більш активно допомагати ОСОБА_11 . Під час однієї з розмов ОСОБА_11 повідомила, що у неї з'явився брат ОСОБА_13 , який почав їй допомагати по життю. На її питання чи це рідний брат, ОСОБА_11 повідомила, що давній знайомий, який їй хоче допомогти. Крім того, ОСОБА_12 здалось, що ОСОБА_11 було психологічно вразлива і нею можна було маніпулювати.
Так, у подальшому ОСОБА_12 помітила, що ОСОБА_11 відсутня за постійним місцем мешкання, її мобільний телефон не відповідає. У зв'язку з цим вона прийшла за місцем мешкання ОСОБА_11 , де сусіди повідомили, що ОСОБА_11 давно вже не мешкає тут, бо робиться ремонт.
Через декілька днів ОСОБА_11 сама зв'язалась із ОСОБА_12 та повідомила, що з нею все гаразд та вона поки мешкає у свого родича ОСОБА_13 .
Відповідно до інформаційної довідки № 418902616 від 20.03.2025 у власності ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , перебуває наступне майно:
квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 52.3.
земельна ділянка із кадастровим номером: 3221081000:02:002:0721, площа (га): 0.0622.
21.03.2025 постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_14 вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024000000000683 від 06.04.2024.
Прокурор посилається на те, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Статтею 170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначених у ст. 98 КПК України.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що зазначене майно, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Прокурором в клопотанні наведені доводи, які свідчать про необхідність накладення арешту на вказане майно, для ефективного розслідування, та збереження вищезазначеного майна у первинному вигляді, недопущення здійснення відносно нього будь-якої діяльності як б загрожувала їх знищенню, пошкодженню або перетворенню до кінця досудового розслідування.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою забезпечення цілей кримінального провадження, а саме: збереження речових доказів.
Крім того, слідчий суддя вважає, що в даному випадку таке обмеження права власності є розумним та співмірним завданням кримінального провадження.
Відтак, клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 170-173, 309, 372 КПК України слідчий суддя, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Накласти арешт на майно ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 52.3.
земельну ділянку із кадастровим номером: 3221081000:02:002:0721, площа (га): 0.0622.
Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти реєстраційні дії, зокрема щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, стосовно вказаних вище об'єктів нерухомого майна.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1