Справа № 524/2130/25
Провадження №2-а/524/46/25
14.04.2025 року
Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:
головуючого судді - Ковальчук Т. М.
за участю: секретаря судових засідань - Воблікової І. О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - Щепілова О. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
24 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від 13 лютого 2025 року про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
На обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема за відсутності доказів отримання ним повістки про виклик та без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Окрім того, посилається на те, що під час складення оскаржуваної постанови йому не було роз'яснено прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зокрема права користуватися юридичною допомогою, не було взято до уваги його посилання на неотримання повістки про виклик; зазначення в оскаржуваній постанові про визнання ним вини не є підставою для відмови у задоволенні його позову.
Ухвалою від 26 лютого 2025 року суду відкрив провадження у справі та вирішив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
28 лютого 2025 року внаслідок неявки представника відповідача суд відклав розгляд справи на 14 березня 2025 року.
14 березня 2025 року представник відповідача звернувся до суду з клопотання про поновлення строку подання відзиву, а також подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , а оскаржувану постанову залишити без змін. При цьому зазначив, що 18 листопада 2024 року було направлено повістку, якою позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09:00 28 листопада 2024 року для оновлення даних та проходження ВЛК. За інформацією з трекінгу відправлень повістка на ім'я ОСОБА_1 прибула до відділення 23 листопада 2024 року, а 07 грудня 2024 року повернута відправнику у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. 13 лютого 2025 року 0 14:00 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час перевірки документів було встановлено, що він не прибув за викликом 28 листопада 2024 року по повістці від 18 листопада 2024 року, чим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, тобто вчинив передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП правопорушення. Також відповідач звернув увагу суду на те, що повістку було направлено на зазначену позивачем під час уточнення даних адресу місця проживання, яку останній не змінював, будь-які помилки у повістці про виклик відсутні, отже, було виконано всі дії щодо належного оповіщення позивача, а розгляд справи здійснено з дотриманням вимог КУпАП.
З метою надання можливості ознайомлення позивача з відзивом на позовну заяву суд відклав розгляд справи на 14 квітня 2025 року.
Відповідач належним чином повідомлений у судове засідання не з'явився.
У судовому засіданні позивач та його представник Щепілов О. В. підтримали викладені у позові доводи, просили його задовольнити.
Заслухавши позивача та його представника, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
За правилами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За статтею 210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
У частині третій цієї статті передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
У статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, зокрема, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно зі статтею 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з частиною першою статті 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
За правилами статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У статті 256 КУпАП передбачено, зокрема, що протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
За приписами частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Зокрема, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому, закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку неявки її за викликом та наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Окрім того, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 КУпАП.
Відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.
У судовому засіданні позивач пояснив, що повістку про виклик він не зміг отримати, оскільки тимчасово проживав не за місцем своєї реєстрації, оскільки здійснював догляд за хворою матір'ю. На підтвердження зазначеного він надав суду медичний висновок щодо хворої ОСОБА_2 , витяг з реєстру щодо місця її реєстрації, а також виписку із її медичної карти. Однак після телефонного повідомлення позивач 05 лютого 2025 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 та пояснив причини неможливості отримання ним повістки за місцем його реєстрації. Прибувши 13 лютого 2025 року вдруге до ІНФОРМАЦІЯ_3 йому повідомили про відсутність особи, яка уповноважена розглядати справи про адміністративні правопорушення, тому він зобов'язаний з'явитися на наступний день. При цьому його лише попросили звірити анкетні дані, питання визнання чи не визнання вини ніхто не з'ясовував. Натомість, за твердженнями позивача, він намагався оспорити порушення, зокрема намагаючись надати пояснення щодо поважності причин неотримання ним повістки про виклик, які не були враховані.
У відзиві на позовну заяву відповідач наголошує на дотриманні ним порядку повідомлення позивача про виклик на 28 листопада 2024 року, однак не оспорює факту явки позивача у день винесення оскаржуваної постанови 13 лютого 2025 року, а, отже, і не спростовує обов'язку складення протоколу під час розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, який не складається лише у випадку нез'явлення особи без поважних причин на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Як убачається зі змісту постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 від 13 лютого 2025 року № 13/02/2025/3 13 лютого 2025 року о 14:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 прибув військовозобов'язаний ОСОБА_1 . Під час перевірки його документів було встановлено, що він вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме у визначений законом термін не прибув по повістці на дату виклику, чим порушив вимоги Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», вчинив адміністративне правопорушення під час дії воєнного стану та особливого періоду, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Військовозобов'язаний ОСОБА_1 свою вину визнає (обставини правопорушення, установлені під час розгляду справи). Отже, справу про адміністративне правопорушення розглянуто без складення протоколу та без участі позивача, який при цьому фактично був присутнім та виявив бажання надати пояснення.
Суд звертає увагу, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17, від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16, від 17 липня 2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05 березня 2020 року у справі № 607/7987/17.
Матеріали справи не містять відомостей про складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , а судом не встановлено наявність підстав для не складення зазначеного протоколу, передбачених статтею 258 КУпАП.
Отже, під час судового розгляду справи встановлено порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення із направленням справи на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення із процесуальних підстав потребує повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому законом. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 10 квітня 2023 року у справі № 510/248/17 та від 18 листопада 2021 року у справі № 185/8460/16-а.
За правилами статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір за подання позову до суду, у сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 286, 293 КАС України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 лютого 2025 року № 13/02/2025/3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП, а справу надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп судових витрат.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя Т. М. Ковальчук