Дата документу 18.03.2025Справа № 554/12799/24
Провадження № 2/554/1480/2025
19 березня 2025 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - Сініцина Е.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кувіти М.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячої води, -
Позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячої води з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних у загальному розмірі 71 681,91 грн., яка складається з суми заборгованості за надані послуги в сумі 66 789,47 гривень, що виникла за період часу з 01 грудня 2018 року по 31 серпня 2024 року, інфляційних втрат - 3 415,51 гривень за період часу з 01 лютого 2019 року по 31 січня 2022 року та трьох відсотків річних - 1 476,93 гривень за період часу з 21 січня 2019 року по 21 лютого 2022 року, за надані послуги в квартиру АДРЕСА_1 , оскільки свої зобов'язання щодо оплати послуг відповідач виконував не належним чином, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість, тому позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Представник позивача надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 про час та місце слухання справи повідомлявся шляхом направлення рекомендованих листів з повідомленням про вручення, відзив до суду не направив.
Згідно ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, якщо відповідач не з'явився без поважних причин або без повідомлення причини, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. З цих підстав суд, відповідно до ст.ст. ч.4 ст. 223, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку та ухвалив рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і Правил.
Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законом.
Взаємовідносини між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та споживачами послуг регулюються Цивільним Кодексом України, Житловим Кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року, що діяла до 01.05.2022 року та Постанови КМУ № 690 від 05.07.2019 року.
Згідно з п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки встановлені відповідними договорами.
Верховний Суд України у справі № 6-56220св10, рішення від 07.09.2011 року та у справі №6-2951цс15 рішення від 20.04.2016 року, зазначив, що «відсутність укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення споживача від оплати спожитих житлово-комунальних послуг».
Відповідно, споживачі комунальних послуг зобов'язані оплачувати її вартість, не враховуючи на укладений чи не укладений між ними та підприємством договір.
Досліджуючи надані позивачем докази - Виписку з домової книги за від 12.03.2010 року, а також Розрахунок заборгованості по квартирі АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку про їх неналежність та недопустимість.
Так, Виписка з домової книги від 12.03.2010 року, видана організацією 12.03.2010 року, тобто більше 14 років тому, відповідно, інформація застаріла і вона не відображає дійсності.
Крім того, домова книга - це документ, який створений виключно для фіксації та обліку громадян зареєстрованих (прописаних) у конкретному приватному домоволодінні.
Тобто, в Витягу з домової книги можуть бути вказані зареєстровані особи разом з власником або співвласниками, оскільки стосується приватного житла, а не квартиронаймача, про що зазначено в наданій Виписки з домової книги №571.
Суд вважає, що Витяг з домової книги не відображає фактичні обставини - реєстрацію осіб за вказаною адресою на день подачі позову до суду, і не надає можливості встановити статус житла - приватне чи комунальне.
Вказані судом обставини, позбавляють суд застосувати конкретні норми Закону, оскільки для приватного житла, між інших, це статті 160,162 ЖК України, 321 ЦК України, а для комунального - статті 63,64 ЖК України.
Солідарний порядок стягнення заборгованості застосовується у разі укладеного договору між власником та/або співвласниками та особами, що зареєстровані в квартирі, про що позивачем не вказано в позовній заяві та не надано доказів укладання саме такого договору. Солідарний порядок може бути застосований до осіб, що проживають в квартирі за договором найму та повнолітніх членів сім'ї.
Тобто, суд вважає, що статус житла, який не доведений позивачем, впливає на правильне застосування норм матеріального права, а також порядку стягнення, або солідарного, або лише з власника (співвласників).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічне твердження закріплене і в ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
В Постанові Верховного Суду від 2 листопада 2022 року у справі № 685/1008/20 (провадження № 61-7861св22) викладена правова позиція:
«Отже, позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Таким чином, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Тобто суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах: від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19; від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21 та багатьох інших....
Принцип «jura novit curia» застосовується у випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права. Але застосування судом цього принципу не є безмежним. Отже, принцип «jura novit curia», з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов'язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З другого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції й надання доказів в умовах нової кваліфікації судом правовідносин (рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року у справі «Гусєв проти України» (скарга № 25531/12))».
Суд зазначає, що застосування принципи «jura novit curia», можливо якнайменше за умови встановлення конкретних обставин, які не доведені позивачем ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».
Саме обов'язок позивача, відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, в позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги.
Крім того, суд вважає, що саме позивач повинен вказати норми матеріального права, які він просить застосувати до виниклих правовідносин, а не зазначати їх взагалі, ставлячи суд в положення - «обирай будь який» застосовуючи принцип «jura novit curia».
Суд вважає, що сумніви викладені в Постанові Верховного Суду від 2 листопада 2022 року у справі № 685/1008/20 (провадження № 61-7861св22), де «.. принцип «jura novit curia», з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов'язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З другого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача..» є такими, що викривають невідповідність застосування принципу «jura novit curia» з нормами цивільного процесуального законодавства України.
Враховуючи, що судове рішення може бути скасоване з підстав порушення норм процесуального права, до якого не відносяться незастосування правової позиції Верховного Суду, то суд вважає доцільним застосовувати норми ЦПК України, а саме положення статей 2, 12 та 13, а також право на справедливий суд.
Тобто, суд стоїть на позиції відстоювання права на справедливий суд, принципу змагальності та рівності сторін, в тому числі і в частині зазначення позивачем норм Закону, які, на думку позивача, підлягають застосуванню, а суд перевірить їх відповідність виниклим правовідносинам.
Що стосується Розрахунку заборгованості, то суд погоджується з правовою позицією Полтавського апеляційного суду, що викладена у Постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 554/11791/23, де вказана необхідність вказувати в розрахунку заборгованості відомості про те - коли і на ім'я кого відкритий особовий рахунок.
З наданого позивачем Розрахунку вбачається, що він не містить відомостей про споживача послуг, дату його відкриття.
Крім того, суд вважає, що позивачем навіть не надані докази, що підприємство «Полтаватеплоенерго» надавало послуги з централізованого теплопостачання та гарячої води в квартиру АДРЕСА_1 , не долучені Акти виконаних робіт, покази будинкового лічильника тощо.
За таких обставин, суд позбавлений можливості перевірити відповідність і правильність вирахуваної заборгованості, що вказана в Розрахунку.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, тому в позові необхідно відмовити.
Питання про розподіл судових витрат по справі суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України, а оскільки в позові відмовлено, то судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 3 028,00 гривень не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 263-265, 268, 280, 289 ЦПК України, суд, -
У позові Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячої води - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції, шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони у справі:
Позивач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», місце знаходження 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, Р/рахунок № НОМЕР_1 в АБ «УкргазБанк», МФО 331467, ЗКПО 03338030.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Суддя Е.М. Сініцин.