Справа № 366/2494/24
Провадження № 2/366/84/25
Іменем України
15 січня 2025 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Гончарука О.П., за участю секретаря судових засідань Іванової І.С., розглянувши в селищі Іванків Київської області в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каліна-Агро» про розірвання договору оренди землі та витребування земельної ділянки, -
ОСОБА_1 (далі Позивач) звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каліна-Агро» (далі Відповідач) про розірвання договору оренди землі та витребування земельної ділянки.
В обґрунтування поданого позову позивач посилається на те, що вона на праві особистої приватної власності має земельну ділянку, розміром 2,000 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства.
Право власності на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 004392, виданого 20.09.2010 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094503241.
20.10.2020 року між сторонами був укладений договір (без номера) оренди вказаної земельної ділянки.
10.11.2020 вказана угода оренди була зареєстрована в Бородянській селищній раді Бородянського району Київської області, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 55044799 від 10.11.2020 року.
Згідно договору оренди, земельна ділянка була передана в користуванні ТОВ «Каліна-Агро». Однак, ТОВ «Каліна-Агро» не використовує земельну ділянку позивача вже майже чотири роки за її цільовим призначенням.
Крім того, відповідач, всупереч положень п. 2.2 Договору від 20.10.2020 року, позивачу не виплатив орендну плату за користування вищевказаною земельною ділянкою в передбачений Договором термін до 31 грудня поточного року.
За час бездіяльності відповідача (не оброблення орендної земельної ділянки) на ділянці ростуть дерева, створились проїжджі ґрунтовні дороги та траншеї, які зараз закидані побутовим сміттям (цегла, шифер тощо) та побутовими відходами.
Позивач в телефонному режимі пропонував відповідачу (його керівництву) розірвати вказаний Договір оренди в добровільному, не судовому порядку, але ніякої відповіді не отримав.
Станом на день подачі позову до суду земельна ділянка позивачу не поверталася та перебуває у фактичному користуванні орендаря (відповідача).
На підставі викладеного, позивач просить:
-визнати припиненим право оренди ТОВ «Каліна-Агро» за договором оренди земельної ділянки без номера від 20.10.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Каліна-Агро», стосовно земельної ділянки площею 2,000 га, кадастровий номер ділянки 3222084200:01:011:0004, наданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області (колишньої Розважівської сільської ради) та який був зареєстрований в Бородянській селищній раді Бородянського району Київської області, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 55044799 від 10.11.2020 року;
-зобов'язати ТОВ «Каліна-Агро» негайно передати (повернути) ОСОБА_1 , як власнику, земельну ділянку, розташовану на території Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, площею 2, 000 га, кадастровий номер ділянки - 3222084200:01:011:0004, наданої для ведення особистого селянського господарства, в придатному для цільового використання стані, тобто в тому стані, в якому вона передавалась відповідачу, як орендарю;
-скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 2,000 га, кадастровий номер ділянки 3222084200:01:011:0004, наданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області та яке було зареєстроване в Бородянській селищній раді Бородянського району Київської області, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 55045799 від 10.11.2020 року.
Згідно правил ч. 6ст. 19 ЦПК Українизазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимогст. 274 ЦПК Українисправа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 20 серпня 2024 року відкрито провадження в справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання позивач не з'явився про місце, день та час слухання справи повідомлений вчасно. Звернувся до суду із заявою, в якій просить справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача ТОВ «Каліна-Агро» в судове засідання не з'явився, повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Враховуючи те, що відзиву відповідачем до суду подано не було, клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з викликом від жодної із сторони не надходило, позивач в поданій позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує, тому суд приходить до переконання, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до вимог ч. 5ст. 279 ЦПК Українипроводиться без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.
Вимогами ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення). Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цьогоКодексу.
Таким чином, відповідач знехтував своїм правом щодо подання суду доказів та можливого доведення перед судом їх переконливості.
Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальнимЗаконом України «Про оренду землі»,ЗК України та загальними нормами ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
В силу ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
В силу ст. 6 ЗУ «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно норм ст. ст.18,20 ЗУ «Про оренду землі»(в редакції, чинній на час укладення договорів) договір оренди землі підлягає державній реєстрації та набирає чинності після його державної реєстрації.
Стаття 202 ЗК України передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,0000 га, розташованої на території Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області та призначеної для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 004392.
20 жовтня 2020 року між ТОВ «Каліна-Агро» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки, площею 2,000 га, кадастровий номер 3222084200:01:011:0004, розташованої на території Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області, строком на 10 років, який був зареєстрований державним реєстратором Господарець Олександром Олександровичем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі прийнятого ним рішення 55044799 від 10.11.2020 року, запис про інше речове право (право оренди земельної ділянки) 25766545 від 05.11.2020.
Згідно довідки Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області №482 від 01.08.2024р., встановлено, що здана ОСОБА_1 земельна ділянка, площею 2,0 га (серії ЯЛ №004392) ТОВ «Каліна-Агро» код ЄДРПОУ 39681313 в особі ОСОБА_2 , починаючи з листопада 2018 року по сьогоднішній день не використовувалась для обробітку.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу,інших актівцивільного законодавства,звичаїв діловогообороту,вимог розумностіта справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).
Майнові відносини, що виникають із договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства -ЗК України,Законом України «Про оренду землі».
Частиною 1статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За ч. 4 ст.373ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Згідно з ч. 1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Вказане кореспондується з ч. 1 ст. 93 ЗК України, де право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Приписами ст.6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
У положеннях ст.13 Закону України «Про оренду землі» прописано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Правилами ч. 2 ст.124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Отже, законодавством унормовано, що користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.
