Справа № 161/1757/25
Провадження № 3/161/964/25
м.Луцьк 14 квітня 2025 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Гриня Олександра Миколайовича, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 173-2, ст. 173, ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До Луцького міськрайонного суду Волинської області з Управління патрульної поліції у Волинській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2, ст. 173, ст. 185 КУпАП.
Щодо притягнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 604388 від 13 січня 2025 року вбачається: «13 січня 2025 року близько 01:00 в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 умисно висловлював образи нецензурною лайкою, погрози, умисно давав ляпаси, стусани, штовхання по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 чим могло бути завдано шкоду психологічному та фізичному здоров'ю, чим вчинив домашнє насильство психічного та фізичного характеру, правопорушення вчинено повторно протягом року, накладено стягнення Ківерцівським райсудом № 25117 від 21 вересня 2024 року, за ч. 1 ст. 173-2.».
Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції у даному випадку кваліфіковано, як адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав пояснив, що жодних дій вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення не вчиняв, вказав, що між ним та ОСОБА_2 виник словесний короткочасний конфлікт.
В судовому засіданні ОСОБА_2 також заперечила вину ОСОБА_1 вказала, що між ними виник короткочасний сімейний словесний конфлікт (сварка) з приводу її прохання до ОСОБА_1 щодо коштів на таксі, вказала, що, ані вона, ані хтось інший із друзів у, яких вони віпочивали поліцію не викликали, припустила, що поліцію викликали сусіди, просила не притягати ОСОБА_1 до відповідальності, оскільки конфлікт між ними вичерпаний і вона не має жодних претензій до свого чоловіка, про що також подала письмову заяву.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП до таких висновків суд прийшов на підставі наступного.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь
Нормами зазначеного закону встановлено, що:
психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
фізичним насильством є така форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру
Таким чином, самі по собі, зокрема, погрози чи словесні образи чи навіть штовханина не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у потерпілої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Крім того, системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 дій вказаних в протоколі про адміністративні правопорушення, цього ж не вбачається і з відеозапису наявного в матеріалах справи, проте, з наданих в судовому засіданні пояснень ОСОБА_2 та відеозапису суд робить висновок про те, що дійсно між подружжям ОСОБА_3 виник короткочасний словесний конфлікт, що в свою чергу і підтвердила в судовому засіданні ОСОБА_4 .
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення домашнього насильства, в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог п. 1) ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Наведене дає підстави для висновку, що підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КпАП України - немає, а тому справа відносно нього в цій частині підлягає закриттю.
Щодо притягнення ОСОБА_1 за ст. 173, 185 КУпАП.
З протоколів про адміністративні правопорушення серії ВАВ № 604386 та № 604387 від 13 січня 2025 року вбачається: «13 січня 2025 року близько 01:20 в м. Луцьк по пр-т. Соборності 12 ОСОБА_1 перебував в дворі будинку біля під'їзду № 3 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, виражався до працівників поліції нецензурною лайкою чим порушив громадський порядок і спокій громадян, не виконував неодноразове законне розпорядження (вимогу) поліцейського про припинення правопорушення, а саме дрібного хуліганства, продовжував вчиняти протиправні дії поводити себе зухвало та нахабно».
Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано за ст. 173 та 185 КУпАП КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 у вказаних адміністративних правопорушеннях визнав.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, ст. 185 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, ст. 185 КУпАП підтверджується: протоколами про адміністративні правопорушення серії ВАВ № 604386 та 604387 від 13 січня 2025 року, протоколом про адміністративне затримання серії АПЗ 18 № 017352 від 13 січня 2025 року, рапортом, та відеозаписом із місця подій.
Суддя, дослідивши обставини справи в їх сукупності, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки та наслідки вчиненого правопорушення, приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173, ст. 185 КУпАП.
За змістом ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 185, ст. 173 КУпАП, справи про які одночасно розглядаються судом та зі вчинених правопорушень більш серйозним є правопорушення передбачене ст. 185 КУпАП, тому слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції ст.185 КУпАП у виді штрафу.
Призначаючи адміністративне стягнення, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки, наслідки вчиненого правопорушення, дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. А тому, суд дійшов висновку про застосування адміністративного стягнення у виді штрафу.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
При цьому суд зауважує, що ОСОБА_1 не може бути звільненим від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судовий збір», як учасник бойових дій, оскільки дане провадження не пов'язане із захистом його прав, а стосується вчинення останнім адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 36, 40-1, 283, 284, 287 КУпАП, на підставі ч. 3 ст. 173-2, ст. 173, ч. 1 ст. 185 КУпАП, суд,-
Провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі ст. 247 п.1 КУпАП в зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених, ст. 173, ст. 185 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення в межах санкції ст. 185 КУпАП у виді штрафу в розмірі 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 (сто тридцять шість) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення із ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу в сумі 272 (двісті сімдесят дві) гривень.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Олександр ГРИНЬ