Справа № 139/786/24
Провадження № 2/364/121/25
15.04.2025 року, Володарський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Ткаченко О. В.,
за участі секретаря Бондаренко Л.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення без виклику сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 ,
до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ,
про розірвання шлюбу, -
встановив:
До Володарського районного суду Київської області за підсудністю від Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, який мотивований тим, що 08.07.2022 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , який зареєстрований Вінницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 301.
Від шлюбу сторони дітей не мають.
ОСОБА_1 вказує, що спільне життя з відповідачем не склалося через соціально психологічну несумісність, внаслідок чого в сім'ї часто виникали конфлікти. Також, те що відповідач на протязі літа та осені 2024 року вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 3, ч. 4 ст. 153 КК України відносно дочок позивачки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 висунута підозра у вчиненні зазначених злочинів та ухвалою Могилів-подільського міськрайонного суду від 19.09.2024 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, до 17.11.2024 року.
Саме тому, подальше наше спільне життя, як подружжя не можливе і суперечить її інтересам, та інтересам її дітей, які мають істотне значення.
Ухвалою судді Володарського районного суду Київської області від 07.02.2025 року відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику з повідомленням сторін, за наявними у справі матеріалами на 25.03.2025 року.
25.03.2025 судове засідання відкладене на 15.04.2025 року.
Відповідно до правил ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Частина 2 даної статті вказує, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін.
Згідно зі ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Відповідач не скористався своїм правом і не направив до суду відзиву на позов.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, ознайомившись із позовною заявою, розглянувши матеріали справи, взявши до уваги позицію позивача викладену у позові, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню.
З наявних письмових матеріалів справи судом встановлено, що 08.07.2022 року позивачка та відповідач уклали шлюб, який зареєстрований Вінницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 301, та стверджено Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 3). Від шлюбу сторони дітей не мають.
В позовній заяві позивачка вказує, що спільне життя з відповідачем не склалося через
соціально психологічну несумісність, внаслідок чого в сім'ї часто виникали конфлікти. Також, те що відповідач на протязі літа та осені 2024 року вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 3, ч. 4 ст. 153 КК України відносно дочок позивачки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 висунута підозра у вчиненні зазначених злочинів та ухвалою Могилів-подільського міськрайонного суду від 19.09.2024 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, до 17.11.2024 року.
В Україні шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини; примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість (стаття 51 Конституції України, статті 24, 56 Сімейного кодексу України).
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання, зокрема, за позовом одного з подружжя на підставі відповідного рішення суду (частина друга статті 104, частина третя статті 105, стаття 110 Сімейного кодексу України).
За статтею 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З огляду на викладене та зважаючи на фактичне припинення подружнього життя сторін і ведення ними спільного господарства, небажання сторін примиритися та зберегти сім'ю, тому за таких встановлених обставин суд дійшов до висновку, що рішення сторін про розірвання шлюбу є виваженим, свідомим, причини, з яких вони наполягають на розірванні шлюбу, - обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження ними сім'ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не має. При цьому суд не може примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення, продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків і можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України.
За правовою позицією, що неодноразово викладалася в постановах Верховного Суду, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя; незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу (зокрема, постанови Верховного Суду від 08.11.2018 р. у справі № 569/458/18, від 11.11.2020 р. у справі № 369/7035/18 тощо).
Європейський суд з прав людини, практику якого суд застосовує як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), щодо права на приватне та сімейне життя неодноразово наголошував, на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя; відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні (зокрема, пункт 61 рішення ЄСПЛ від 29.04.2002 р. у справі «Прітті проти Сполученого Королівства», заява № 2346/02, пункт 126 рішення ЄСПЛ від 12.06.2014 р. у справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії», заява № 56030/07).
Як вбачається з позовної заяви, відповідач не скористався своїм правом і не направив до суду відзиву на позов, або будь яких інших клопотань, що свідчить про визнання ним позовних вимог.
Нормою ч. 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, оскільки для цього є законні підстави, визнання позову не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а навпаки є свідченням досягнення сторін згоди із усіх питань порушених в позові.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивач підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом в розмірі 1211,20 грн.
При вирішенні питання про відшкодування позивачеві понесених витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн. суд виходить з такого.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу та їх відшкодування позивачем надано: копію договору №23/09-24 про надання професійної правничої допомоги адвокатом від 23.09.2024 р. (а.с. 14), та копію квитанції від 20.10.2024 р. № 64 (а.с. 15).
Тому суд, на підставі поданих позивачем доказів та враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати ОСОБА_1 на правову допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 5000 грн. відповідачем.
Відповідно до статей 160, 161, 180-183, 191 Сімейного кодексу України та керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 351-355 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) зареєстрований 08.07.2022 року, Вінницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 301, складений 08.07.2022 року - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище - « ОСОБА_5 ».
Рішення суду після набрання законної сили надіслати до Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Володарський районний суд Київської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О. В. Ткаченко