Частиною 1 ст.626ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що вбачається з ч. 1 ст. 628 ЦК України.
Одночасно, договір є обов'язковим для виконання сторонами, як закріплено ст. 629 ЦК України.
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України).
Положення ч. 3, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі»передбачають, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Відповідно до ч. 3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Каліна-Агро» не використовує земельну ділянку позивача вже чотири роки за її цільовим призначенням.
Крім того, відповідач, всупереч положень Договору від 20.10.2020 року, позивачу не виплатив орендну плату за користування вищевказаною земельною ділянкою в передбачений Договором термін до 31 грудня поточного року.
За час бездіяльності відповідача (не оброблення орендної земельної ділянки) на ділянці ростуть дерева, створились проїжджі ґрунтовні дороги та траншеї, які зараз закидані побутовим сміттям (цегла, шифер тощо) та побутовими відходами.
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Такий висновок встановлений в Постанові ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18. Суд зазначив, що оскільки встановлено факт систематичної несплати орендної плати, відповідно до частини першоїстатті 32 Закону України «Про оренду землі», частини першоїстатті 141 ЗК України,статті 651 ЦК Українита умов договору це є правовою підставою для розірвання договору.
Статтею 206 Земельного Кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За ч. 2 ст.409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
За ч. 1 ст.32Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним КодексомУкраїни та іншими законами України.
Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати (п. д ч. 1 ст. 141 Земельного Кодексу України).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі №912/1385/17 зазначено, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України, а тому при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. У постанові викладено, щостаття 611 ЦК Українипередбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першоїстатті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 зроблено висновок, що частинами першою і другоюстатті 651 ЦК Українипередбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тлумачення пункту д) частини першоїстатті 141 ЗК України, частини другоїстатті 651 ЦК Українисвідчить, що "несплата орендної плати" охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 зазначив, що устатті 629 ЦК Українизакріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться вглаві 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Таким чином, підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
У зв'язку з вище викладеним, наявні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичного невиконання орендарем істотної умови цього договору щодо внесення орендної плати.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно дост. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Як вбачається зст. 17 Закону України "Про оренду землі"об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Державна реєстрація припинення права оренди здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цьогоЗаконута анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини 7статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Як встановлено судом, починаючи з 2020 року відповідач не виконує вимоги договору оренди землі, а саме - систематично (два рази) не сплатив позивачу орендну плату за користування належною їй земельною ділянкою, тобто ОСОБА_1 була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору.
Відповідач ТОВ «Каліна-Агро» жодних доказів на підтвердження того, що ним сплачено позивачу орендну плату за 2020-2024 роки, суду не надав.
За правилами ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимогст. 76 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як вбачається зіст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Враховуючи викладене, у зв'язку з розірванням договору оренди землі та з метою реального захисту та відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, в суду наявні правові підстав для припинення державної реєстрації права оренди земельної ділянки
За змістом частини другоїстатті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частиною першоюстатті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Зі змістуст. 319 ЦК Українивбачається, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ч. 1ст. 34 Закону України «Про оренду землі» в разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Підстави витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) врегульовано положеннямистатей 387- 390 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що власником та розпорядником земельної ділянки є ОСОБА_1 .
У зв'язку з розірванням договору оренди землі спірна земельна ділянка підлягає поверненню ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги в частині повернення земельної ділянки підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, суд зазначає про таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Враховуючи, що позов задоволено, відповідно до положеньст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Крім того, Позивач у своїх позовних вимогах просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. (дві тисячі гривень).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, другастатті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шостастатті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другоїстатті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).
Указана судова практика є незмінною.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежуконкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначеннявизначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що до клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу стороною позивача надані докази на підтвердження обсягу понесених позивачем витрат та їх розміру.
Позивач на задоволенні вимог про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу наполягає.З огляду на відсутність заперечень відповідача проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню, в розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень).
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.203, 215, 626, 628, 629, 638, 640, 759, 792 ЦК України, ст. 125 ЗК України, ст. ст.1, 6, 13, 14, 16, 35 ЗУ «Про оренду землі», ст. ст.81, 89, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каліна-Агро» про розірвання договору оренди землі та витребування земельної ділянки - задовольнити.
Визнати припиненим право оренди ТОВ «Каліна-Агро» за договором оренди земельної ділянки без номера від 20.10.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Каліна-Агро», стосовно земельної ділянки площею 2,000 га, кадастровий номер ділянки 3222084200:01:011:0004, наданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області (колишньої Розважівської сільської ради) та який був зареєстрований в Бородянській селищній раді Бородянського району Київської області, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 55044799 від 10.11.2020 року.
Зобов'язати ТОВ «Каліна-Агро» негайно передати (повернути) ОСОБА_1 , як власнику, земельну ділянку, розташовану на території Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, площею 2, 000 га, кадастровий номер ділянки - 3222084200:01:011:0004, наданої для ведення особистого селянського господарства, в придатному для цільового використання стані, тобто в тому стані, в якому вона передавалась відповідачу, як орендарю.
Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 2,000 га, кадастровий номер ділянки 3222084200:01:011:0004, наданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області та яке було зареєстроване в Бородянській селищній раді Бородянського району Київської області, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 55045799 від 10.11.2020 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каліна-Агро» (код ЄДРПОУ 39681313, адреса: Київська область Фастівський район с. Тарасівка провул. Горького,2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений позивачем при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каліна-Агро» (код ЄДРПОУ 39681313, адреса: Київська область Фастівський район с. Тарасівка провул. Горького,2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень).
Копію заочного рішення не пізніше двох днів з дня його проголошення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: О.П. Гончарук